Рішення

від 09.04.2015 по справі 910/15143/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015Справа №910/15143/13 За позовом Закритого акціонерного товариства "Укрбудінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстербуд 2005"

про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення, припинення зобов'язань за договором, повернення майна та визнання права власності, ціна позову 590 000,00 грн.

Колегія суддів: Ярмак О.М. (головуюча)

Домнічева О.І.

Шкурдова Л.М.

Представники:

Від позивача: Крупський В.В. за дов.

Від відповідача: Панченко Н.О. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2013 року Закрите акціонерне товариство "Укрбудінвест" (надалі - ЗАТ "Укрбудінвест", позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербуд 2005" (надалі - ТОВ "Мастербуд 2005", відповідач), у якому посилаючись на порушення відповідачем оплати придбаного за договором купівлі-продажу нежилого приміщення, просило суд:

- розірвати договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 17.05.2007 року, укладений між сторонами у справі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В., зареєстрований у реєстрі за № 2307, припинити зобов'язання сторін за цим договором;

- витребувати з володіння ТОВ "Мастербуд 2005" та повернути ЗАТ "Укрбудінвест" нежилі приміщення з № 1 (один) по № 14 (чотирнадцять) (групи приміщень № 191) - офіс, загальною площею 160,00 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок номер 125 (сто двадцять п'ять) (Літера А), що є предметом договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 17.05.2007 року;

- визнати за ЗАТ "Укрбудінвест" право власності на нежилі приміщення з № 1 (один) по № 14 (чотирнадцять) (групи приміщень № 191) - офіс, загальною площею 160,00 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок номер 125 (сто двадцять п'ять) (Літера А).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 910/15143/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 910/15143/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатом автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 910/15143/13 передано для розгляду судді Ярмак О.М.

За розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 06.01.2015р. визначено колегію суддів для розгляду справи № 910/15143/13 у складі: головуючий суддя Ярмак О.М., судді Грєхова О.А., Домнічева І.О.

Ухвалою суду від 06.01.2015р. справу № 910/15143/13 прийнято до провадження у колегіальному складі суду, розгляд справи призначено на 10.02.2015р.

У судовому засіданні 10.02.2015р. оголошувалась перерва до 26.02.2015р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 26.02.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному, визначено колегію суддів для розгляду справи № 910/15143/13 у складі: головуючий суддя Ярмак О.М., судді Домнічева І.О., Шкурдова Л.М.

Ухвалою суду від 26.02.2015р. колегією суддів у визначеному складі справу № 910/15143/13, розгляд якої призначено на 26.02.2015р., прийнято до провадження.

При новому розгляді справи:

26.02.2015р. представник відповідача подав клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 81-1 ГПК України, яке судом задоволено.

У засіданнях суду 26.02.2015р., 19.03.2015р. оголошувались перерви до 19.03.2015р., 07.04.2015р. відповідно, на підставі ст. 77 ГПК України.

19.03.2015р. через канцелярію суду представник позивача подав письмові пояснення по справі, представник відповідача подав клопотання про здійснення розподілу судових витрат, сплачених відповідачем за звернення до суду з апеляційною та касаційною скаргами; оплати послуг адвоката у сумі 34 944,10 грн. Клопотання прийняте судом до розгляду відповідно до ст. 44 ГПК України.

У судовому засіданні 19.03.2015р. представник відповідача подав документи для долучення до матеріалів справи.

07.04.15 судове засідання не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2015р. у зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного, колегією суддів справу № 910/15143/13 призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.04.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в наданих поясненнях по справі посилається на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2013 р. у справі № 911/1900/13 та вказує, що відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими не потребують доказування, обставини встановлені рішенням суду у господарській справі не доказуються при розгляді інших справ. Рішенням у справі № 911/1900/13 встановлено, що платіжні доручення за № № 151,193,194 на загальну суму 230 000 грн. були одержані позивачем в рахунок оплати по договору № 12/01/06 від 12.01.2006 р. Несплата відповідачем 246520 грн. всупереч приписів п.3. договору, зумовила розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України, оскільки позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні. Позивач зазначає, що внаслідок розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, є обґрунтованим застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України та витребування спірного майна від відповідача на користь позивача. Не визнає зміну призначення платежу у трьох платіжних дорученнях на суму 230000 грн. (листи від 02.06.2008р., 04.08.2008 р.) та підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 04.01.2010 р.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив, в додаткових поясненнях зазначив, що позивачем в позовній заяві поєднані вимоги, що виникають із зобов'язальних відносин та вимога про витребування майна, отриманого без належних правових підстав. Вважає, що позивачем надано суду неповну інформацію щодо стану розрахунків за договором, стверджує, що дійсний борг ТОВ «Майстербуд-2005» перед позивачем за договором складає 2270,00 грн. з належних до сплати 590000 грн., доказами є: акт звірки взаємних розрахунків від 04.01.2010 р., платіжні доручення, лист про зміну призначення платежів за договором, фінансова звітність, що підтверджує відображення господарської операції з купівлі продажу нерухомого майна , вартістю 590000 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2007 року між позивачем Закритим акціонерним товариством "Укрбудінвест" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастербуд 2005" був укладений договір купівлі-продажу приміщення (далі - договір купівлі-продажу), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2307, відповідно до умов якого позивач (продавець) продав, а відповідач (покупець) купив нежилі приміщення з № 1 до № 14 (групи приміщень № 191) офіс, загальною площею 160,00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, буд. № 125 (Літера А).

Згідно з п. 3 договору вказані нежитлові приміщення продані за 590000,00 грн., які покупець повинен сплатити до 31.12.2007 року.

Продавець зобов'язувався передати відповідачу нежилі приміщення до 04.06.2007 року (п.7 договору).

Позивач звернувся з позовом про:

- розірвання вказаного договору, в зв'язку з істотним порушенням договору відповідачем на підставі ст. 651 ЦК України;

- витребування з володіння ТОВ "Мастербуд 2005" та повернення ЗАТ "Укрбудінвест" нежилі приміщення з № 1 (один) по № 14 (чотирнадцять) (групи приміщень № 191) - офіс, загальною площею 160,00 кв. м., що є предметом договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 17.05.2007 року;

- визнання за ЗАТ "Укрбудінвест" право власності на нежилі приміщення з № 1 (один) по № 14 (чотирнадцять) (групи приміщень № 191) - офіс, загальною площею 160,00 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок номер 125 (сто двадцять п'ять) (Літера А).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, сплатили лише 343480,00 грн. позивач вважає таке порушення істотним, яке призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому договір купівлі-продажу має бути розірваний відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, а предмет договору (нерухоме майно) - витребуваний з володіння відповідача та повернуто позивачу, та просить визнати право власності на майно за позивачем.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким - це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Між сторонами відсутній спір про виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу в частині оплати 343 480,00 грн.

Спір виник між сторонами у зв'язку з належністю виконання відповідачем обов'язку щодо оплати решти суми договору у розмірі 246 520,00 грн.

Судом встановлено, що у період з 27 листопада 2007 року по 22 грудня 2009 року відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти на загальну суму 587 730,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 102 від 27.11.2007р. на суму 5550,00 грн., № 104 від 18.12.2007р. на суму 14 000,00 грн., № 103 від 18.12.2007р. на 21 000,00 грн., № 105 від 19.12.2007р. на суму 15 500,00 грн., № 106 від 20.12.2007р. на суму 8 500,00 грн., № 107 від 21.12.2007р. на суму 12 000,00 грн., № 110 від 05.02.2008р. на суму 11 000,00 грн., № 111 від 11.02.2008р. на суму 1200,00 грн., № 113 від 13.02.2008р. на суму 28 850,00 грн., № 114 від 14.02.2008р. на суму 6000,00 грн., № 116 від 17.03.2008р. на суму 3500,00 грн., № 118 від 18.03.2008р. на суму 11 000,00 грн., № 117 від 18.03.2008р. на суму 43 000,00 грн., № 121 від 20.03.2008р. на суму 39 000,00 грн., № 122 від 28.03.2008р. на суму 200,00 грн., № 132 від 18.04.2008р. на суму 8220,00 грн., № 134 від 23.04.2008р. на суму 5000,00 грн., № 135 від 24.04.2008р. на суму 2000,00 грн., № 138 від 15.05.2008р. на суму 17 000,00 грн., № 141 від 21.05.2008р. на суму 5000,00 грн., № 150 від 23.05.2008р. на суму 22500,00 грн., № 151 від 26.05.2008р. на суму 10 000,00 грн., № 170 від 24.06.2008р. на суму 7500,00 грн., № 182 від 07.07.2008р. на суму 3000,00 грн., № 183 від 07.07.2008р. на суму 1800,00 грн., № 184 від 08.07.2008р. на суму 360,00 грн., № 193 від 24.07.2008р. на суму 115 000,00 грн., № 194 від 31.07.2008р. на суму 105 000,00 грн., № 304 від 21.01.2009р. на суму 850,00 грн., № 302 від 21.01.2009р. на суму 400,00 грн., № 1 від 23.11.2009р. на суму 55 100,00 грн., № 3 від 10.12.2009р. на суму 200,00 грн., № 4 від 22.12.2009р. на суму 8500,00 грн.

Вказані платіжні доручення мають призначення платежу: «часткова оплата за договором купівлі-продажу приміщення № 2307 від 17.05.2007р.» та «часткова сплата за нежиле приміщення по договору купівлі-продажу приміщення № 2307 від 17.05.2007р.», окрім платіжних доручень № 102 від 27.11.2007р. на суму 5550,00 грн., № 151 від 26.05.2008р. на суму 10 000,00 грн., № 193 від 24.07.2008р. на суму 115 000,00 грн., № 194 від 31.07.2008р. на суму 105 000,00 грн., які в призначенні платежу мають посилання на договір № 12-01/06 від 12.01.2006р.

Листами відповідача за №7 від 02.06.2008р. (вх.№ 140), № 11 від 04.08.2008р. (вх.№ 61), адресованими позивачу було змінено призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях та зазначено, що ці платежі слід вважати частковою оплатою № 2307 від 17.05.2007р.

Нормами законодавства не передбачено умови щодо необхідності отримання платником згоди одержувача коштів на зміну призначення платежу.

Отже, поясненнями відповідача, вказаними платіжними дорученнями, листами відповідача № 7 від 02.06.2008р. (вх.№ 140), № 11 від 04.08.2008р. (вх.№ 61), копії яких наявні у матеріалах справи, підтверджується, що відповідачем на виконання умов договору купівлі-продажу № 2307 від 17.05.2007р. сплачено на користь позивача суму 587 730,00 грн.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами від 04.01.2010р., який підписаний та скріплений печатками, як відповідача, так і позивача без зауважень, станом на 01.01.2010 р. заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу становила 2270,00 грн.

Стверджування позивача про те, що сплата коштів за платіжними дорученнями від 27.11.2007 року № 102 на суму 5550,00 грн.; № 26 від 26.05.2008 року на суму 10 000,00 грн.; від 24.07.2008 року № 193 на суму 115000,00 грн. та від 31.08.2008 року № 194 на суму 105000,00 грн. стосувалось виконання іншого зобов'язання, зокрема за договором на пайову участь у будівництві житлового будинку від 12.01.2006р. № 12-01/06 суд вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать зібраним доказам у справі та встановленим вище обставинам.

Посилання позивача на рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1900/13 від 12.08.2013 року, яким встановлено, що кошти за вказаними платіжними дорученнями одержані позивачем в рахунок оплати по договору № 12/01/06 від 12.01.2006 року, також не заслуговують на увагу суду, оскільки ТОВ "Мастербуд 2005" не брало участь у справі № 911/1900/13, а тому будь-які обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Київської області щодо цієї особи, не можуть мати преюдиціальне значення при розгляді даної справі.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Факти, встановлені при вирішенні справи № 911/1900/13 не спростовують предмету спору, який розглядається у даній справі і не звільняють позивача від доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і підлягають доказуванню у даній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч. 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт істотного порушення його права відповідачем та надати відповідні докази.

Позивачем не доведено суду та не підтверджено належними доказами підстави для висновку про те, що позивач у значній мірі позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Розмір невиконання відповідачем зобов'язання у сумі 2270,00 грн. порівняно з ціною придбання товару, на думку суду, не є істотним, оскільки істотно не порушує майнового інтересу позивача, в зв'язку з чим вимога в частині розірвання договору є необґрунтованою.

За таких обставин, в позові про розірвання договору купівлі-продажу № 2307 від 17.05.2007р. слід відмовити, а оскільки договір є чинним, не розірваним, то і вимога про витребування майна задоволенню не підлягає.

Посилання позивача в обґрунтування вимог про витребування майна на ст. 1212 ЦК України ґрунтуються на невірному розумінні ним норм матеріального права.

Отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Вимоги позивача про визнання права власності на майно - нежилі приміщення з № 1 (один) по № 14 (чотирнадцять) (групи приміщень № 191) - офіс, загальною площею 160,00 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок номер 125 (сто двадцять п'ять) (Літера А) також задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб. Позивачем у справі про визнання права власності завжди є особа, яка має право власності на майно, тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову. Наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред'явлення позову про визнання права власності. В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили, що відповідач порушив його право чи охоронюваний законом інтерес.

Суду не доведено та не підтверджено належними доказами, що позивач є власником спірних приміщень і його право власності на майно підлягає захисту відповідно до ст. 392 ЦК України.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання від 19.03.2015р. про розподіл судових витрат в порядку ст.ст. 44, 48 ГПК України, в якому ТОВ "Мастербуд 2005" просить вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору у розмірі 14 444,10 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 24 500,00 грн., сплачених відповідачем за звернення до суду апеляційної та касаційної інстанцій по справі № 910/15143/13 та витрат на оплату послуг адвоката, що представляв інтереси відповідача під час судового розгляду, судом встановлено наступне.

У серпні 2013р. Закрите акціонерне товариство "Укрбудінвест" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстербуд 2005" про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення, припинення зобов'язань за договором, повернення майна та визнання права власності на нежилі приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. порушено провадження у справі № 910/15143/13, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. за заявою Закритого акціонерного товариства "Укрбудінвест" вжито заходів забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. по справі № 910/15143/13 скасовано, матеріали справи повернені до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. у справі № 910/15143/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014р., позов задоволено повністю.

При цьому, у процесі апеляційного розгляду справи, 20.08.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 вирішення питання про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербуд 2005" "Про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню" до розгляду відкладено до повернення матеріалів справи №910/15143/13 з Київського апеляційного господарського суду до Господарського суду міста Києва.

08.09.2014 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербуд 2005" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.08.2014 у справі №910/15143/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014р. апеляційну скаргу та додані до неї матеріали по справі № 910/15143/13 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Мастербуд 2005", з мотивів, що апеляційна скарга подана на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду,

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014р. у справі № 910/15143/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадку скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум судового збору за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У поданому клопотанні представник відповідача вказує, що відповідачем за звернення до апеляційної та касаційної інстанції було сплачено суму 14 444,10 грн. судового збору (з урахуванням ухвали Вищого господарського суду України від 24.11.2014р., якою повернено суму 1507,40 грн. надмірно сплаченого судового збору, сплаченого по квитанції № КР475 від 16.10.2014р. на суму 8260,00 грн. за подачу касаційної скарги), а також понесені витрати на оплату послуг адвокатів Панченко Н.О., Базиленко О.А., які представляли інтереси ТОВ «Мастербуд 2005» у господарських судах, адвокат Панченко Н.О. при розгляді справи у судах першої апеляційної та касаційної інстанцій та адвоката Базилевич О.А. у суді касаційної інстанції.

Матеріалами справи встановлено:

- при зверненні до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. про забезпечення позову, відповідачем на підставі квитанції № к19/N/82 від 23.12.2014р. сплачено суму 573,50 грн. судового збору;

- при зверненні до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. відповідачем на підставі квитанцій № к60/1/38 від 18.07.2014р. на суму 5900,00 грн. та № к60/1/37 від 18.07.2014р. на суму 609,00 грн., всього сплачено суму 6509,00 грн. судового збору;

- при зверненні з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014р. відповідачем на підставі квитанції № КР475 від 16.10.2014р. сплачено суму 8260,00 грн. судового збору, з яких ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. скаржнику повернено суму 1507,40 грн. надмірно сплаченого судового збору.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору в сумі 13 835,10 грн. за подання апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2013р та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. по справі № 910/15143/13, та за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014р., покладаються на позивача та підлягають стягненню з останнього на користь відповідача.

Щодо витрат відповідача по сплаті судового збору у сумі 609,00 грн., сплачених ТОВ «Мастербуд 2005» при зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2014р. на підставі квитанції № 9487798 від 02.09.2014р. на суму 609,00 грн. суд відзначає, що оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014р. апеляційну скаргу та додані до неї матеріали по справі № 910/15143/13 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Мастербуд 2005" без розгляду, заявник не позбавлений права звернутись до суду із заявою про повернення сплаченої суми судового збору з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір», підстави для покладення вказаних судових витрат на позивача, відсутні.

Також відповідачем заявлено клопотання про покладення на позивача витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 24 500 грн. відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Так, відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В якості доказів понесення вказаних витрат представником відповідача надано оредери адвокатського об'єднання «Базиленко та Панченко», ордери адвокатів, договори про надання правової допомоги, укладені між відповідачем та адвокатами, акти наданих послуг по договорах у період з 01.10.2013р. по 26.12.2014р. всього на суму 34 500 грн., прибуткові касові ордери про внесення клієнтом в касу адвокатського об'єднання «Базиленко та Панченко» платежів, виписки з рахунку адвокатського об'єднання за період з 09.09.2013р. по 04.03.2015р. (період представлення інтересів ТОВ «Мастербуд 2005» у господарських судах, що підтверджує фактичну оплату гонорару 24 500,00 грн. та відповідає вимогам ст.ст. 44, 48 ГПК України.

Враховуючи викладене, клопотання про стягнення з відповідача 24 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката з урахуванням вищевказаних вимог підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання ТОВ «Мастербуд 2005» шляхом стягнення з позивача на користь відповідача суми 13 835,10 грн. судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційних та касаційної скарги, 24 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Клопотання ТОВ «Мастербуд 2005» про стягнення судових витрат задовольнити частково.

2.1. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Укрбудінвест" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Миру, 16, код ЄДРПОУ 31119158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербуд 2005" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, б. 125, код ЄДРПОУ 33305912) 13 835 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. судового збору за подання апеляційних та касаційної скарг, 24 500 (двадцять чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

Колегія суддів О.М. Ярмак (головуючий)

І.О. Домнічева

Л.М. Шкурдова

Повне рішення складено 10.04.2015р.