Постанова

від 20.04.2015 по справі 804/4366/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 р. Справа № 804/4366/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Фортіка" про накладення арешту на кошти у сумі 1020,00грн.,-

ВСТАНОВИВ :

25.03.2015р. Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Фортіка" та просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в установах банків: ПАТ "УКРСОЦБАНК", Філія ПАТ "УніКредит Банк" у м.Києві, АТ "ЗЛАТОБАНК", Ф."ДН.РУПАТКБ"ПІВДЕНКОМБАНК", М.ДН-СЬК, Ф-Я АТ "УКРЕКСІМБАНК", ДНІПРОПЕТРОВСЬК Приватного підприємства "Фортіка" з метою погашення податкової заборгованості у сумі 1020 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач знаходиться на обліку у позивача як платник податків та має податковий борг перед бюджетом у сумі 1020,00грн. Зазначений борг виник у зв'язку з прийняттям податковою інспекцією податкового повідомлення -рішення №0000701501 від 15.04.2013р. на суму 1020,00грн., яке складено на підставі акту перевірки від 27.02.2013р. Податковим органом на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України було направлено податкову вимогу №664-11 від 17.09.2013р., а також з метою виявлення активів платника податків були направлені запити до реєстраційних служб та згідно отриманих відповідей рухоме та нерухоме майно за платником податків не зареєстровано, у зв'язку з чим позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках у відповідності до вимог п.п.20.1.33 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Позивач 20.04.2015р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому просив розглянути справу в порядку письмового провадження, при цьому, позовні вимоги просив задовольнити (а.с. 28).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.(а.с.24).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, клопотання позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Фортіка» зареєстроване 11.12.2008р. Дніпропетровським міським управлінням юстиції за адресою:49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Кіровський район, проспект Кірова, буд.18, кв.5 та з 12.12.2008р. перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.12.2013р., даними акту перевірки від 27.02.2013р., Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.04.2015р. та ідентифікаційними і реєстраційними даними (а.с.5-6, 12, 25-27, 29).

27.02.2013р. державною податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності відповідачем з податку на прибуток за 2012рік, внаслідок якої складено акт від 27.02.2013р. №458/1501, за висновками якого встановлено порушення відповідачем п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме: не подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2012рік (а.с.12).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 15.04.2013р. було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000701501 за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму штрафних (фінансових) санкцій 1020,00грн. (а.с.10).

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було вручено відповідачеві 15.04.2013р., що підтверджується копією корінця відповідного податкового повідомлення-рішення (а.с.10).

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, з урахуванням дати вручення відповідачеві вказаного податкового повідомлення-рішення (15.04.2013р.), податковий борг за вказаним податковим повідомленням - рішенням виник у відповідача з 26.04.2013 року.

Відповідач суму боргу у розмірі 1020грн. у встановлені строки не сплатив, згідно наявних в матеріалах справи даних облікової картки сума податкового боргу становить 1020грн. (а.с. 8-10).

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» № 664-11 від 17.09.2013р. на суму 1020,16грн., що підтверджується копією корінця відповідної податкової вимоги (а.с. 13).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 36 ПК України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

В той же час, підпунктом 20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є, а саме: наявність податкового боргу у платника податків; відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Так, наявність у відповідача непогашеного узгодженого податкового боргу у загальній сумі 1020,00грн. підтверджується наявною в матеріалах справи обліковою карткою платника податків (а.с.8-9).

Як вбачається із матеріалів справи, після виникнення у відповідача податкового боргу, тобто після 26.04.2013р., податковою інспекцією було направлено відповідний запит до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області з метою виявлення майна, яке перебуває у власності відповідача.

За результатами відповідей на вказаний запит від 08.05.2014р. та згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 25.07.2014р. вбачається, що за відповідачем будь-якого майна, що перебуває у його власності, не зареєстровано (а.с.14-15).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявність у відповідача податкового боргу, відсутність у відповідача майна достатнього для погашення податкового боргу є підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку у відповідності до вимог п.п.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

А згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, а також не було надано суду доказів погашення податкового боргу в загальній сумі 1020,00грн. у встановлений нормами податкового законодавства строк. Не надано і доказів, які б спростовували вищенаведені доводи позивача та доказів того, що вищевказана сума податкового боргу є неузгодженою.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, при цьому, задовольняючи дані позовні вимоги, суд виходить із того, що слід накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, лише у межах суми податкового боргу у розмірі 1020,00грн., тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів відповідача згідно до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Фортіка" про накладення арешту на кошти у сумі 1020,00грн. - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в установах банків та належать Приватному підприємству "Фортіка" (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Кіровський район, проспект Кірова, буд.18, кв.5; код ЄДРПОУ 36295499) в межах суми податкового боргу у розмірі 1020грн. 00коп. (одна тисяча двадцять гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва