Рішення

від 28.04.2015 по справі 911/1337/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 911/1337/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОСТАР",

04074, м. Київ, Подільський р-н, вул. Мостицька, буд. 16/2

09109, Київська обл., м. Біла Церква, Шосе Сквирське, 20

до Переяслав-Хмельницького звіроплемгоспу Київської регіональної спілки споживчої кооперації,

08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, буд. 110

про стягнення 12 505,83 грн.

за участю представників:

позивача - Бондаренко Т.М. (довіреність від 20.02.2015);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОСТАР" (далі - позивач) до Переяслав-Хмельницького звіроплемгоспу Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі - відповідач) про стягнення 12 856, 42 грн., з яких: 9 620,87 грн. - основний борг, 262,64 грн. - 3% річних та 2 972,91 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 22.08.2013 № 53.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8545/15 від 15.04.2015) відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому позов заперечено повністю.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8606/15 від 16.04.2015) позивачем подано письмові докази на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2015.

У судовому засіданні 16.04.2014 оголошено перерву до 28.04.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9839/15 від 27.04.2015) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у частині стягнення основного боргу.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою - Бондаренко Т.М. (довіреність від 20.02.2015), зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 12 505,83 грн., з яких: 9 270,28 грн. основного боргу, 262,64 грн. 3 % річних та 2 972,91 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі у частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судовому засіданні 28.04.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.04.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕОСТАР" (далі - постачальник) та Переяслав-Хмельницьким звіроплемгоспом Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі - покупець) укладено договір поставки від 22.08.2013 № 53 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати м'ясопродукти у відповідності з поданим покупцем замовленням, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно розраховуватись за отриману продукцію (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.6. Договору, прийнята продукція відмічається в товарно-транспортних накладних здійсненням напису про прийняття-передачу обома сторонами.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, поставка продукції проводиться за цінами, встановленими постачальником на день поставки, яка вказується в товарно-транспортних накладних і є підставою для оплати.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, за згодою постачальника продукція може бути поставлена з відстрочкою платежу до 14 банківських днів з дня поставки.

Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 03.12.2014, у випадку відсутності письмового попередження сторін за місяць до закінчення терміну дії договору, його дія вважається продовженою на кожний наступний рік (пункти 5.1., 5.2. Договору).

У матеріалах справи відсутні докази наявності попереджень однієї із сторін Договору, відповідно до пункту 5.2. Договору, відтак, суд дійшов висновку про чинність Договору протягом спірних правовідносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 15 390,59 грн., що підтверджується наданими у матеріали справи видатковими накладними від 23.08.2013 № 005815 на суму 1 486,03 грн., від 20.11.2013 № 005912 на суму 1 752,96 грн., від 19.12.2013 № 005933 на суму 2 881,32 грн., від 21.01.2014 № 005951 на суму 2 597,08 грн., від 05.02.2014 № 005964 на суму 3 207,12 грн., від 03.04.2014 № 006002 на суму 3 466,08 грн. та товарно-транспортними накладними від 03.04.2014 № 6002, від 05.02.2014 № 5964, від 21.01.2014 № 5951, від 19.12.2013 № 5933, від 20.11.2013 № 5912, від 23.08.2013 № 5815, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку товару, що складені на господарські операції з поставки товару за спірними товарно-транспортними накладними.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як доказ того, що позивачем відображені господарські операції за спірними накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» від 17.04.2015 № 14.1-1186, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком її печатки, за весь період спірних правовідносин з відповідачем, відповідно до якої судом встановлено здійснення відповідачем часткової оплати за Договором у розмірі 6 120,31 грн. та відповідно, наявність заборгованості.

Оскільки відповідач зобов'язання за Договором, у частині оплати вартості товару, що поставлений позивачем, виконав частково, станом на дату подання позову до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 9 270,28 грн. - різниця між вартістю поставленого товару та розміром часткової оплати.

Відповідачем позов заперечено повністю. По-перше, відповідач стверджував, що спірні поставки мають бути підтверджені не видатковими накладними, копії яких додано до позовної заяви, а товарно-транспортними накладними, позивачем враховано вказані твердження і подано до матеріалів справи відповідні товарно-транспортні накладні.

По-друге, відповідач стверджує, що розрахунок боргу здійснено позивачем не вірно і правильний розрахунок основного боргу складає 9 270,28 грн., з вказаним погодився позивач, у зв'язку з чим, ним подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку прийнято судом.

Інших обставин заперечення позову, відповідачем не зазначено.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, що укладено між сторонами, за своєю природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9 270,28 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 262,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 972,91 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 2 972,91 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі, 3% річних позивачем нараховано надмірно, правильний розмір 3% річних складає 262,15 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога, у частині 0,49 грн. 3% річних, задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 9 270,28 грн., 3% річних у розмірі 262,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 972,91 грн., решта позову задоволенню не підлягає.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Переяслав-Хмельницького звіроплемгоспу Київської регіональної спілки споживчої кооперації (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, буд. 110, код ЄДРПОУ 03769178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОСТАР" (04074, м. Київ, Подільський р-н, вул. Мостицька, буд. 16/2, код ЄДРПОУ 38392423) 9 270 (дев'ять тисяч двісті сімдесят) грн. 28 коп. основного боргу, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 15 коп . 3% річних, 2 972 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 91 коп. інфляційних втрат та 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 93 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.05.2015.

Суддя С.О. Саванчук