Постанова

від 06.05.2015 по справі 812/109/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/109/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чиркін С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у розмірі 53909,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Вузол виробничо-технічного зв'язку» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року у розмірі 53909,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Вузол виробничо-технічного зв'язку» є платником страхових внесків та зборів до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області. Заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року на користь Пенсійного фонду становить 53909,14 грн. До цього часу в добровільному порядку сума боргу відповідачем є не сплаченою, тому позивач просить стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку в розмірі 53909,14 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув, в позовній заяві серед іншого просив провести розгляд справи без участі представника управління.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 17).

З урахуванням положень частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Відокремлений підрозділ «Вузол виробничо-технічного зв'язку» державного підприємства «Лисичанськвугілля», ідентифікаційний код 26349177, без права юридичної особи (а.с. 4), перебуває на обліку в м. Лисичанську Луганської області з 27.01.1991, про що свідчить повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 16.05.2013 (а.с. 5).

Відповідно до частини 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за ставкою 100% оподаткування.

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачена діючим законодавством.

Зазначене свідчить, про обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за рахунок підприємства.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегулювано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах:

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно пунктом 6.5. Інструкції, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до пункту 6.4. та 6.8 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач сплачував та доставляв пенсіонерам відповідача пільгові пенсії.

На адресу відповідача направлялися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV в частині пенсій призначених відповідно до пункту «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.04.2014 по 31.03.2015 (а.с. 10-24).

Таким чином, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не надавши до позивача заперечень та не оскарживши їх в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

В порушення вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідач своєчасно не сплачує нараховані суми по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, у зв'язку з чим заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01.04.2014 по 31.03.2015 складає 53909.14 грн., що підтверджується серед іншого вищезазначеними розрахунками фактичних витрат, карткою особового рахунку страхувальника (а.с. 6, 8-11).

Заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат по теперішній час не відшкодована.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 06 травня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у розмірі 53909,14 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код 32359108, місцезнаходження: 93100, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 347) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року у розмірі 53909 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'ять) гривень 14 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 12 травня 2015 року.

Суддя С.М. Чиркін