Рішення

від 29.04.2015 по справі 911/1057/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа № 911/1057/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Агрос-Віста» до Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Славутський маслоробний комбінат» про стягнення 11230,32 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Думановський Р.А., довір. № 483 від 23.06.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Агрос-Віста» (далі - ТОВ СГП «Агрос-Віста», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Славутський маслоробний комбінат» (далі - ПП «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Славутський маслоробний комбінат», відповідач) про стягнення 18934,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 18.09.2014р. № 14 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк, визначений договором.

08.04.2015 р. до господарського суду Київської області ПП «Консалтингова фірма «Прометей» було подано відзив № 08/04 від 08.04.2015 р., відповідно до якого відповідач з позовними вимогами не погоджується, оскільки позивачем не було надано розгорнутого розрахунку заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, а саме - не зазначено чіткого періоду існування простроченої заборгованості, з урахуванням здійснення часткової оплати суми заборгованості, яку позивач зазначає у позовній заяві.

Водночас відповідач не погоджується з вимогами позивача щодо стягнення з ПП «Консалтингова фірма «Прометей» інфляційних втрат та 3% річних, оскільки п. 4.2 договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 14 від 18.09.2014 р. передбачено лише стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, інші штрафні санкції сторонами не визначались.

09.04.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ СГП «Агрос-Віста» було подано розгорнутий розрахунок заявлених вимог та заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 8668,40 грн. пені, 10896,96 грн. інфляційних втрат, 707,08 грн. 3% річних, а також 1827,00 грн. судового збору.

27.04.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ СГП «Агрос-Віста» було подано розгорнутий розрахунок заявлених вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 7825,33 грн. пені, 2830,45 грн. інфляційних втрат, 574,54 грн. 3% річних, а також 1827,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції «розгорнутого розрахунку» заявлених вимог, що за змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 7825,33 грн. пені, 2830,45 грн. інфляційних втрат, 574,54 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7825,33 грн. пені, 2830,45 грн. інфляційних втрат, 574,54 грн. 3% річних та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 29.04.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 14 від 18.09.2014 р., відповідно до п. 1.1 якого позивач - продавець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність відповідачу - покупцю сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662 - 97 (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 2.1 договору, в редакції протоколу змін до договору, оплата за кожну партію поставленої продукції здійснюється покупцем протягом 7 банківських днів з дня отримання продукції та підписання супровідних документів на продукцію.

Згідно з п. 2.5 договору, в редакції протоколу змін до договору, оплата здійснюється покупцем в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 договору передбачено, що покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, оплатити товар.

У відповідності з п. 4.2 договору за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р., але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.п.7.1, 7.2 договору).

Додатками №№ 1, 2 до договору сторони підписали протоколи погодження ціни.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 144145,81 грн., що підтверджується прийомною квитанцією від 02.12.2014 р. № 110 за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р., яка підписана повноважним представником відповідача та скріплена його печаткою, завірена копія якої долучена до матеріалів справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію № 8 від 16.12.2014 р., якою вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 95587,36 грн. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується описом вкладення у лист від 16.12.2014 р. та фіскальним чеком «Укрпошта» від 16.12.2014 р. Завірені копії перелічених документів долучені до матеріалів справи.

Відповідач вказану претензію про сплату заборгованості залишив без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим за останнім рахувався борг в розмірі 95587,36 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами № 975 від 02.12.2014 р., відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 30.11.2014 р. складає суму боргу в розмірі 105644,05 грн., в яку входить заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 95587,36 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2015 р. у справі № 911/477/15, у зв'язку неналежним виконанням відповідачем умов договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 14 від 18.09.2014 р. щодо здійснення оплати отриманого товару з Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» в особі філії «Славутський маслоробний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Агрос-Віста» було стягнуто 48587,36 грн. основного боргу, 1911,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Предметом позову ТОВ СГП «Агрос-Віста» у даній справі № 911/1057/15 є вимоги про стягнення з відповідача на підставі договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 14 від 18.09.2014 р. 7825,33 грн. пені, 574,54 грн. 3% річних, 2830,45 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив суд стягнути з відповідача 7825,33 грн. пені, керуючись п. 4.2 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, згідно з п. 4.2 договору за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Як зазначено в п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено позивачем в сумі 7825,33 грн., у тому числі - за період з 01.12.2014 р. до 05.02.2015 р. на суму 95587,36 грн. в сумі 4912,93 грн., з 06.02.2015 р. до 27.02.2015 р. на суму 95587,36 грн. в сумі 2144,82 грн., з 28.02.2015 р. до 06.03.2015 р. на суму 48587,36 грн. в сумі 363,41 грн., з 07.03.2015 р. до 16.03.2015 р. на суму 24587,36 грн. в сумі 404,17 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 574,54 грн. 3% річних та 2830,45 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 574,54 грн., у тому числі - за період з 01.12.2014 р. до 27.02.2015 р. на суму 95587,36 грн. в сумі 526,38 грн., з 28.02.2015 р. до 06.03.2015 р. на суму 48587,36 грн. в сумі 27,95 грн., з 07.03.2015 р. до 16.03.2015 р. на суму 24587,36 грн. в сумі 20,21 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 2830,45 грн., у тому числі - за період з 01.12.2014 р. до 27.02.2015 р. на суму 95587,36 грн. в сумі 2657,07 грн., з 28.02.2015 р. до 06.03.2015 р. на суму 48587,36 грн. в сумі 100,63 грн., з 07.03.2015 р. до 16.03.2015 р. на суму 24587,36 грн. в сумі 72,75 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Поряд з цим слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що пунктом 4.2 договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 14 від 18.09.2014 р. передбачено лише стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, інші штрафні санкції сторонами не визначались та не закріплювались договором, у зв'язку з чим зазначив, що позивачем було неправомірно нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Водночас, ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Агрос-Віста» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 14, код 30668980) в особі філії «Славутський маслоробний комбінат» (30068, Хмельницька обл., Славутський район, с. Крупець, вул. Б. Хмельницького, 45, код 26548824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Агрос-Віста» (30364, Хмельницька обл., Ізяславський район, с. Сахнівці, вул. Жовтнева, 21, код 23651875) - 7825 (сім тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 33 коп. пені, 2830 (дві тисячі вісімсот тридцять) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 574 (п'ятсот сімдесят чотири) грн. 54 коп. 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 12.05.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна