Рішення

від 05.05.2015 по справі 906/277/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" травня 2015 р. Справа № 906/277/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

прокурор: Шевчук М.М. - сл. посвідчення № 031781 від 26.01.2015,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Овруцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Житомирській області (м.Житомир)

до 1) Можарівської сільської ради Овруцького району (с.Можари, Овруцький район, Житомирська область)

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Можарівське" (с.Можари, Овруцький район, Житомирська область)

про визнання незаконним п. 1 рішення від 05.05.2014, визнання договору оренди земельної ділянки від 01.06.2014 недійсним на майбутнє, повернення земельної ділянки площею 48,09 га

Овруцький міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави згідно якого просить:

1) визнати незаконним п. 1 рішення Можарівської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 05.05.2014 "Про надання в оренду земель запасу та затвердження договору оренди на 2014 - 2015 роки" та скасувати його;

2) визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 01.06.2014, укладений між Можарівською сільською радою та СТОВ "Можарівське";

3) зобов'язати СТОВ "Можарівське" у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили повернути Можарівській сільській раді земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що надані із земель запасу Можарівської сільської ради загальною площею 48,09 га ріллі, загальною вартістю 755826,20грн., шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 54).

Відповідачі вимоги ухвали суду не виконали, не скористались своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву, правом на ознайомлення з матеріалами справи та правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в судове засідання не направили, про причини їх неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином (а.с. 55-56).

Суд також враховує, що на час проведення судового засідання 05.05.2015 від сторін не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, у яких би зазначалося про існування перешкод для вирішення спору в даному судовому засіданні.

Оскільки явка представників позивача та відповідачів в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст.59 ГПК України, є правом відповідачів, а не їх обов'язком, суд вважає, що неявка представників сторін та неподання відповідачами відзиву на позовну заяву, не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує прокурор у позовній заяві, Овруцькою міжрайонною прокуратурою встановлено, що 05.05.2014 Можарівською сільською радою прийнято рішення про передачу в оренду СТОВ "Можарівське" земельних ділянок земель запасу загальною площею 48,09 га, що розташовані на землях сільської ради; 01.06.2014 укладено договір оренди землі.

Згідно п. 5.1. договору оренди, в оренду передаються земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур, а в п.6.1 - що передача в оренду здійснюється без розроблення проекту їх відведення. Даний договір зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Можарівської сільської ради 04.06.2014 за №1.

В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує, що Можарівською сільською радою при передані земельної ділянки допущено наступні порушення земельного законодавства:

- сільська рада не уповноважена законом передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення у користування для виробництва сільськогосподарської продукції, оскільки останні знаходяться за межами села, а відтак є землями державної, а не комунальної власності;

- спірна земельна ділянка передана без розробки технічної документації, що є порушенням вимог ст. 123 ЗК України;

- земельна ділянка підлягає продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), відповідно до вимог ч. 1 ст. 134 ЗК України.

Вимога про визнання договору оренди недійсним на майбутнє обґрунтована незаконністю п. 1 рішення Можарівської сільської ради від 05.05.2014, як підстави укладення спірного договору оренди, та приписами ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, ч. 2 ст. 236 ЦК України, ч.3 ст. 207 ГК України.

Також, зсилаючись на ч.1 ст. 216 ЦК України, прокурор просить застосувати наслідки недійсності правочину - повернути орендодавцю земельні ділянки шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок.

Зважаючи на викладене та у зв'язку з тим, що прийнятим радою рішенням та укладеним договором оренди був порушений встановлений законодавством порядок передачі в користування земель сільськогосподарського призначення державної власності, що порушує інтереси держави, Овруцький міжрайонний прокурор, з метою їх захисту, звернувся з даним позовом до суду.

Позивач, підтримуючи позовні вимоги, у письмових поясненнях (а.с.40-41) вказує, що згідно вимог розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ст.ст. 15-1, 122 ЗК України, Положення про Головне управління Держземагентства у Житомирській області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 13.07.2012 №330, саме до повноважень Головного управління належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення для всіх потреб.

Відповідач-2 письмового відзиву на позовну заяву не надав. Присутній в судовому засіданні 31.03.2015 його представник щодо позову заперечень не мав, однак зазначив, що не вбачає порушень інтересів держави, про які вказує прокурор у позовній заяві.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.05.2014 Можарівською сільською радою прийнято рішення про передачу в оренду СТОВ "Можарівське" земель запасу площею 48,09га та про укладення договору оренди на 2014-2015 роки (а.с. 10).

01.06.2014 між Можарівською сільською радою та СТОВ "Можарівське" укладено договір оренди землі (а.с. 11, далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Можарівської сільської ради Овруцького району.

На підставі статей 1283, 1285 ЦК України, в оренду передаються земельні ділянки земель запасу загальною площею 48,09га, в тому числі ріллі - 48,09га. (п. 2.1. Договору).

Умовами п. 3.1. Договору сторони погодили, що договір укладено на строк з 01.06.2014 по 31.05.2015. Згідно п.3.2 Договору, після закінчення строку його дії, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки по договору, має переважне право поновити його на новий строк...

Цільове призначення земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 5.2. Договору).

Згідно п. 2.2. Договору, на земельних ділянках відсутні об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури.

Також, у п. 6.1. Договору сторони визначили, що передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту їх відведення.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно акта приймання-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 01.06.2014, орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 48,09га (а.с. 12).

Також сторонами 01.06.2014 складено акт (а.с. 12) визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

При цьому, з листа відділу Держземагентства в Овруцькому районі Житомирської області від 02.02.2015 вбачається, що орендована земельна ділянка належить до державної форми власності та знаходиться за межами села Можари на території Можарівської сільської ради (а.с. 14).

Відповідно до листів Можарівської сільської ради від 23.01.2015 та від 17.02.2015, виконком повідомив, що земельна ділянка площею 48,09 га розташована за межами населеного пункту, являється землями запасу і не входить до складу розпайованих земель (а.с. 16, 17).

За змістом ч.1 ст.116 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно ч. 1 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З огляду на викладене, Можарівська сільська рада, при прийнятті рішення від 05.05.2014, перевищила визначені законом повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населеного пункту та не є комунальною власністю.

Крім того, суд враховує, що за змістом ч. 2 ст. 124 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 135 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

У ч. 2 ст. 135 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) вказано, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставин, які б виключали необхідність проведення земельних торгів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення)).

Відповідно ч. 2 ст. 123 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

З наявних в матеріалах справи документів та з умов укладеного договору вбачається, що оспорюване рішення прийняте з перевищенням повноважень та без дотримання вимог приписів законодавства щодо проведення земельних торгів та розроблення проекту землеустрою, тому підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як зазначено у пункті 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За вказаного, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора щодо визнання вказаного рішення недійсним.

Згідно статті 210 ЗК України, угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України йдеться про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно абз.4 п. 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ч. 2 ст. 236 ЦК України, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно п. 2.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Враховуючи встановлені судом порушення при укладенні договору оренди землі від 01.06.2014, зокрема, недотримання вищевказаних приписів законодавства та незаконність рішення Можарівської сільської ради, на підставі якого укладено Договір, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про визнання вказаного Договору недійсним на майбутнє.

Положеннями ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

При цьому судом враховуються приписи п.9.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", згідно яких у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, а також, враховуючи, що за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення та захист порушених прав, господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги прокурора в частині зобов'язання СТОВ "Можарівське" у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили повернути Можарівській сільській раді земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що надані із земель запасу Можарівської сільської ради загальною площею 48,09 га ріллі.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

З огляду на викладене, позов прокурора обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідачів у рівних частинах. При розподілі судових витрат суд враховує приписи ст. 49 ГПК України та п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно яких, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним п. 1 рішення Можарівської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 05.05.2014 "Про надання в оренду земель запасу та затвердження договору оренди на 2014 - 2015 роки".

3. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 01.06.2014, укладений між Можарівською сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Можарівське".

4. Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Можарівське" (11130, Житомирська обл., Овруцький р-н., с. Можари, ід. код 03744103) у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили повернути Можарівській сільській раді (11130, Житомирська обл., Овруцький р-н., с. Можари, ід. код 04343292) земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що надані із земель запасу Можарівської сільської ради загальною площею 48,09 га ріллі, шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок.

5. Стягнути з Можарівської сільської ради (11130, Житомирська обл., Овруцький р-н, с.Можари, ід. код 04343292) в доход Державного бюджету 1827,00грн. судового збору.

6. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Можарівське" (11130, Житомирська обл., Овруцький р-н, с.Можари, ід. код 03744103) в доход Державного бюджету України 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.05.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи

2 - позивачу (рек. з пов.)

3 - відповідачу-1(рек. з пов.)

4 - відповідачу-2 (рек. з пов.)

5 - прокурору Жит. області (рек. з пов.).