Рішення

від 30.01.2015 по справі 752/17501/14-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17501/14-ц

Провадження № 2/752/672/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2015 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Мирошниченко О.В. ,

при секретарі - Конельській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімент Україна», про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Сімент Україна» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього розміру заробітної плати в розмірі 3 813, 33 гривень за невиплату сум, які належать виплачувати при звільненні.

Обґрунтовує позовних вимог зазначає про те, що 01 липня 2006 року позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ « Сімент України» на посаду Головного юрисконсульта. На займані посаді працював до 30 липня 2009 року. 31 липня 2009 року, відповідно з п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 звільнився з посади Головного юрисконсульта за угодою сторін. 01 березня 2006 року позивач ОСОБА_1 вступив на посаду Голови АО «АГ «ОСОБА_1 і партнери», що підтверджується наказом № 1-К від 01 березня 2006 року. Таким чином, ОСОБА_1 пропрацював в ТОВ «Сімент Україна» повних три роки . Середня заробітна плата його, у відповідності до витягу зі штатного розпису ОСОБА_1, становила 3 813,33 гривень, яку останній отримував регулярно після відрахування податків.

Проте, жодного разу з часу працевлаштування ОСОБА_1 не надано щорічної відпустки, хоча увесь час були обізнані про надання такої згоди зі сторони ТОВ «Сімент Україна». У зв'язку із відсутністю відпусток порушено право ОСОБА_1 на відпочинок.

Разом з тим, облік відпусток та графік узгоджень період подання щорічних відпусток у ТОВ «Сімент Україна» не вівся. Письмово про дату початку відпусток ніхто із працівників ТОВ «Сімент України» не повідомлявся, чим порушено вимоги трудового законодавства України.

3 1 липня 2009 року ОСОБА_1 звільнено з посади Головного юрисконсульта. В день звільнення ОСОБА_1 не видано трудової книжки та наказу про звільнення.

03 квітня 2014 року представником ОСОБА_1 направлено адвокатський запит з метою отримання копії наказу, графіку відпусток, записів у книзі обліку руху трудових книжок про трудову книжку ОСОБА_1

26 травня 2014 року ТОВ «Сімент Україна» надав відповідь на запит.

Позивач просив стягнути з ТОВ «Сімент Україна» компенсацію за невикористані відпустки за три роки роботи в ТОВ «Сімент Україна» у сумі 9 307,11 гривень та середній розмір заробітної плати в розмірі 3 813,33 гривень з ТОВ «Сімент України» на користь ОСОБА_1 за невиплату сум, які належить виплачувати при звільненні.

У подальшому представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, у які просить стягнути з ТОВ «Сімент Україна» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ОСОБА_1 дні щорічної відпустки за 3 кроки роботи в ТОВ «Сімент Україна» в розмірі 11 663, 04 гривень, суму середнього розміру заробітної плати в розмірі 295 962,15 гривень з ТОВ «Сімент Україна» на користь ОСОБА_1 за невиплату сум, які належить виплачувати при звільненні.

У судове засідання представник позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з наведених підстав, просить задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача, ТОВ «Сімент України», у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце судового засідання, повідомлений судом у встановленому ст. ст. 74, 76 ЦПК України порядку.

На підставі ст.ст. 224-226 ЦПК України , за письмовою згодою позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підтверджені і підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд установив, що з 30 червня 2006 р. відповідно до наказу від 30 червня 2006 року № 28К позивач працюваву ТОВ «Сімент Україна» Головним юрисконсультом, з окладом згідно штатного розпису, з 31.07.2009 р. наказом від 31.07.2009 р. № 16-к звільнений з посади Головного юристконсультанта на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України (а. с. 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закон України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідач у день звільнення не виплатив позивачу компенсацію за невикористані відпустки за весь час роботи з 30.06.2006 року по 21.07.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Пунктом 7 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України встановлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами , організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до абз. 4 ст. 79 Кодексу законів про працю України черговість надання відпусток визначається графіком, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників.

Згідно статті 2 Закону України «Про відпустки», що право на відпуски забезпечується:

· гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи(посади), заробітної плати (допомоги) у випадках , передбачених цим Законом;

· забороною замінити відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки», щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належного оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у встановлені строки.

Згідно ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних днів.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частина 1 ст. 117 КЗпП України визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до матеріалів справи позивач має невикористані щорічні відпустки за період 2006-2009 роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Таким чином, судом було встановлено, що підтверджується матеріалами справи, позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 11 663, 04 гривень.

Крім того, відповідач, в зв'язку затримкою виплати компенсації за невикористану відпустку, має виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку.

Згідно статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум при відсутності спору про їх розмір підприємство , установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, суму заробітку вираховується починаючи з 01 серпня 2009 року по 20жовтня 2014 року.

Отже, загальна сума заборгованості ТОВ «Сімент Україна» щодо невиплати належних ОСОБА_1 сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 295 962,15 гривень.

Відповідач не надав суду розрахунково-платіжних відомостей, що засвідчують виплату позивачу компенсації за невикористані відпустки та розміру заробітної плати.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, ст. ст. 47, 83, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 6, 24 Закону України «Про відпустки», керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 208, 212, 213-215, 218, 224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімент Україна», про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімент Україна (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 31112505) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Хабаровськ Росія, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) компенсацію за невикористану відпустку у сумі 11 663,04 гривень та суму середнього розміру заробітної плати в розмірі 295 962,15 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімент Україна (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 31112505) у дохід держави судовий збір у розмірі 3 076 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя