Рішення

від 28.04.2015 по справі 911/256/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"28" квітня 2015 р. Справа № 911/256/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «ДДШ» про стягнення 37326,64 грн. за участю представників:

позивача:Прокоф'єва Л.В. - дов. від 13.01.2015р. № 14-4 відповідача:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений можливими засобами зв'язку суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «ДДШ» (далі - відповідач) про стягнення 37326,64 грн., з яких 28081,70 грн. основний борг, 5485,83 грн. інфляційних втрат, 640,50 грн. 3% річних та 3118,61 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013р. № 1507/14-БО-19 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові. Також, представник позивача, надав суду докази відправки службою доставки на адресу відповідача копію ухвали господарського суду Київської області від 31.03.2015р. про відкладення розгляду справи.

Відповідач, повідомлений можливими засобами зв'язку про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справ було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013р. № 1507/14-БО-19 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну території України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди від 31.01.2014р. № 1 до договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі - споживачам покупця).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 105,000 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у січні - 14,000 тис.куб.м, у лютому 15,000 - 15,000 тис.куб.м, у березні - 14,000 тис.куб.м, у квітні - 10,000 тис.куб.м, у травні 6,000 тис.куб.м, у червні - 5,500 тис.куб.м, у липні - 4,500 тис.куб.м, у серпні - 4,500 тис.куб.м, у вересні - 5,000 тис.куб.м, у жовтні - 5,000 тис.куб.м., у листопаді - 7,500 тис.куб.м., у грудень - 14,000 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди від 31.01.2014р. № 1 до договору ціна за 1000 куб.м газу становить 3113 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,410 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3462,26 грн., крім того ПДВ - 20% - 692,45 грн., всього з ПДВ - 4154,71 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газа до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з січні 2014р. по лютий 2014 року включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 98695,18 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. на суму 70613,48 грн., від 28.02.2014р. на суму 28081,70 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу в строки визначені договором у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, за ним рахувався борг в розмірі 28081,70 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ у зазначеному вище періоді, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 28081,70 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 28081,70 грн. заборгованості за поставлений природній газ.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з лютого 2014р. по жовтень 2014 року включно складають 5485,83 грн.

Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 15.02.2014р. по 17.11.2014р. складають 640,50 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 5478,39 грн., 3% річних в розмірі 634,70 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 7,44 грн. та 3% річних в розмірі 5,80 суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 15.02.2014р. по 14.09.2014р. складає 3118,61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, стягненню підлягає пеня в розмірі 3093,47 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 25,14 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 28081,70 грн. основного боргу, 5478,39 грн. інфляційних втрат, 634,70 грн. 3% річних, 3093,47 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна компанія «ДДШ» (98500, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. В. Хромих, 27, офіс 21, ідентифікаційний код 37252409) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 28081 (двадцять вісім тисяч вісімдесят одну) грн. 70 коп. основного боргу, 5478 (п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 70 коп. 3% річних, 3093 (три тисячі дев'яносто три) грн. 47 коп. пені, 1825 (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 12.05.2015р.