Постанова

від 29.04.2015 по справі 804/5067/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 р. Справа № 804/5067/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Ніка Стройсервіс" про стягнення 13 841,35 грн., -

ВСТАНОВИВ :

09.04.2015р. Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Ніка Стройсервіс" та просить стягнути кошти з останнього з розрахункових рахунків підприємства, відкритих у банківських установах, до бюджету держави на суму податкового боргу всього в розмірі 13 841,35 грн.:

- по податку на додану вартість - 11 589,35 грн., в т.ч. пеня в сумі 23,35 грн;

- по податку на прибуток - 2 252,00 грн., в т.ч. пеня в сумі 360,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач перебуває на обліку у позивача та станом на 23.03.2015р. має новостворений податковий борг на загальну суму 13841,35грн. Зазначений податковий борг виник у зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, які самостійно визначені відповідачем при подачі податкової звітності, зокрема, по податку на додану вартість за серпень-грудень 2014р. на суму 11566,00грн., в тому числі пеня у розмірі 23,35грн., а також по податку на прибуток за 2014рік на суму 1892,00грн., в тому числі пеня у розмірі 360,00грн. Позивачем на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу № 656-25 від 08.04.2014р., яка була отримана відповідачем та яка залишилася не виконана відповідачем. У зв'язку з непогашенням відповідачем у добровільному порядку податкового боргу з ПДВ та податку на прибуток, позивач просить стягнути податковий борг з відповідача у судовому порядку у відповідності до вимог ст.16, 20, 95 Податкового кодексу України.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак 23.04.2015р. надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі ОДПІ, при цьому, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, а також просив замінити Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області посилаючись на припинення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 05.03.2015р. та утворення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка є правонаступником позивача (а.с. 35).

Розглянувши вказане клопотання про заміну Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в порядку правонаступництва, суд не находить підстав для його задоволення з огляду на те, що позивачем на підтвердження правонаступництва будь-яких доказів не було надано, а наведені у клопотанні обставини щодо реорганізації позивача нічим не підтверджені.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 14.04.2015р.та 23.04.2015р. у відповідності до вимог ст.35, ст.38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи телефонограмою та поштовим повідомленням (а.с.31, 33).

Згідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи у відповідності до ст.35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами у письмовому провадженні відповідно до ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.20.1.34 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Ніка Стройсервіс» зареєстроване Нікопольським міськрайонним управлінням юстиції Дніпропетровської області як юридична особа 13.02.2009р. за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Шевченка, буд.173, кв.16 та з 16.02.2009р. знаходиться на податковому обліку як платник податків у Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за №201, є платником податку на додану вартість з 13.04.2009р., що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.07.2014р., копією Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 13.04.2009р., Спеціальним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.14.2014р. та ідентифікаційними і реєстраційними даними (а.с. 11-13, 25-27, 37).

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач подав до Державної податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

- № 9053245730 від 17.09.2014р. за серпень 2014р. на суму ПДВ 333,00грн. (а.с.15);

- № 9060600949 від 20.10.2014р. за вересень 2014р. на суму ПДВ 1120,00грн. (а.с. 16);

- №9067634436 від 20.11.2014р. за жовтень 2014р. на суму ПДВ 159,00грн. (а.с.17);

- № 9073261387 від 18.12.2014р. за листопад 2014р. на суму ПДВ 2504,00грн. (а.с.18).

- № 907858379 від 20.01.2015р. за грудень 2014р. на суму ПДВ 7450,00грн. (а.с.19).

За п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

П.203.2 ст.204 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм відповідач повинен був сплатити суми самостійно визначених грошових зобов'язань за вказаними деклараціями за серпень 2014р. у строк до 30.09.2014р., отже, податковий борг виник 01.10.2014р.; за вересень 2014р. у строк до 30.10.2014р., отже, податковий борг виник 31.10.2014р.; за жовтень 2014р. - у строк до 30.11.2014р., отже, податковий борг виник - 01.12.2014р.; за листопад 2014р. - у строк до 30.12.2014р., отже, податковий борг виник - 31.12.2014р.; за грудень 2014р. - у строк до 30.01.2015р., отже, податковий борг виник - 31.01.2015р.

Відповідач у вказані строки суму узгодженого грошового зобов'язання не сплатив.

Окрім того, 27.02.2014р. відповідач подав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014р., у якій відповідачем самостійно визначено до сплати податок на прибуток у сумі 1852,00грн. (а.с.20-21).

Відповідно до ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

П. 137.4 ст.137 Податкового кодексу України визначено, що податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм, відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток за 2014рік у строк до 11.03.2015р., отже податковий борг по податку про прибуток у відповідача виник з 12.03.2015р.

Відповідач у вказані вище строки суму грошового зобов'язання за вказаною податковою декларацією з податку на прибуток за 2014р. у сумі 1852,00грн. не сплатив.

Згідно наданого позивачем розрахунку, довідки-розрахунку пені відповідач має заборгованість станом на 23.03.2015р. у загальному розмірі 13841,35грн., зокрема, по податку на додану вартість у загальному розмірі 11589,35грн., в тому числі пеня у розмірі 23,35грн., а також по податку на прибуток у загальному розмірі 2252,00грн., в т.ч. пеня у сумі 360,00грн. (а.с. 8,9, 36).

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» № 656-25 від 08.04.2014р. на суму 3247,70грн., яка отримана відповідачем 02.06.2014р., що підтверджується копією корінця відповідної податкової вимоги та копією поштового повідомлення (а.с.22).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтями 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, доказів погашення податкового боргу у встановлені законом строки в сумі 13841,35грн. суду не надав.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та факт порушення відповідачем вимог податкового законодавства доведений належними доказами, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Ніка Стройсервіс" про стягнення 13 841,35 грн.- задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих Приватне підприємство "Ніка Стройсервіс" (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Шевченка, буд.173, кв.16; код ЄДРПОУ 36254651) на користь Державного бюджету України (р/р35219003013195 УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38657960) - податковий борг з податку на додану вартість та з податку на прибуток у загальному розмірі 13 841грн. 35коп. (тринадцять тисяч вісімсот сорок одна гривня 35 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва