Рішення

від 05.05.2015 по справі 924/246/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2015 р.Справа № 924/246/15

Позивач: Приватне підприємство „ВОДБУДСЕРВІС"

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК"

Про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Крук А.С. - згідно довіреності від 09.02.2015р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство (далі-ПП) „ВОДБУДСЕРВІС", звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі- ПАТ) "ІМЕКСБАНК" в особі відділення №297 ПАТ „ІМЕКСБАНК" м.Хмельницький про зобов'язання відповідача перерахувати з розрахункового рахунку ПП „ВОДБУДСЕРВІС" №26004107951001 на рахунки отримувачів грошові кошти за платіжними дорученнями ПП „ВОДБУДСЕРВІС": №32 від 08.12.2014р. на суму 14 887 грн. 40 коп., №30 від 08.12.2014р. на суму 580 грн. , №31 від 08.12.2014р. на суму 5 621 грн. 46 коп., №29 від 08.12.2014р. на суму 579 грн., а також виконати розрахунковий документ - грошовий чек ПП „ВОДБУДСЕРВІС" №ЛЗ 5463896 від 30.12.2014р. про виплату Зварнику Михайлу Миколайовичу готівкові кошти з рахунку ПП „ВОДБУДСЕРВІС" №26004107951001 в сумі 52 275 грн. 94 коп.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.03.2015р. справу №924/246/15 передано за підсудністю до господарського суду Одеської області.

За результатами автоматизованого розподілу справу №924/246/15 передано на розгляд судді Рога Н.В. Ухвалою суду від 06.03.2015р. справу прийнято до розгляду суддею Рога Н.В.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримує, наполягає на його задоволенні.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але в судові засідання представник відповідача не з'являвся, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд встановив:

12 березня 2011р. між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (далі - Банк) та ПП „ВОДБУДСЕРВІС" (далі - Клієнт) був укладений Договір банківського рахунку №258, відповідно до якого Банк , відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003р. (зі змінами та доповненнями), відкриває Клієнту поточний рахунок (рахунки) у національній валюті № 26004107951001 (далі - Рахунок) та зобовязується приймати і зараховувати на відкритий Рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій за Рахунком у межах, встановлених операційним часом Банку (далі - Операційний час), а саме: понеділок-четвер з 9:00 до 13:00 та з 14:00 до 16:00, п'ятниця та передсвяткові дні з 9:00 до 13:00 та з 14:00 до 15:00. Договір, укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання.

За умовами п.2.1.3 Договору Банк має право використовувати грошові кошти Клієнта , гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Відповідно до п. 2.1.8. Договору Банк має право списувати грошові кошти з Рахунку Клієнта на підставі його розпорядження (за допомогою платіжного доручення).

Відповідно до п. 2.3. Договору Банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ приймати та виконувати протягом Операційного часу розрахунково- касові документи Клієнта , протягом Операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення Клієнта ; здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства та нормативних актів НБУ.

Позивач у справі зазначає, що станом на 05.11.2014р. залишок його коштів на Рахунку в Банку складав 74 449 грн. 70 коп. 08 грудня 2014р. ПП „ВОДБУДСЕРВІС" надало до Банку платіжні доручення на перерахування з Рахунку грошових коштів зі сплати податків та зборів, а саме: №32 від 08.12.2014р. на суму 14 887 грн. 40 коп., №30 від 08.12.2014р. на суму 580 грн. , №31 від 08.12.2014р. на суму 5 621 грн. 46 коп., №29 від 08.12.2014р. на суму 579 грн. Крім того, 30.12 2014р. ПП „ВОДБУДСЕРВІС" надало до Банку грошовий чек №ЛЗ 5463896 на видачу керівнику підприємства - Зварнику Михайлу Миколайовичу готівки з рахунку ПП „ВОДБУДСЕРВІС" №26004107951001 в сумі 52 275 грн. 94 коп. Але, вказані платіжні доручення та видача готівки Банком проведено не було.

Позивач зазначає, що згідно п.1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004р. №22, відповідно до якого банк, який не може виконати розрахунковий документ на списання / примусове списання/ стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством термін, якщо не має / недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника /стягувача на облік за відповідним позабалансовим рахунком ; надіслати письмове повідомлення платнику/ стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Але, всупереч вимог зазначеного пункту Інструкції НБУ Банк не повідомив Клієнта про причини невиконання платіжних доручень та грошового чека.

Бездіяльність відповідача щодо виконання умов Договору №258 від 12.03.2011р. позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд зобов'язати відповідача перерахувати з розрахункового рахунку ПП „ВОДБУДСЕРВІС" №26004107951001 на рахунки отримувачів грошові кошти за платіжними дорученнями ПП „ВОДБУДСЕРВІС": №32 від 08.12.2014р. на суму 14 887 грн. 40 коп., №30 від 08.12.2014р. на суму 580 грн. , №31 від 08.12.2014р. на суму 5 621 грн. 46 коп., №29 від 08.12.2014р. на суму 579 грн., а також виконати розрахунковий документ - грошовий чек ПП „ВОДБУДСЕРВІС" №ЛЗ 5463896 від 30.12.2014р. про виплату Зварнику Михайлу Миколайовичу готівкові кошти з рахунку ПП „ВОДБУДСЕРВІС" №26004107951001 в сумі 52 275 грн. 94 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідач своїм правом на захист в судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, суд доходить до такого висновку:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2011р. між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (далі - Банк) та ПП „ВОДБУДСЕРВІС" (далі - Клієнт) був укладений Договір банківського рахунку №258, відповідно до якого Банк , відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003р. (зі змінами та доповненнями), відкриває Клієнту поточний рахунок (рахунки) у національній валюті № 26004107951001 (далі - Рахунок) та зобовязується приймати і зараховувати на відкритий Рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій за Рахунком у межах, встановлених операційним часом Банку (далі - Операційний час), а саме: понеділок-четвер з 9:00 до 13:00 та з 14:00 до 16:00, п'ятниця та передсвяткові дні з 9:00 до 13:00 та з 14:00 до 15:00.

Відповідно до п. 2.3. Договору Банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ приймати та виконувати протягом Операційного часу розрахунково- касові документи Клієнта , протягом Операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення Клієнта ; здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства та нормативних актів НБУ.

За матеріалами справи, 08 грудня 2014р. ПП „ВОДБУДСЕРВІС" надало до Банку платіжні доручення на перерахування з Рахунку грошових коштів зі сплати податків та зборів, а саме: №32 від 08.12.2014р. на суму 14 887 грн. 40 коп., №30 від 08.12.2014р. на суму 580 грн. , №31 від 08.12.2014р. на суму 5 621 грн. 46 коп., №29 від 08.12.2014р. на суму 579 грн. Крім того, 30.12 2014р. ПП „ВОДБУДСЕРВІС" надало до Банку грошовий чек №ЛЗ 5463896 на видачу керівнику підприємства - Зварнику Михайлу Миколайовичу готівки з рахунку ПП „ВОДБУДСЕРВІС" №26004107951001 в сумі 52 275 грн. 94 коп. Але, вказані платіжні доручення та видача готівки Банком проведено не було.

Частиною 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України також встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 16 від 26.01.2015р., що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015р. № 50 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", було розпочато з 27.01.2015р. процедуру виведення АТ "Імексбанк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Частинами 1, 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначаються наслідки запровадження тимчасової адміністрації в банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та Інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до вкладників віднесено фізичних осіб (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відтак, після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Кредитор банку вправі заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку у строк, встановлений частиною 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону (про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду) уповноважена особа Фонду здійснює, зокрема, такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно ч. 6 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону. Водночас, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

У спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач -боржником. Оскільки позивач є кредитором Банку щодо майнового зобов'язання з перерахування грошових коштів та видачі готівки , з урахуванням встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборони на задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку, на думку суду, позовні вимоги ПП „ВОДБУДСЕРВІС" задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Приватного підприємства „ВОДБУДСЕРВІС" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 травня 2015р.

Суддя Н.В. Рога