Рішення

від 15.04.2015 по справі 760/5132/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/5132/14-ц

Провадження №2/761/495/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 квітня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Звонцовій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛЬТЕЯ» про стягнення невиплаченого заробітку, компенсації за невиплачену відпустку, середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати та зобов'язання внести записи до трудової книжки про прийняття та звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що працював в ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» на посаді головного інженера з 08 червня 2012 року та був звільнений з посади в 14 грудня 2012 р. за власним бажанням. Заробітна плата у розмірі 6 000,00 грн. відповідачем виплачувалась не регулярно та не в повному обсязі. Так за червень 2012 р. позивач отримав лише 4000,00 грн., а в наступному до моменту звільнення заробітна плата взагалі не виплачувалась. Оскільки грошові кошти не сплачувались позивач звернувся до Пенсійного фонду та отримав відповідь про те, що ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» сплачував страхові внески з нарахованої позивачеві заробітної плати у сумі 6 000,00 грн. з липня по листопад 2012 року, що свідчить про перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем. Борг ТОВ «АЛЬМАТЕЯ» перед позивачем по заробітній платі становить з 06.06.2012 р. по 14.12.2012 р. у сумі 33 400,00 грн. Крім того позивачеві не сплачено компенсацію за відпустку у розмірі 3 000,00 грн. на повних шість місяців роботи. Станом на день подання позову розрахунок з позивачем проведено не було, а тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 24 000,00 грн. за період з 18.12.2012 р. по 18 квітня 2013 р. Також відповідач, не дивлячись на неодноразові прохання ОСОБА_1 з часу прийняття на роботу і до звільнення не вніс відповідні записи у трудову книжку позивача в порушення вимог чинного законодавства України. За таких обставин дії відповідача є незаконними та інтереси позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» внести відповідні зміни до трудової книжки позивача. Також з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню і моральна шкода у розмірі 15 000,00 грн., яка полягає у переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій відповідача, нехтуванні правами позивача.

В подальшому ОСОБА_1 збільшив позові вимоги. Просив суд: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1. за період з 06 червня 2012 року по 14 грудня 2012 р. невиплачену заробітну плату у розмірі 33 500,00 грн. , компенсацію за невикористану відпустку у сумі 3 500,00 грн.; стягнути з ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» середній заробіток за час затримки виплат у розмірі з 18.12.2012 р. по день звернення з позовом 18 квітня 2012 року; стягнути з ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн., визнати незаконними дії відповідача при звільненні та зобов'язати ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» протягом 3-х днів з дня набрання рішення законної сили рішення внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття на посаду головного інженера з 08 червня 2012 р. та звільнення з посади з 14 грудня 2014 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач, його представник підтримали заяву проси задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову. Пояснив, що 02 липня 2012 р. між позивачем та Товариством було укладено цивільно-правову угоду №1/7/12-к, відповідно до умов якої ОСОБА_1 доручили, а він прийняв на себе обов'язки виконроба, що полягали у нагляду за кількістю і якістю робіт по капітальному ремонту об'єкту, строк дії договору до 31.10.2012 року. Таким чином відносини між позивачем та відповідачем регулюються не трудовим, а цивільним законодавством, а отже на ОСОБА_1 не розповсюджується вимога щодо внесення записів до трудової книжки про прийняття на роботу та звільнення. В свою чергу надані позивачем виписки Пенсійного фонду про сплату страхових внесків не доводить наявність трудових відносин, оскільки Товариство дійсно утримувало з ОСОБА_1 та перераховувало до Фонду частину грошових коштів із сплачуваної грошової винагороди. Крім того, Товариство виконувало взяті на себе обов'язки по виплаті визначеної угодою винагороди.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

ОСОБА_1 зазначає, що перебував у трудових відносинах з ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» де працював на посаді головного інженера в період з 06.06.2012 р. по 14.12.2012 р.

Представник ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» стверджує про укладання з позивачем цивільно-правового договору 02.07.2012 р. строком до 31.10.2012 р. за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання обов'язки виконроба: нагляд за кількістю і якістю робіт по капітальному ремонту об'єкту.

За умовами угоди ТОВ «АМАЛЬТЕЯ», в якості замовника взяло на себе зобов'язання забезпечити виконавця усім необхідним для виконання робіт, прийняти роботу та виплатити винагороду у розмірі 6 000,00 грн.

Представник відповідача пояснив в судовому засіданні, що сума винагороди була належним чином сплачена позивачеві, про що свідчать видаткові касові ордери копії яких долучені до матеріалів справи.

Як свідчить висновок експертів за результатами проведення судової-почеркознавчої експертизи № 25.02.2015 р. № 17425/17426/14-32 підписи від імені ОСОБА_1 в графі «(підпис)» у цивільно-правовому договорі № 1/7/12-к від 02.07.2012 складеному між ТзОВ «Амальтея» та ОСОБА_1; в графі»Підпис одержувача» у видатковому касовому ордері: від 12.07.2012, від 10.08.2012,від 23.08.2012, від 10.09.2012, від28.09.2012, від 10.10.2012, від 09.11.2012 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 в графі «(підпис)» у цивільно-правовому договорі № 1/7/12-к від 02.07.2012 складеному між ТзОВ «Амальтея» та ОСОБА_1; в графі»Підпис одержувача» у видатковому касовому ордері: від 12.07.2012, від 10.08.2012,від 23.08.2012, від 10.09.2012, від28.09.2012, від 10.10.2012, від 09.11.2012 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_1

Допитані і в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, пояснив, що працював разом з позивачем з червня 2012 р. в ТОВ «АМАЛЬТЕЯ». Позивач писав заяву про прийняття на роботу та обіймав посаду головного інженера. Трудові відносини тривали до грудня 2012 р.

В свою чергу свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що в червні 2012 року разом із позивач прийшли працювати до ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» та писали заяви про прийняття на роботу директорові товариства.

Як свідчать виписки Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1, ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» сплачувало страхові внески з нарахованої позивачу заробітної плати в розмірі 6 000,00 грн. з липня по листопад 2012 р. Зазначене підтверджується і Таблицею 6 відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованої особи (а.с. 13,44).

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України (редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладанні трудового договору з фізичною особою. Укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника було фактично допущено до роботи.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснив, що згідно до ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу (п. 7 Постанови).

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За приписами ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідження наявних в справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Зважаючи на встановлені обставини, беручі до уваги всі фактичні дані, які є доказами в розумінні положень ст. 57 ЦПК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та отримував заробітну плату за виконання обов'язків головного інженера.

Також суд вважає за можливе прийняти до уваги і твердження позивача щодо розірвання трудових стосунків з відповідачем в грудні 2012 року з підстав визначених п. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін, зважаючи на встановлені обставини та покази свідків.

Позивач зазначає, що ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» на сплачувало встановлену заробітну плату в повному обсязі, порушуючи вимоги законодавства України про працю.

За положеннями ст. 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про належне виконання вимог чинного законодавства України та виплату належним чином заробітної плати позивачеві, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заробітної плати за період з 08 червня 2012 р. по 14 грудня 2012 р. у розмірі 33 500,00 грн.

Крім того, на думку суду підлягають задоволенню і компенсація за невикористану відпустку за сім місяців та 6 днів, яка складає 3 500,00 грн. згідно наданого позивачем розрахунку, що його було перевірено в судовому засіданні.

Порядок здійснення такого розрахунку не оспорював ся в судовому засіданні представником відповідача.

Приписами ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред'явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок.

В свою чергу ст. 117 КЗпП України в разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявностi спору про розмiри належних звiльненому працiвниковi сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цiй статтi вiдшкодування в тому разi, коли спiр вирiшено на користь працiвника. Якщо спiр вирiшено на користь працiвника частково, то розмiр вiдшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рiшення по сутi спору.

За розрахунком позивача середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 18.12.2012 р. по 18.04.2012 р. становить 24 000,00 грн.

Розрахунок здійснений відповідно до вимог постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та його перевірено в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що оцінивши всі зібрані докази, суд прийшов до висновку про порушення прав позивача, вимоги позову в цій частині також підлягають задоволенню.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом № 58 Мінпраці та соціальної політики України, Міністерством юстиції України, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 р. за № 301 трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. 2.4. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Як встановлено в судовому засіданні ТОВ «АМАЛЬТЕЯ» у трудову книжку ОСОБА_1 не було внесено відповідних записів, а тому права останнього підлягають, на думку суду, задоволенню шляхом зобов'язання відповідача внести відповідні записи.

З іншого боку, вимога позивача щодо визнання незаконними дій відповідача під час звільнення задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що такий спосіб захисту не передбачений положеннями ст. 232 КЗпП України, яка визначає трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

Згідно до ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи обставини встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про наявність моральної шкоди, що її було спричинено позивачу з боку відповідача.

Вирішуючи питання про розмір даної шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходить з втрат немайнового характеру, що їх зазнав позивач, зміни, які відбулись в житті позивача, а тому оцінює моральну шкоду в 200,00 грн.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст.ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 116,117, 237-1 КЗпП Укоїни, Законом України «Про оплату праці», суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛЬТЕЯ» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну у розмірі 33 500 грн. 00 коп., грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3 500,00 грн., середній заробіток за час затримки виплат у розмірі 24 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛЬТЕЯ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 200 грн. 00 коп.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАЛЬТЕЯ» внести записи до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття на посаду головного інженера з 08 червня 2012 року та про звільнення з посади головного інженера з 14 грудня 2012 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛЬТЕЯ» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 3 034 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАЛЬТЕЯ» в дохід держави судовий збір у розмірі 612 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя: