Постанова

від 01.04.2015 по справі 826/2109/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2015 року № 826/2109/15

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а у складі головуючого Бояринцевої М. А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 грудня 2014 року № 0017992201.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, закони України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бершка Україна" неправомірно та помилково зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Істконс" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року №0017992201, оскільки операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Істконс" не мали реального характеру, що також підтверджується актом від 30.09.2014 року № 2397/7/26-51-22-01 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Істконс" (податковий номер 38327375).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 16 листопада 2014 року по 02 грудня 2014 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 05 листопада 2014 року № 1618/22-01 згідно з пп. 75.1.2 п 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" (код ЄДРПОУ 35534949) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Істконс" (код ЄДРПОУ 38327375) за період з 01.01.2014 року по 30.04.2014 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 09.12.2014 № 1763/22-01/35534949, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна":

- пп. 14.1.181 п 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 239 490 грн.:

лютий 2014 р. - 23 726 грн.

березень 2014 р. - 215 764 грн.

На підставі складеного акту перевірки 23 грудня 2014 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0017992201, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" суму грошового зобов'язання в розмірі 299 363,00 грн., з якої: за основним платежем - 239 490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59 873 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Істконс", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Між позивачем та ТОВ "Кримська Девелоперська компанія" 20.04.2013 року було укладено попередній договір № АТК-019/2013/2 оренди нежитлового приміщення у Торговому центрі "Меганом" за адресою м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8.

Відповідно до ст. 1 Попереднього договору оренди, сторони зобов'язувались укласти основний договір оренди нерухомого майна, який є додатком до попереднього договору оренди. З метою підготовки нежитлових приміщень до здачі в оренду Орендодавець передає, а ТОВ "Бершка Україна" приймає нежитлові приміщення для проведення опоряджувальних робіт, визначених п. 1.2 попереднього договору оренди.

05.12.2013 року між ТОВ "Бершка Україна" та ТОВ "Кримська Девелоперська компанія" підписано акт прийому-передачі об'єкту для проведення опоряджувальних робіт.

26.02.2014 року підписано договір оренди № АТК - 019/2013/2 між ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та ТОВ "Бершка Україна".

16.12.2013 року між ТОВ "Бершка Україна", як замовником , та ТОВ "Істконс", як виконавцем, укладено договір № IDXSMB1213 щодо надання монтажних робіт зі створення інтер'єру та виконання всіх необхідних установок/монтажів згідно з додатком №1.

Згідно додатку № 1 сторони визначили види будівельних та оздоблювальних робіт та їхню вартість.

Згідно договору оплата проводиться на підставі рахунків фактур наступним чином:

а) 1-а частина, визначена в Додатку 2 в розмірі 50% від загальної суми 2 394 900 грн. (два мільйони триста дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот грн.) в т. ч. ПДВ 399 150 грн. не пізніше ніж 3 дні після укладення сторонами цього договору.

b) 2-а частина, визначена в Додатку в розмірі 30 % від загальної суми 1 436 940 грн. (один мільйон чотириста тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок грн.) в т. ч. ПДВ 239 490 грн.

c) Решта суми, визначена в Додатку в розмірі 20 % від загальної суми 957 960 грн. (дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят грн.) в т. ч. ПДВ 159 660 грн. не пізніше ніж 20 днів після відкриття магазину, відповідно до вірно виставлених рахунків.

Після завершення робіт між ТОВ "Бершка Україна" та ТОВ "Істконс" складено акт приймання-передачі підрядних робіт від 21.03.2014 р. № 25.

ТОВ "Істконс" було видано наступні податкові накладні:

- податкова накладна № 1 від 03.01.2014 року;

- податкова накладна № 1 від 07.02.2014 року;

- податкова накладна № 1 від 21.03.2014 року;

На підтвердження оплати послуг ТОВ "Істконс" позивач надає наступні платіжні доручення з відміткою про проведення платежу:

- платіжне доручення № 97 від 03.01.2014 року на суму 2 394 900 грн.;

- платіжне доручення № 100223 від 07.02.2014 року на суму 1 436 940 грн.;

- платіжне доручення № 100908 від 25.03.2014 року на суму 718 470 грн.;

Суду також пред'явлено акт № 25 приймання виконаних робіт від 21.03.2014, підписаний головним бухгалтером ТОВ "Бершка Україна" та директором ТОВ "Істконс", нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_1, громадянина Польщі, який є директором ТОВ "Істконс", свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Істконс, довідку про взяття на облік платника податків - ТОВ "Істконс", договори підряду між ТОВ "Істконс" та ТОВ "АДЦ" від 27.12.2013 на здійснення будівельно-монтажних робіт у ТРЦ "Меганом" м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8 разом з додатком до нього № 1, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 28.02.14 укладеного між ТОВ "Істконс" та ТОВ "АДЦ"

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Істконс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" виконані зобов'язання згідно укладених правочинів, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Істконс", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту до складу валових витрат суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Істконс" ґрунтуються на висновках звіту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 вересня 2014 року № 2397/7//26-51-22-01 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Істконс" (податковий номер 38327375) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 року. Зазначено, що звірку не проведено, оскільки ТОВ "Істконс" має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Разом з тим, податковий орган надає оцінку господарській діяльності особи - ТОВ "АДЦ" (код ЄДРПОУ 36469326) яка є контрагентом ТОВ "Істконс" та стверджує, що перевіркою встановлено, що ТОВ "АДЦ" здійснювало безтоварні операції з продажу/придбання товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям/постачальникам, які в дійсності не реалізовувалися/придбавалися вказаними підприємствами, а лише полягали в документальному їх оформленні з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Суд також зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Істконс", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 грудня 2014 року № 0017992201 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 грудня 2014 року № 0017992201.

3. Стягнути судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бершка Україна" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 19-21, літера А, код ЄДРПОУ 35534949) за рахунок Державного бюджету України.

Суддя М.А. Бояринцева