Рішення

від 01.04.2015 по справі 910/939/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015 Справа №910/939/15-г Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Ланселот", м. Київ, доПриватного підприємства "Київпродзбут", м. Київ простягнення заборгованості 42872,79 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Клименко О.М. (довіреність №05/01-15 від 05.01.2015р.) Демченко Л.М. (довіреність б/н від 01.03.2015р.) від відповідача:Проскурня О.І. (довіреність б/н від 17.02.2015р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Ланселот" (надалі - ТОВ "ТК "Ланселот", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Київпродзбут", (надалі - ПП "Київпродзбут", відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 29958,52 грн., пені у розмірі 4190,28 грн., штраф у розмірі 8191,70 грн. та 3% річних у розмірі 532,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. порушено провадження у справі №910/939/15 та розгляд справи призначено на 04.02.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015р. розгляд справи відкладено на 18.02.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.02.2015р. подав для залучення до матеріалів справи інформацію отриману в у Дарницькому районі головного управління Міндоходів у м. Києві. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні 18.02.2015р. надали копії документів для залучення до матеріалів справи та заперечили щодо задоволення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2015р. розгляд справи відкладено на 04.03.2015р.

У судовому засіданні 04.03.2015р. оголошено перерву до 11.03.2015р.

Представники сторін у судовому засіданні 11.03.2015р. надали усні пояснення. Представник відповідача надав документи для залучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2015р.

У судовому засіданні 18.03.2015р. представником позивача у порядку ст. 69 ГПК України, заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2015р. клопотання позивача задоволено, продовжено строк розгляду справи на 15 днів, відкладено на 25.03.2015р. та зобов'язано сторін надати додаткові пояснення.

24.03.2015р. через відділ діловодства (канцелярію) суду відповідачем подано пояснення по суті спору.

25.03.2015р. представниками позивача подано додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.03.2015р. оголошено перерву до 01.04.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні 01.04.2015р. позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив у позові відмовити повністю. Позиція відповідача полягає в тому, що товар згідно видаткових накладних зазначених у позові, уповноваженими представниками відповідача не приймався, оригінали довіреностей у ТОВ "ТК "Ланселот" відсутні, а електронне листування та копії довіреностей в електронному вигляді, на які посилається позивач в позовній заяві не є достатніми доказами у розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/939/15-г.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

02.01.2013р. між ТОВ "ТК "Ланселот" (постачальник) та ПП "Київпродзбут" (покупець) було укладено Договір поставки №23 (надалі - Договір), згідно із п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити (продати) та передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти (купити) товар та сплатити за нього на умовах та в строки, що передбачені даним договором.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору поставка товару проводиться на підставі даного договору, рахунків та накладних, за цінами, що узгоджені постачальником та покупцем та відображені у додатковій угоді, що є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару, згідно цього договору може відбуватися партіями, що вказані у видаткових накладних між сторонами.

Згідно п. 1.4. договору найменування, ціна та кількість кожної партії товару, визначається у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.6. договору сторони погодили, що загальна кількість товару, що поставляється по даному договору не обмежується та визначається як сума кількості товару, що вказана в усіх видаткових накладних між сторонами за весь період дії даного договору.

За змістом п.п. 3.2., 3.3. договору приймання-передача товару за якістю та кількістю здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства. Кількість та якість товару визначається: - кількість - згідно видаткових накладних; - якість - згідно сертифікату відповідності та/або посвідчення якості.

Датою (моментом) поставки кожної партії вважається дата, що зазначена у видатковій накладній. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з рахунка покупця на рахунок постачальника. (п.п. 3.6., 3.7. договору).

Згідно п. 3.1.2. договору покупець зобов`язується у випадку поставки товару до моменту оплати, сплатити 100 (сто) % вартості товару протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

У випадку несвоєчасного виконання однією із сторін зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 1 (одного) % , але не менше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання. У випадку прострочення виконання однією із сторін зобов`язань за цим договором більш ніж на 10 (десять) календарних днів, винна сторона додатково сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання. (п.п. 4.2., 4.3. договору).

