Рішення

від 30.04.2015 по справі 921/296/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" квітня 2015 р.Справа № 921/296/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (вул. Кривоноса, 2б, м. Тернопіль, 46003)

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Оранта" (с. Нижчі Луб'янки, Збаразький район, Тернопільська область, 47361)

про стягнення 26084,96 грн. заборгованості за поставлений товар, 20000 грн. штрафу, 24130,25 грн. пені, 4225,99 грн. 3% річних, 16453,23 грн. втрат від інфляції.

За участю представників сторін:

Позивача - Каневська М.О.

Відповідача - Береза П.В.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Оранта" про стягнення 26084,96 грн. заборгованості за поставлений товар, 20000 грн. штрафу, 24130,25 грн. пені, 4225,99 грн. 3% річних, 16453,23 грн. втрат від інфляції.

Розгляд справи, призначений вперше на 16 квітня 2015 року було відкладено на 30 квітня 2015 року.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

В усних та письмових поясненнях, наданих в засіданні 16 квітня 2015 року, представник відповідача позовні вимоги визнав повністю та клопотав про можливість відстрочення сплати заборгованості.

30 квітня 2015 року на розгляд суду представлено, погоджений сторонами графік погашення заборгованості.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а від-так, згідно ст.ст.22,78 ГПК України є підставою для задоволення позову.

Обґрунтованість заявлених вимог підтверджується також і зібраними у справі доказами. Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

13 квітня 2013 року між ТОВ "Агроцентр-Галичина" та ФГ "Оранта" укладено договір купівлі-продажу №18к/2, за змістом якого, постачальник (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця засоби захисту рослин, мікродобрива, стимулятори росту рослин, насіння, а покупець (відповідач) брав на себе зобов'язання оплатити їх вартість. Асортимент товару та строки його оплати сторони погодились визначати у специфікаціях, які є додатками до договору.

Як вбачається з представлених додатків до договору № 1 від 25 червня 2013 року та №2 від 09 липня 2013 року, строк виконання зобов'язання по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей в сумі 280455,36 грн. сторони визначили до 25 жовтня 2013 року, а в сумі 31919,96 до 20 жовтня 2013 року.

На виконання умов договору, по накладних №№129 від 27 червня 2013 року, 174 від 30 липня 2013 року ФГ "Оранта" отримало від ТОВ "Агроцентр-Галичина" засоби захисту рослин на загальну суму (280455+31919,96) 312374,96 грн.

Платіжними дорученнями №№136_9J035/15 від 19.09.13р., 149_А2016/24 від 02.10.13р., 160_АL033/28 від 21.10.13р. покупець перерахував на користь постачальника 42000 грн.

Станом на перший день прострочення платежу 26 жовтня 2013 року заборгованість ФГ "Оранта" складала (312374,96-42000) 270374,96 грн.

В подальшому, у період з 14 листопада 2013 року по 26 грудня 2014 року, відповідачем сплачено позивачу ще 244290 грн. (копії платіжних документів та виписок з банківського рахунку наявні у матеріалах справи).

Решта зобов'язання в сумі (312374,96-42000-244290) 26084,96 грн. залишилось не виконаним.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, визнаними відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати його в семи денний термін з дня пред'явлення про це вимоги кредитора.

Нормами ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України покладає на покупця обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст. 692 ЦК України).

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, розрахунок по оплаті вартості отриманого товару в строк визначений у договорі боржник провів лише частково, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 26084,96 грн.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. проведення розрахунку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення заборгованості в сумі 26084,96 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані і визнані відповідачем.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає настання правових наслідків порушення зобов'язання такі як зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Предметом неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4. ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно з ч. 2. ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік.

Разом з тим, в силу приписів ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення строків оплати, у пункті 7.2.1 договору сторони передбачили обов'язок покупця сплатити штраф у розмірі 25 % від суми боргу, яка існувала на перший день прострочення платежу, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

При цьому, у п.7.4 договору, сторони погодили продовження передбаченого п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності та встановили збільшення періоду нарахування неустойки (штрафу, пені) до трьох років з дати виникнення зобов'язання.

Як зазначалось вище, станом на перший день прострочення платежу 26 жовтня 2013 року заборгованість ФГ "Оранта" складала (312374,96-42000) 270374,96 грн.

Виходячи із умов п.7.2.1 договору, розмір штрафу, що підлягав би сплаті відповідачем, становить 67593,74 грн., а тому, заявлені до стягнення 20000грн. штрафу слід задовольнити.

Враховуючи приписи перелічених норм, визначені договором терміни виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей та строки нарахування неустойки, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання та період нарахування, інші обставини справи, нарахований позивачем розмір пені в сумі 24130,25 грн. слід задовольнити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням втрат від інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на суму боргу, передбачений договором строк виникнення зобов'язання, розрахунок позивача, період нарахування, інші обставини справи, вимоги про стягнення 4225 грн. 99 коп. 3% річних, 16453 грн. 23 коп. втрат від інфляції, є правомірними та підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення, пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду відстрочити або розстрочити його виконання.

Згідно з визначенням наведеним у п.п. 7.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

За змістом п.7.2 вказаної постанови, підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Подана заява та долучені документи, свідчать про існування об'єктивних факторів, які ускладнюють виконання судового рішення і є підставою для відтермінування його виконання.

Суд також приймає до уваги згоду стягувача, що вбачається із наданого суду, підписаного уповноваженими посадовими особами без будь-яких заперечень графіка розстрочки погашення заборгованості.

За таких обставин, заяву СФГ "Оранта" про розстрочку виконання рішення слід задовольнити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Оранта" (47361, с. Нижчі Луб'янки, Збаразький район, Тернопільська область, код 31973557)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (46003, вул. Кривоноса, 2б, м. Тернопіль, код 37556849) 26084 (двадцять шість тисяч вісімдесят чотири) грн. 96 коп. заборгованості за поставлений товар, 20000 (двадцять тисяч) грн. штрафу, 24130 (двадцять чотири тисячі сто тридцять) грн. 25 коп. пені, 4225 (чотири тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 99 коп. 3% річних, 16453 (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 23 коп. втрат від інфляції, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 30 квітня 2015 у справі №921/296/15-г/6 шляхом затвердження графіка погашення боргу :

сумастрок сплати 6000 (шість тисяч) грн.до 01 червня 2015 року 6000 (шість тисяч) грн. до 01 липня 2015 року 6000 (шість тисяч) грн. до 01 серпня 2015 року 6000 (шість тисяч) грн. до 01 вересня 2015 року 34360 (тридцять чотири тисячі триста шістдесят) грн. 71 коп.до 01 жовтня 2015 року 34360 (тридцять чотири тисячі триста шістдесят) грн. 72 коп.до 01 листопада 2015 року

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 12 травня 2015 року.

Суддя І.П. Шумський