Рішення

від 28.04.2015 по справі 911/936/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 911/936/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна",

03022, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Васильківська, буд. 34

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні системи",

08300, Київська обл. м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 153-А, прим. 1

про стягнення 423 731, 64 грн. та витребування майна

за участю представників:

позивача - Олефіренко А.С. (довіреність від 01.04.2015, б/н);

відповідача - не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні системи" (далі - відповідач) про стягнення 423 731, 64 грн., з яких: 382 570,64 грн. основного боргу, 36 595,02 грн. пені, 4 565,93 грн. 3% річних та витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 26.09.2013 № UA149L-13-03 та достроковим розірванням спірного договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.04.2015.

У судове засідання 02.04.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.03.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 16.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8630/15 від 16.04.2015) позивачем подано додаткові докази.

У судове засідання 16.04.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.03.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 28.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10011/15 від 28.04.2015) позивачем подано додаткові докази.

У судовому засіданні 28.04.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час, дату і місце судових засідань.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.04.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерні системи" (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 26.09.2013 № UA149L-13-03 (далі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку №1 до цього Договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у Договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача, за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами (пункт 2.1. Договору).

Договір укладений відповідно до Загальних умов, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за Договором, зазначені в специфікації, що є Додатком № 1 до Договору.

Згідно з Додатком № 1 до Договору, предметом лізингу є міні-екскаватор фірми «Caterpillar» модель 302.7D CR.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, сума лізингових платежів за договором складається з: відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) та процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4. Договору.

Згідно з пунктом 4.5. Договору, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі у розмірі, передбаченому Додатком №3 до Договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4. Договору, не пізніше кінцевої дати лізингових платежів, за 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідному періоді нарахування (не включаючи кінцеву дату сплати) лізингодавець надсилає лізингоодержувачеві рахунок-фактуру на вказану у Договорі електрону адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку, рахунок-фактура, виставлений лізингодавцем, повинен зазначати окремо суму відшкодування вартості предмета лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний період нарахування, збільшені відповідно до умов пункту 14.4. Загальних умов.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, строк лізингу становить 13 місяців.

Відповідно до Додаткової угоди від 30.09.2013 № 1 ДО, сторони домовились про встановлення уточненого Загального графіку платежів до Договору.

Згідно з пунктом 2. Додаткової угоди, лізингоодержувач зобов'язується перераховувати лізингові платежі в терміни та у сумі, що вказані в цій Додатковій угоді, на умовах, що вказані у Договорі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (пункт 5.2. Загальних умов).

На виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем отримано у строкове платне володіння і користування предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі від 30.09.2013 № 190, який підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено відбитками їх печаток. Копію акту долучено до матеріалів справи.

Окрім того, до матеріалів справи додано копію видаткової накладної від 30.09.2013 № 190, відповідно до якої позивачем передано, а відповідачем отримано предмет лізингу.

За твердженнями позову, у відповідача наявна заборгованість зі сплати наступних платежів за виставленими рахунками-фактурами: 31 338,64 грн. - за липень 2014 року, 57 982,25 грн. - за серпень 2014 року, 65 528,85 грн. - за вересень 2014 року, 23 386,04 грн. - за жовтень 2014 року. Всього на суму 178 235,78 грн.

Згідно з наявної у матеріалах справи банківської довідки Публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк України" за період з 01.01.2013 до 26.02.2015, судом встановлено відсутність вказаних оплат відповідачем позивачу.

Відповідно до пункту 17.2. Загальних умов, лізингодавець вправі відмовитись від виконання будь-якого Договору й розірвати такий Договір в односторонньому позасудовому порядку, у кожному з наступних випадків: лізингоодержувач не здійснив у строк, установлений у відповідному Договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів, з дня, наступного за днем відповідно оплати, встановленого Договором.

Згідно з пунктом 17.3. Договору, у випадку відмови лізингодавця від виконання Договору згідно з пунктом 17.2. Загальних умов, лізингодавець повідомить про це лізингоодержувача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначить відповідну підставу розірвання такого Договору з переліку, наведеного в пункті 17.2. Загальних умов, а також зажадає повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким Договором.

Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення від 23.02.2015 № 60/02 про відмову від Договору, з вимогою сплатити лізингові платежі та повернути предмет лізингу, докази направлення даної вимоги наявні у матеріалах справи.

Відповідно до пункту 17.3. Договору, відмова від договору є вчиненою з моменту, коли лізингоодержувач довідався або міг довідатися про таку відмову. Для цілей цих Загальних умов і відповідного Договору вважається, що лізингоодержувач міг довідатись про відмову від Договору на 8 календарний день після дня направлення повідомлення про відмову від Договору.

Отже, 04.03.2015 Договір достроково розірвано.

Договір за своєю правовою природою є договором лізингу.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк, не менше одного року, за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Крім того, згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" - лізингові платежі включають не тільки винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, але і суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, а, отже, за своєю правовою природою вказані договори містять елементи як договору найму (оренди) - щодо винагороди, так і договору купівлі-продажу (щодо відшкодування частини вартості предмету лізингу). У зв'язку з цим, відносини з фінансового лізингу, як зазначено у статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір фінансового лізингу поєднує у собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим, лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів, у частині покупної плати за надання майна у майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

Згідно з пунктом 6.5. Загальних умов, по закінченні строку лізингу за відповідним Договором, передбачений таким Договором предмет лізингу, переходить у власність лізингоодержувача з підписанням Договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі.

Проте, як зазначено вище, Договір достроково розірвано.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач в односторонньому порядку розірвав Договір і право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення лізингових платежів підлягає задоволенню, але лише у частині відсотків, у розмірі 85 764,94 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача частин вартості об'єкта лізингу, який залишається у власності позивача, що входять до структури лізингових платежів, у розмірі 92 470,84 грн., є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 7/114/10 та від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім того, позивачем надано пояснення, що відповідно до пункту 14.5. Загальних умов, позивачем перевиставлялись рахунки-фактури від 24.11.2014 № ЛПК-30 на суму 39 576,54 грн., від 24.12.2014 № ЛПК-31 на суму 9 217,24 та від 23.02.2014 № ЛПК-11 на суму 155 541,08 грн. Всього сума перевиставлених рахунків складає 204 334,86 грн.

Відповідно до пункту 14.5. Загальних умов, у разі, якщо заборгованість зі сплати лізингових платежів залишилася несплаченою після закінчення строку лізингу, лізингодавець надсилає лізингоодержувачу рахунки-фактури на суму збільшення процентів, розрахованих відповідно до умов пункту 14.4. Загальних умов, у день місяця, у який надсилалися рахунки-фактури згідно умов Договору у період строку лізингу.

На підставі зазначених умов Договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 204 334,86 грн. - суми, з урахуванням перевиставлених рахунків, що відповідає пункту 14.5. Договору.

Крім заборгованості зі сплати лізингових платежів, позивачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату лізингових платежів у розмірі 36 595,02 грн.

Судом встановлено, що нарахування пені здійснюється не тільки на спірні лізингові платежі, а й на попередні лізингові платежі, що були сплачені з порушенням строків сплати.

Пунктом 14.10 Загальних умов встановлено, що, у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним Договором, і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі. Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені.

Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення від 02.02.2015 № 30/02 про виплату пені, докази направлення даної вимоги наявні у матеріалах справи.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З огляду на зміст Договору, суд дійшов висновку, що сторонами погоджено збільшення періоду нарахування пені, порівняно із загальним шістимісячним періодом, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України - до повної сплати відповідного платежу.

Розмір пені, який підлягає задоволенню, уточнений судом, оскільки нарахування пені має здійснюватись на лізинговий платіж, у частині відсотків (без урахування відшкодування частини вартості об'єкта лізингу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 7/114/10 та від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, та встановлено, що позивачем пеню нараховано надмірно, правильний розмір пені складає 27 067,04 грн., а позовна вимога, у частині стягнення 9 527,98 грн. пені, задоволенню не підлягає.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 4 565,93 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних і з'ясував, що розрахунок 3% річних здійснено невірно та нараховано надмірно, у зв'язку з тим, що їх нарахування має здійснюватись на лізинговий платіж у частині відсотків (без урахування відшкодування частини вартості об'єкта лізингу), у зв'язку з чим, правильний розмір 3 % річних складає 3 496,72 грн., а позовні вимоги у частині 1 069,21 грн. 3% річних задоволенню не підлягає.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 290 099,80 грн. основної заборгованості, 27 067,04 грн. пені та 3 496,72 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивач заявляє позовну вимогу про зобов'язання відповідача передати позивачу предмет лізингу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно з пунктом 17.3. Договору, у випадку відмови лізингодавця від виконання Договору згідно з пунктом 17.2. Загальних умов, лізингодавець повідомить про це лізингоодержувача у письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначить відповідну підставу розірвання такого Договору з переліку, наведеного в пункті 17.2. Загальних умов, а також зажадає повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким Договором.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано грошові зобов'язання зі сплати лізингових платежів.

Позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення від 23.02.2015 № 60/02 про відмову від Договору, з вимогою сплатити лізингові платежі та повернути предмет лізингу. Відповіді на вказане повідомлення відповідач не надав, предмет лізингу не повернув, у матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відтак, враховуючи, що відповідачем грошові зобов'язання за Договором не виконані, Договір розірвано, суд дійшов висновку, що позовна вимога про передачу позивачу предмету лізингу підлягає задоволенню.

З наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 19.02.2015 № 1273 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 1 940,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі, й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно з платіжним дорученням від 26.02.2015 № 11362, підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 7 078,55 грн.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, що сплачений позивачем у розмірі 9 692,63 грн. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні системи" (08300, Київська обл. м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 153-А, прим. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30447443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35431993) 290 099 (двісті дев'яносто тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 80 коп. основної заборгованості, 27 067 (двадцять сім тисяч шістдесят сім) грн. 04 коп. пені, 3 496 (три тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 72 коп. 3% річних та 7 631 (сім тисяч шістсот тридцять одна) грн. 27 коп. судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерні системи" (08300, Київська обл. м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 153-А, прим. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30447443) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35431993) предмет лізингу, а саме: міні-екскаватор Caterpillar модель 302.7D CR., серійний номер САТ3027DCLJL01063.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35431993) з Державного бюджету України 7 078 (сім тисяч сімдесят вісім) грн. 55 коп. судового збору, що зайво сплачений згідно з платіжним дорученням від 26.02.2015 № 11362.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.05.2015.

Суддя С.О. Саванчук