Рішення

від 05.05.2015 по справі 553/4606/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/4606/14-ц

Провадження № 2/553/84/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.05.2015 рокум. м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Бутенко Т.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю, зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л., про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому вказує, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2012 року, укладеного з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, набула право власності на земельну ділянку за НОМЕР_1 площею 546 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_2, у садовому товаристві "Березка-3" по вул. Вороніна, 130, в м. Полтаві, з розташованими на ній садовим будинком та господарськими будівлями, до складу яких включено також 1/2 частину колодязя питного. Оскільки власник сусідньої земельної ділянки НОМЕР_3 ОСОБА_6 не визнає її право власності на 1/2 частину колодязя, більша частина якого розташована на належній їй ділянці, вважає себе власницею всього вказаного майна й обмежила доступ до нього, закривши металевою кришкою та обгородивши металевою сіткою, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину колодязя питного.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 змінила предмет позовних вимог, її представник ОСОБА_7 звернувся до суду з відповідною письмовою заявою, в якій посилаючись на вищенаведені обставини, просить суд зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 свого права користування та розпорядження належною 1/2 частиною колодязя питного, розташованого на східній межі земельної ділянки НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, у садовому товаристві "Березка-3" по вул. Вороніна, 130, в м. Полтаві, шляхом демонтажу металевої сітки, що закриває прохід в огорожі до колодязя з боку земельної ділянки НОМЕР_1, та надання позивачці ключів від замку кришки даного колодязя.

Відповідач ОСОБА_6 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП ПБТІ "Інвентаризатор" та Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, в якому стверджує про те, що являється єдиною власницею питного колодязя, який розташований на належній їй земельній ділянці НОМЕР_3 в садівничому товаристві "Березка-3" по вул. Вороніна,130, в м. Полтаві, вважає, що 1/2 частина вказаного майна безпідставно передана у власність сусідці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2012 року, та просить визнати недійсним вказаний договір в частині передачі у власність ОСОБА_1 та набуття останньою права власності на 1/2 частину питного колодязя під цифровим позначенням НОМЕР_4 з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, як такий, що укладений внаслідок повідомлення продавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неправдивих відомостей покупцю ОСОБА_1 щодо належності їм на праві приватної власності 1/2 частини колодязя; просить зобов'язати ПП ПБТІ "Інвентаризатор" внести зміни до технічного паспорту садибного (дачного) будинку НОМЕР_1 по вул. Вороніна, 130, в м. Полтаві та виключити із переліку господарських та допоміжних споруд, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2, 1/2 частину питного колодязя, позначеного в схематичному плані земельної ділянки під НОМЕР_4 а також зобов'язати Реєстраційну службу Полтавського МУЮ внести зміни до державного реєстру прав на нерухоме майно та виключити з переліку господарських та допоміжних споруд, на які набула право власності ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 19.04.2012 року, 1/2 частину питного колодязя, позначеного під № 1.

Ухвалою суду від 20.11.2014 року позов ОСОБА_6 об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, доручивши представляти свої інтереси ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позов ОСОБА_1 підтримав, просив задовольнити повному обсязі з наведених у ньому підстав, посилаючись на те, що спірний колодязь розташований на межі належної позивачці та сусідської земельних ділянок, знаходиться на території кожної з них, являється спільною власністю сторін по справі, оскільки побудований спільними зусиллями та за спільні кошти попереднього власника земельної ділянки, яка перебуває у власності позивачки, ОСОБА_8 та відповідача ОСОБА_6, право власності на 1/2 частину колодязя зареєстроване за ОСОБА_1 у відповідних державних органах, вона має право користуватись колодязем, проте відповідач ОСОБА_6 перешкоджає цьому, закривши колодязь кришкою з замком, ключ від якого у позивачки відсутній, та встановивши огорожу між земельними ділянками, яка обмежує доступу ОСОБА_1 до колодязя, що створює позивачу перешкоди у користуванні власністю.

Проти задоволення зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що відповідачем ОСОБА_6 не доведено в судовому засіданні той факт, що при укладенні договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як продавцями та ОСОБА_1 як покупцем, на підставі якого остання набула право власності на земельну ділянку за НОМЕР_1 у садовому товаристві "Березка-3" по вул. Вороніна, 130, в м. Полтаві з розташованими на ній садовим будинком та господарськими будівлями, продавці ввели в оману покупця щодо належності їх на праві власності частини колодязя, не враховано, що з цих підстав з позовом до суду може звертатись лише сторона договору, якою ОСОБА_6 не являється, вказав на те, що нею обраний невірний спосіб захисту та виходячи з роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму ВСУ, вона, якщо вважає спірне майно своєї власністю, має право звернутись з позовом про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

Просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримали позицію представника ОСОБА_1, просили задовольнити її позов, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 просили відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували, посилаючись на те, що колодязь, який є предметом спору, являється особистою власністю ОСОБА_6, оскільки розташований в повному обсязі на території належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, побудований нею за власні кошти, відповідно, право власності ОСОБА_3 на вказане майно набуто незаконно й відповідне судове рішення скасоване Апеляційним судом Полтавської області. З огляду на це, незаконно 1/2 частину колодязя передано у власність ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 19.04.2012 року, у зв'язку з чим вона не має права користування ним. Просили зустрічний позов задовольнити, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. в судове засідання не з'явились, надавши заяви з проханням проводити розгляд справи без їхньої участі.

Представники відповідачів ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції до суду не з'явились, не повідомивши про причини неявки, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 08.04.2005 року являється власницею земельної ділянки НОМЕР_3 площею 472 кв.м у межах згідно з планом, розташованої в с/т "Берізка-3", сел. Вороніна, м. Полтава, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер НОМЕР_7.

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_6 самовільно збудовано ряд споруд та будівель, право власності на які не зареєстровано.

Власником сусідньої земельної ділянки НОМЕР_1 площею 546 кв.м, розташованої в с/т "Берізка-3", сел. Вороніна, м. Полтава, був ОСОБА_8, який помер в 2007 році.

Після його смерті земельну ділянку НОМЕР_1 площею 546 кв.м у межах згідно з планом, в с/т "Берізка-3", сел. Вороніна, м. Полтава, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер НОМЕР_2, в порядку спадкування набули у власність в рівних частинах по 1/2 частині кожна ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зареєстрували своє право власності та отримали Державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 від 18.05.2009 року, серії НОМЕР_9 від 18.05.2009 року.

За життя попереднього власника ОСОБА_8 на вказаній земельній ділянці були самочинно зведені садовий будинок та господарські будівлі, право власності на них зареєстроване у встановленому законом порядку не було.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 26.05.2010 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 за кожною з них визнано право власності на 1/2 частину садового (дачного) будинку НОМЕР_1, розташованого в м. Полтаві, садове товариство"Берізка-3", вул. Вороніна, 130, складається з: садового будинку літ. "А-1", що має наступні приміщення: коридор 1-1 площею 4,70 кв.м, кухня 1-2 площею 7,50 кв.м, кімната 1-3 площею 15,60 кв.м, коридор 1-4 площею 5,50 кв.м, кімната 1-5 площею 12,00 кв.м, балкон площею 3,50 кв.м,, а також сарай літ. "Б", літній душ літ. "В", вбиральня літ. "Г", колодязь питний 1/2 частина № 1, огорожа № 2, ворота огорожі № 3.

На підставі вказаного судового рішення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували в органах технічної інвентаризації право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, реєстр. № 1183, ОСОБА_3, ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 придбала садовий будинок, що знаходиться в м. Полтаві садівничому товаристві "Берізка-3", будинок НОМЕР_1 (стара адреса: вул. Вороніна, 130) та земельну ділянку площею 546 кв.м. Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 17.04.2012 року за № 33842910 на земельній ділянці розташовані: садовий будинок А-1 загальною площею 45,3 кв.м, господарські будівлі та споруди: сарай Б, літній душ В, вбиральня Г, колодязь питний 1/2 частині № 1, огорожа № 2, ворота огорожі № 3.

Право власності на майно, набуте на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2012 року, ОСОБА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зустрічного позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 19.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, реєстр. № 1183, на підставі якого ОСОБА_1 набула у власність 1/2 частину колодязя питного № 1, на земельній ділянці НОМЕР_1 садівничого товариства "Берізка-3" в сел. Вороніна в м. Полтаві, ОСОБА_6 послалась на те, що вказаний колодязь розташований в повному обсязі на належній їй земельній ділянці, збудований нею за власні кошти та являється її особистою власністю, право на яку вона до цього часу в державних органах не зареєструвала.

Вищенаведені твердження відповідача ОСОБА_6 не спростовані позивачем ОСОБА_1 та її представником, відповідачем ОСОБА_3 та її представником в судовому засіданні шляхом надання суду належних та допустимих доказів.

Допитана в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, свідок ОСОБА_12 пояснили, що являються, відповідно, дружиною та донькою ОСОБА_8, який був членом садівничого товариства "Берізка-3" та власником розташованої на його території земельної ділянки НОМЕР_3. Саме зі слів ОСОБА_8 їм відомо про те, що колодязь питний побудований ним спільно з сусідкою ОСОБА_6, яка є власницею суміжної земельної ділянки НОМЕР_1, за спільні кошти. Будь-яких доказів існування між сусідами домовленості про спільне будівництво колодязя, як і доказів внесення ОСОБА_8 коштів в його спорудження сторонами не надано.

Обґрунтовуючи доводи про те, що колодязь являється спільною власністю власників земельних ділянок НОМЕР_3 та НОМЕР_1, представник позивача ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3 та її представник стверджували, що він розташований частково на території земельної ділянки НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_6, а частково - на території земельної ділянки № , яка в даний час перебуває у власності ОСОБА_1

ОСОБА_6 вказане заперечувала, стверджуючи, що колодязь у повному обсязі знаходиться на належній їй земельній ділянці.

Вищезазначені пояснення ОСОБА_6 підтверджуються даними технічного паспорту на садовий (дачний) будинок НОМЕР_1 в садовому товаристві "Берізка-3" по вул. Вороніна, 130, в м. Полтаві, який належить ОСОБА_1, виготовлений ПП ПБТІ "Інвентаризатор" станом на 06.04.2012 року.

Так, схематичний план земельної ділянки достовірно свідчить про те, що колодязь розташований за межами земельної ділянки НОМЕР_1, та містить примітку про те, що межі земельної ділянки визначено згідно державного акту.

Жодних доказів того, що межі земельних ділянок НОМЕР_3 та НОМЕР_1 змінювались після спорудження спірного колодязя, судом не здобуто.

Дані, які містяться в Акті про визначення місця розташування колодязя питної води між ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3, складеному на прохання ОСОБА_1 комісією у складі голови садівничого товариства "Берізка-3" та двох членів товариства, не спростовують тверджень ОСОБА_6

Обґрунтованість пояснень відповідача ОСОБА_6 про розташування колодязя на належній їй земельній ділянці підтверджується, зокрема, фотокартками його місця розташування, наданими суду позивачем ОСОБА_1

Враховуючи викладене, а також відсутність доказів того, що спірний колодязь споруджений завдяки спільній праці та за спільні кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_8, суд приходить до висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що він являється спільною власністю власників земельних ділянок НОМЕР_3 та НОМЕР_1 в садівничому товаристві "Берізка-3", якими на даний час являються, відповідно, ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.04.2012 року в частині набуття ОСОБА_1 у власність 1/2 частини колодязя питного № 1, розташованого на земельній ділянці НОМЕР_1 садівничого товариства "Берізка-3" в м. Полтаві, суд виходить з наступного.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як встановлено в ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання позивача ОСОБА_6 в позовній заяві на положення ст. 230 ЦК України як на підставу позовних вимог в ході судового розгляду справи не знайшли підтвердження.

Як встановлено в ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Разом з тим, встановлені в ході судового розгляду обставини дають підстави стверджувати про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на спірну 1/2 частину колодязя на підставі судового рішення, право власності зареєстрували у встановленому законом порядку в органах технічної інвентаризації, вважали та в даний час стверджують про те, що є власниками вказаного майна. Рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на час укладення оспорюваного правочину було чинним.

ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, фактично підтвердила той факт, що вважає себе власницею 1/2 частини колодязя, не вважає, що відносно неї продавцями вчинено обман при укладенні договору купівлі-продажу й з відповідним позовом до суду не зверталась.

Будь-яких достовірних доказів вчинення обману сторонами при укладенні Договору купівлі-продажу від 19.04.2012 року ОСОБА_6 суду не надала та оскільки не являється стороною вказаного правочину, підстав для звернення до суду з позовом про визнання його недійсним з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, не має.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.04.2012 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в частині відчуження 1/2 частини колодязя питного.

Поряд з цим, відповідачем ОСОБА_6 не надано суду жодних доказів на підтвердження факту порушення її законних прав та інтересів з боку відповідачів ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, не обґрунтовано та не надано доказів вчинення вказаними установами будь-яких дій чи то бездіяльності по відношенню до неї, що призвело до обмеження, порушення та невизнання її законних прав, позивачем не доведено, що вона зверталась до цих органів зі зверненнями з питань, які являються предметом її позовних вимог, отримала незаконну відмову у вчиненні дій.

Враховуючи викладене, те, що позивачем ОСОБА_6 не доведено в ході судового розгляду справи факт існування спору з ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", Реєстраційною службою Полтавського МУЮ, суд не знаходить підстав для задоволення її позовних вимог про зобов'язання ПП ПБТІ "Інвентаризатор" внести зміни до технічного паспорту садибного (дачного) будинку НОМЕР_1 по вул. Вороніна, 130, в м. Полтаві та виключити із переліку господарських та допоміжних споруд, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2, 1/2 частину питного колодязя, позначеного в схематичному плані земельної ділянки під НОМЕР_4 а також вимог про зобов'язання Реєстраційної служби Полтавського МУЮ внести зміни до державного реєстру прав на нерухоме майно та виключити з переліку господарських та допоміжних споруд, на які набула право власності ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 19.04.2012 року, 1/2 частину питного колодязя, позначеного під № 1.

А тому зустрічний позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, суд враховує наступне.

Як встановлено в ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, під час судового розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, реєстр. № 1183, придбала садовий будинок, що знаходиться в м. Полтаві садівничому товаристві "Берізка-3", будинок НОМЕР_1 (стара адреса: вул. Вороніна, 130) та земельну ділянку площею 546 кв.м, на якій розташовані: садовий будинок А-1 загальною площею 45,3 кв.м, господарські будівлі та споруди: сарай Б, літній душ В, вбиральня Г, колодязь питний 1/2 частина № 1, огорожа № 2, ворота огорожі № 3.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 04.03.2015 року за апеляцією ОСОБА_6 було скасовано рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26.05.2010 року в частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину колодязя питного № 1, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо визнання права власності на 1/2 частину колодязя питного № 1, розташованого на земельній ділянці 7 садівничого товариства "Берізка-3" сел. Вороніна в м. Полтаві відмовлено.

Право власності на майно, набуте на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2012 року, ОСОБА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку у відповідних державних органах, державна реєстрація її права власності на час розгляду справи судом не скасована.

Крім того, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання вищевказаного договору недійсним в частині відчуження 1\2 частини колодязя, не підлягають задоволенню з підстав, на які вона посилається, тобто нею фактично невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

З огляду на вищенаведене, оскільки ОСОБА_1 на час вирішення спору являється власницею 1/2 частини колодязя, вона має право користуватись та розпоряджатись ним.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено, що колодязь знаходиться на території земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_6 Вона як власник земельної ділянки має право огородити її та встановити замок на колодязь з метою запобігання доступу до нього сторонніх осіб, вчинивши вказані дії, діяла правомірно.

Користування ж колодязем позивачкою неможливе без користування земельною ділянкою, на якій він розташований та яка для позивача ОСОБА_1 являється чужим майном й доступ до якої може бути здійснений виключно з дозволу власниці ОСОБА_6 та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання порушенню права власності останньої.

Як встановлено в ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

В ст. 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

З огляду на вищенаведене, захист позивачем ОСОБА_1 права користування та володіння колодязем можливий в порядку, встановленому в главах 31-32 ЦПК України. З метою реалізації права користування колодязем позивач мала б звернутись до суду з позовом про встановлення сервітуту.

Враховуючи викладене, виходячи з положень ст. 11 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 з позовом про встановлення сервітуту не зверталась, суд приходить до висновку, що нею обраний невірний спосіб захисту, а відтак позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 130, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 - відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні при проголошенні рішення, - в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Є. В. Парахіна