Пунктом 6.8. договору сторони визначили, що факсимільна копія договору та всі інші документи, що відносяться до даного договору, мають юридичну силу до моменту, поки не будуть замінені оригіналом.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії даного договору необмежений. (п.п. 6.2., 6.3. договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору в червні 2014 року ним було здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму 40 958,52 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000015 від 06.06.2014р. та №РН-0000016 від 06.06.2014р. З метою отримання зазначеного товару, відповідач виписав Довіреність №261 від 06.06.2014р. та Довіреність №262 від 06.06.2014 р. на отримання від позивача зазначеного товару. Вказані довіреності були надіслані позивачеві за допомогою засобів електронного (факсимільного) зв'язку та, які в силу положень п. 6.8. договору, мають юридичну силу до моменту їх заміни оригіналами , що мало відбутись в день поставки, однак не замінені і на даний час.

При цьому, зазначені товари було прийнято відповідачем згідно п. 3.4. Договору без будь яких зауважень щодо якісних та кількісних показників та претензій щодо ненадання будь-якого із товаросупровідних документів (в т.ч. таких, що підтверджують якість поставленого товару). Окрім того, позивачем виписано та надано покупцеві при поставці відповідні податкові накладні: порядк.№1 від 06.06.2014 р., порядк.№2 від 06.06.2014 р. (податкова накладна порядк.№1 від 06.06.2014 р., згідно вимог законодавства (імпортний товар), зареєстрована в реєстрі виписаних податкових накладних).

Зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконано відповідачем частково лише на суму 11 000,00 грн., а часткова оплата свідчить про фактичну поставку товару позивачем та його приймання відповідачем і відсутність у останнього претензій щодо якості та кількості поставленого товару.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення суми заборгованості у телефонному режимі. Востаннє позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості у листопаді місяці 2014 року (копія Листа-претензії Вих. №109 від 07.1 1.2014 р., опис вкладення, чек про оплату відправлення та повідомлення про вручення наявні в матеріалах справи) та направив для підписання акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.11.2014р., а також повторно на підписання відповідачеві видаткові накладні, за якими 06.06.2014р. було поставлено товар та направив відповідні рахунки фактури на оплату товару. Відповідачем на зазначений лист-претензію відповіді не надано, заборгованість не погашено.

З урахуванням вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29 958,52 грн., яка відповідачем заперечується та не визнається.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач постачає, а відповідач отримує та оплачує отриманий товар.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позовні вимоги ТОВ "ТК "Ланселот" полягають в стягненні заборгованості за ніби-то поставлену продукцію на підставі конкретних, перелічених в позовній заяві, видаткових накладних за червень 2014 року.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що за період дії договору поставки №23 з 02.01.2013р. по 06.06.2014 р. згідно видаткових накладних та податкових накладних, які відповідають вимогам ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (копії наявні в матеріалах справи а.с. 6 - 114 том. 2 ) TOB «ТК «Ланселот» поставлено, а ПП «Київпродзбут» отримано товару на загальну суму 304 350,56 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідачем всього за період з 02.01.2013р. по 06.06.2014 р. товар оплачено на загальну суму 304350,56 грн. , що підтверджується банківськими виписками (копії наявні в матеріалах справи а.с. 6 - 114 том. 2).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи остання поставка товару, яку здійснив позивач перед спірною поставкою відбулась у січні 2014 року та згідно банківських виписок відповідачем до 06.06.2014р. повністю оплачено отриманий товар у розмірі 304 350,56 грн.

Позивач зазначає, що 06.06.2014р. відбулась поставка товару на загальну суму 40958,52 грн. Сторони обмінялись первинними документами в електронному вигляді (видаткові накладні №РН-0000015 від 06.06.2014р. та №РН-0000016 від 06.06.2014р. від ТОВ «ТК «Ланселот», Довіреність №261 від 06.06.2014р. та Довіреність №262 від 06.06.2014р. від ПП «Київпродзбут»).

Згідно платіжних доручень №2268 від 13.08.2014р., №2276 від 14.08.2014р., №2340 від 05.09.2014р., №2356 від 09.09.2014р., №2386 від 16.09.2014р., №2411 від 23.09.2014р., 2476 від 15.10.2014р. (копії наявні в матеріалах справи а.с. 87 - 93 том. 2 ) за період з 13.08.2014р. по 15.10.2014р. ПП "Київпродзбут" сплачено на користь ТОВ "ТК "Ланселот" 11000,00 грн.

За приписом абзацу другого частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів, зокрема, електронно-числового підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя цієї ж статті).

Як вбачається із матеріалів справи пунктом 6.8. договору сторони визначили, що факсимільна копія договору та всі інші документи, що відносяться до даного договору, мають юридичну силу до моменту, поки не будуть замінені оригіналом

Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон) передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 8 Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватись виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Статтею 9 Закону визначено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та, у разі необхідності, з підтвердженням факту одержання таких документів.

Відповідно до статті 11 Закону електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Позивачем на підтвердження викладеного в позові подано суду електронне листування між сторонами за період з 22.01.2013р. по 05.09.2014р. з якого вбачається, що з електронної адреси відповідача на електронну адресу позивача 10.06.2014р. було направлено довіреності на отримання матеріальних цінностей за №261 та №262.

Судом також взято до уваги лист ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1850/26-51-10-33 від 17.02.2015р., відповідно до якого ДПІ проведено аналіз податкової звітності з податку на додану вартість та згідно системи співставлення ПЗ-ПК встановлено:

ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" в декларації за червень 2014 року №9041588146 від 18.07.2014р. задекларовано податкові зобов'язання з контрагентом ПП КИЇВПРОДЗБУТ" (код 23392445, 2651-ДПІ У ДАРНИЦЬКОМУ РАЙОНІ ГУ ДФС У М.КИЄВІ) на суму ПДВ 6826,42 грн. Згідно Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2014 року №9041588273 від 18.07.2014р. податкові зобов'язання по ПП "КИЇВПРОДЗБУТ" сформовано за рахунок податкових накладних від 06.06.2014 року №1 на суму ПДВ 6000,00 грн. та №2 - на суму 826,42 грн.

ПП "КИЇВПРОДЗБУТ" (код 23392445) вищевказані взаємовідносини також було

відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року від 15.07.2014р. №9040354263 та додатку 5 від 15.07.2014р. №9040354269. ПП "КИЇВПРОДЗБУТ" сформовано та задекларовано податковий кредит по ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" на суму 6826,42 грн.

ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" при поставці товару надав відповідачеві видаткові накладні: №РН-0000015 від 06.06.2014р. на суму 36000,00 грн. та №РН-0000016 від 06.06.2014р. на суму 4958,52 грн., а також виписав та надав покупцеві при поставці відповідні податкові накладні: порядк.№1 від 06.06.2014р., порядк.№2 від 06.06.2014р.

Відповідач в порушення умов п.3.1.3 договору не надав (повернув) постачальнику (позивачу) накладні, підписані та оформлені належним чином після виконання постачальником (позивачем) зобов'язань з поставки товару. Окрім того, відповідачем включено податкові накладні №1 та №2 від 06.06.2014р. до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2014 р. та сформовано податковий кредит, а також виписано довіреності на отримання товару, що підтверджується електронним листуванням між сторонами.

Окрім того, протягом серпня - жовтня 2014 року відповідачем також здійснено оплату товару на суму 11000,00 грн. з призначенням платежу (оплата за крупу згідно накладної №0000015 від 06.07.2014р.). Разом з тим господарським судом встановлено, що ніяких господарських взаємовідносин між сторонами у липні 2014 року не було, що може свідчити лише про те, що оплата протягом серпня-жовтня 2014 року відповідачем здійснювалась за товар отриманий 06.06.2014р. за видатковими накладними №РН-0000015 та №РН-0000016.

При цьому, судом встановлено, що за весь період дії договору відповідачем здійснювались оплати отриманого товару без зазначення конкретних видаткових накладних та рахунків фактур.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що згідно видаткових накладних товару №РН-0000015 від 06.06.2014р. на суму 36000,00 грн. та №РН-0000016 від 06.06.2014р. на суму 4958,52 грн., 06.06.2014р. поставка товару між сторонами на загальну суму 40958,52 грн. відбулась.

Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 40958,52 грн., відповідно до умов п. 3.1.2. договору відповідач повинен був у строк до 16.06.2014р. розрахуватись за отриманий товар.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №23 від 02.01.2013р. зобов'язання виконав не в повному обсязі, товар у визначений договором строк оплатив лише на суму 11000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2268 від 13.08.2014р., №2276 від 14.08.2014р., №2340 від 05.09.2014р., №2356 від 09.09.2014р., №2386 від 16.09.2014р., №2411 від 23.09.2014р., 2476 від 15.10.2014р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Таким чином, враховуючи оплату ПП "Київпродзбут" отриманого товару лише на суму 11000,00 грн., приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання стосовно оплати товару на суму 29958,52 грн., суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 29958,52 грн. з ПП "Київпродзбут" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо помилкового формування та декларування податкового кредиту по ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" на суму 6826,42 грн. з огляду на наступне.

Згідно п. 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду , визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих приписів та обставин справи очевидно, що наявність документального підтвердження господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у господарській діяльності платника податків, є визначальною, підставою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту. Адже наслідки у податковому обліку платника податків створюють лише реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу суб'єкта господарювання, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах. Включення до податкового кредиту суми ПДВ за відсутності факту здійснення господарської операції є, по суті, штучним створенням у податковому обліку з ПДВ від'ємної різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що включення ПП "Київпродзбут" податкового кредиту по ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" на суму 6826,42 грн. є підтвердженням реальності господарської операції, проведеної між сторонами. У зв`язку із чим судом не беруться до уваги доводи ПП "Київпродзбут" щодо подання 29.01.2015р. уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого зменшено податковий кредит на суму 6826,00 грн. по контрагенту ТОВ "ТК "Ланселот", що було зроблено відповідачем вже після порушення провадження у справі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4190,28 грн.

Як встановлено судом, в п. 4.2. договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасного виконання однією із сторін зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 1 (одного) % , але не менше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок пені позивачем виконано за період з 16.06.2014р. по 15.12.2014р., однак з обмеженням подвійною одліковою ставкою НБУ.

При цьому, ознайомившись з розрахунком пені позивача, суд зазначає, що пеня за прострочення оплати отриманого товару за договором, розрахована позивачем без урахування вимог частини другої статті 530 ЦК України, отже, період за який було нараховано позивачем пеню, є невірним.

Встановлено, що відповідач мав оплатити заборгованість у строк до 16.06.2014р., а отже відповідно пеня нараховується з 17.06.2014р. та з урахуванням часткових оплат. Таким чином, згідно розрахунку суду загальний розмір пені за вказаний вище період становить 3821,46 грн. та підлягає задоволенню у розмірі 3821,46 грн.

Одночасно, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ПП "Київпродзбут" штрафу у розмірі 8191,70 грн., передбаченого у п. 4.3. договору.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Разом з тим, сторонами у договорі передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком штрафу на суму 8191,70 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 532,29 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення 3% річних за період червень 2014р. по грудень 2014р., суд зазначає наступне, що розрахунок 3% річних також здійснено без урахування вимог частини другої статті 530 ЦК України з 16.06.2014р., а не з 17.06.2014р. та без урахування часткових оплат.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, згідно розрахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 474,36 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме: 20958,52 грн. - основний борг, 3821,46 грн. - пені, 8181,70 грн. - штрафу та 474,36 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Ланселот" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Київпродзбут" (02121, м. Київ, вулиця Вербицького, б. 28-Б, кв. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 23392445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Ланселот" (02068, м. Київ, вулиця Княжий Затон, б. 4, кв. 217, ідентифікаційний код юридичної особи 37218970) основний борг у розмірі 29958 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 52 коп., пеню у розмірі 3821 (три тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 36 коп., штраф у розмірі 8 191 (вісім тисяч сто дев'яносто одна) грн. 70 коп., судовий збір у розмірі 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн. 81 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 07.04.2015р.

Суддя В.В. Князьков