cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2015Справа №910/1524/15-г
За позовом Приватного акціонерного товариства "Шведсько-українська група - "SU GROUP" (вул. Вірменська, буд. 5-А, м. Київ, 02121)
про стягнення 51 536,00 грн.
Суддя А.М. Селівон
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
від позивача: Данилов Ю.В. - представник, довіреність №9 від 08.04.14 р.;
від відповідача: не з'явився;
В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .
СУТЬ СПОРУ:
Приватне акціонерне товариство "Шведсько-українська група - "SU GROUP" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом №10/2301-01 від 23.01.15 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНА СИСТЕМА" про стягнення 61 536,00 грн. заборгованості за виконані монтажні роботи, а також судових витрат у розмірі 1 827,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним виконано монтажні роботи на суму 61 536,00 грн.. Вказана сума грошових коштів узгоджена з відповідачем, що підтверджується підписаним обома сторонами та скріплена печатками обох підприємств актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №SU-0000285 від 28.04.14 р.. Проте відповідач свої грошові зобов'язання не виконав та вартість монтажних робіт не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у зазначеному вище розмірі, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.15 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/1524/15-г та призначено справу до розгляду на 25.02.15 р..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.15 р. розгляд справи відкладено на 17.03.15 р.
У судове засідання 25.02.15 р. уповноважені представники сторін не з'явились.
Про дату, час та місце розгляду даної справи 25.02.15 р. сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103032952554, 0103032952562.
У судове засідання 17.03.15 р. з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.
Про дату, час та місце розгляду даної справи 17.03.15 р. відповідач був повідомлений судом належним чином завчасно, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032954174.
Про поважні причин неявки представника відповідача суд не повідомлено.
До початку судового засідання 17.03.15 р. через канцелярію суду представником позивача подано письмове підтвердження №1703/09 від 17.03.15 р., в якому позивач підтвердив факт відсутності у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, відсутні справи зі спору між тими ж сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення органів з такого спору. Також, згідно поданого представником позивача письмового підтвердження №1703/10 від 17.03.15 р. позивачем підтверджено факт відсутності на даний час чи існування в минулому інших, крім зазначених у позовній заяві, правовідносин з відповідачем, а також відсутності додаткових угод між сторонами за спірним договором.
Подані представником позивача письмові підтвердження долучено судом до матеріалів справи.
Крім того, до початку судового засідання 17.03.15 р. представником позивача подано суду заяву №1703/08 від 17.03.15 р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 51 536,00 грн., оскільки до початку розгляд справи, а саме 02.03.15 р., відповідачем було здійснено часткову оплату на поточний рахунок позивача грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками з поточного рахунку позивача.
Заяву разом з доданими до неї документами долучено судом до матеріалів справи.
Відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви та подану в судовому засіданні 17.03.15 р. заяву №1703/08 від 17.03.15 р. про зменшення розміру позовних вимог, судом розцінено останню як заяву про зменшення розміру первісно заявлених позовних вимог в частині стягнення розміру основного боргу.
Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та інтереси, суд приймає вищевказану заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.
Документи, витребувані ухвалами суду від 30.01.15 р. та від 25.02.15 р., відповідачем суду не надані.
Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 25.02.15 р. та 17.03.15 р. до суду не надходило.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України , здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України , не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.
Перед початком розгляду справи в судовому засіданні 17.03.15 р. представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до статей 20 , 22 , 60 , 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України .
Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.
Відводу судді сторонами не заявлено.
В судовому засіданні 17.03.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та просив суд позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Як зазначено позивач у позовній заяві останній зобов'язувався виконати на замовлення відповідача монтажні роботи вартістю 61 536,00 грн., на підтвердження чого позивачем представлено рахунок-фактуру №SU-0000288 від 31.01.14 р. на суму 61 536,00 грн., копію якого залучено до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що Приватним акціонерним товариством "Шведсько-українська група - "SU GROUP" були виконані монтажні роботи на загальну суму 61 536,00 грн., що підтверджується відповідним актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №SU-0000285 від 28.04.14 р. на суму 61 536,00 грн. з ПДВ, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно змісту вказаного акту, позивачем виконано, а відповідачем прийнято монтажні роботи в повному обсязі по кількості та якості, що підтверджується підписами уповноважених представниками сторін та відбитками печаток обох підприємств.
За таких обставин, виходячи із приписів ст. 202 Цивільного кодексу України , суд приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків. Так, зміст зобов'язальних відносин сторін полягає в тому, що позивач зобов'язався виконати монтажні роботи загальною вартістю 61 536,00 грн., а відповідач зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт за рахунком-фактурою №SU-0000288 від 31.01.14 р. та згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №SU-0000285 від 28.04.14 р.
Згідно п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.13 р. № 01-06/374/2013 підписання актів здачі - приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майнового - господарських зобов'язань.
Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу виконання монтажних робіт за вказаним актом свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір підряду, який підпадає під правове регулювання норм §1 глави 61 Цивільного кодексу України .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Як вбачається із наданого позивачем акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №SU-0000285 від 28.04.14 р., а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаним актом відсутні.
Факт виконання робіт за вказаним актом приймання будівельних робіт згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.
Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів виконання робіт та/або доказів опротестування представленого позивачем акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №SU-0000285 від 28.04.14 р. матеріали справи не містять.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт, обумовлених Договором, в обсягах, зазначених в акті, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт за вказаним актом без будь - яких зауважень, що позбавляє останнього права посилання на невідповідність акту умовам Договору та виявлені недоліки, як на умову звільнення від оплати виконаних робіт.
За таких обставин, суд доходить висновку, що вказаний акт є підставою для оплати вартості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем монтажних робіт.
Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки договір між сторонами не було викладено у формі єдиного документа, а зміст письмових документів, якими обмінялися сторони, не дає змоги встановити строк та умови його виконання, за таких обставин до відносин сторін слід застосовувати частину 2 ст. 530 Цивільного кодексу України , згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня отримання вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У свою чергу підписання замовником акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за прийняті роботи (послуги). Отже, строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України .
Як зазначено Пленумом Вищого господарського суду України (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати вартості прийнятих робіт (послуг) за актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №SU-0000285 від 28.04.14 р. та з метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією №1 (вих. №0409/14 від 04.09.14 р.) про стягнення заборгованості на суму 61536,00 грн., в якій пропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНА СИСТЕМА" перерахувати на поточний рахунок Приватного акціонерного товариства "Шведсько-українська група "SU GROUP" грошові кошти в розмірі 61 536,00 грн..
Факт отримання вказаної претензії відповідачем 08.09.14 р. підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0212106620862.
Проте, доказів задоволення відповідачем вимоги позивача та оплати вартість прийнятих робіт (послуг) або надання обґрунтованої відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В свою чергу, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНА СИСТЕМА" свої зобов'язання за Договором щодо оплати виконаних робіт (наданих послуг) виконав лише частково. Так, згідно з доданої позивачем до матеріалів справи копії виписки ПАТ "Банк "Київська Русь" з особового рахунку позивача №2600913517001 за 02.03.15 р. відповідачем платіжним дорученням №468 від 02.03.15 р. були перераховані кошти в розмірі 10 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «оплата за послуги зг. рах. №SU-0000288 від 31.01.14 р. у т. ч. ПДВ 20% - 1 666,67 грн.».
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та відповідачем не спростовано, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 51 536,00 грн. (61 536,00 грн. (вартість виконаних робіт) - 10 000,00 грн. (часткова оплата) за вказаним підписаним обома сторонами актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем у заявленому вище розмірі (51 536,00 грн.), яку позивач просив стягнути в позовній заяві.
У відповідності до ст. 124 , п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України , ст. 4-2 , 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається. При цьому, відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських справах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Суд наголошує, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 Господарського процесуального кодексу України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Пленумом Вищого господарського суду України зазначено (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення"), що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем монтажних робіт згідно Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №SU-0000285 від 28.04.14 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в розмірі більшому, ніж заявлено позивачем, відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 51 536,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 124 , 129 Конституції України , ст. ст. 11 , 202 , 205, 207, 509, 525 , 526 , 530 , 599 , 610 , 612 , 626 , 629 , 837 , 853, 854 Цивільного кодексу України , ст. ст. 173, 174 , 180, 181, 193 Господарського кодексу України , ст. ст. 4-2 , 4-3 , 22 , 33 , 43 , 44 , 49 , 69, 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНА СИСТЕМА" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, код ЄДРПОУ 35436656) на користь приватного акціонерного товариства "Шведсько-українська група- "SU GROUP" (02121, м. Київ, Дарницький район, вул. Вірменська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 23534069) 51 536,00 грн. (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот тридцять шість гривень нуль копійок) основного боргу та 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2015 р.
Суддя А.М. Селівон
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.03.2015 |
Оприлюднено | 18.05.2015 |
Номер документу | 44123357 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Селівон А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні