Рішення

від 28.04.2015 по справі 911/1146/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 911/1146/15

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Бородянського району до Бородянської районної ради, Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця Пискуна Сергія Петровича про визнання недійсним рішення районної ради, договору оренди та зобов'язання вчинити дії,

представники:

прокуратури: Нестеренко Є.І. (посв. № 028904);

відповідача 1: Бугай Р.В. (дов. № 01-19-253 від 10.04.2015);

відповідача 2: Вдовиченко Т.П. (дов. № 64 від 16.03.2015);

відповідача 3: Пискун С.П. (паспорт СМ018210).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Прокурора Бородянського району до Бородянської районної ради, Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця Пискуна Сергія Петровича про визнання недійсним рішення районної ради, договору оренди та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.03.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.03.2015.

Ухвалою від 31.03.2015 розгляд справи відкладено на 14.04.2015.

Ухвалою від 14.04.2015 розгляд справи відкладено на 28.04.2015.

В судовому засіданні 28.04.2015 суд заслухав пояснення представників сторін.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

У судовому засіданні 28.04.2015 відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Розпорядженням Бородянської районної ради Київської області № 7 від 29.01.2010, зокрема, було надано дозвіл Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації укласти договір оренди цегляного нежилого приміщення в Бородянській СЗОШ № 1, смт. Бородянка, вул. Леніна, 222 з ФОП Пискун С.П. для розміщення майстерні з виготовлення реклами, площа - 50,34 кв.м., терміном на 1 рік.

На виконання вказаного розпорядження 01.02.2010 між Бородянською районною радою, Відділом освіти Бородянської районної державної адміністрації (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Пискуном Сергієм Петровичем (орендар) було укладено договір про передачу майна комунальної власності спільної власності територіальних громад сіл, селищ Бородянського району, яке передається в оренду № 14, за умовами якого орендодавець приймає в оренду частину нежитлового приміщення за адресою: смт. Бородянка, вул. Леніна, 222, площею 50,34 кв.м. для використання під виготовлення рекламної продукції, вартість якого складає 27198,12 грн з ПДВ (п.п. 1.1., 2.2. договору).

Строк дії договору було встановлено до 28.01.2013 (п. 9.1. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2010 обумовлене майно було передано орендарю (копія акту міститься в матеріалах справи).

В подальшому, на підставі відповідних рішень Бородянської районної ради (містяться в матеріалах справи) сторонами укладались додаткові угоди до договору оренди, якими останні продовжували строк його дії, що в редакції додаткової угоди від 06.03.2013 був встановлений до 05.03.2016.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти .

У ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" передбачено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 36 Закону України «Про освіту» визначено, що основним видом середніх навчальних закладів є середня загальноосвітня школа трьох ступенів.

Частиною 1 ст. 61 Закону України «Про освіту» передбачено, що фінансування державних навчальних закладів здійснюється, зокрема, за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. ( ч. 1 ст. 63 Закону України «Про освіту»).

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням ( ч.5 ст. 63 Закону України «Про освіту»).

Відтак, Бородянська СЗОШ № 1, як заклад загальної середньої освіти, належить до об'єктів освіти, і відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що об'єкти освіти, навчальні заклади засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих бюджетів, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу, суперечить вимогам чинного законодавства, а отже Бородянська районна рада Київської області, приймаючи спірне розпорядження № 7 від 29.01.2010, перевищила межі своєї компетенції, та винесла останнє всупереч вимогам діючого законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 15.10.2014 у справі № 910/17883/13, від 08.10.2014 у справі № 906/213/14).

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, оскільки судом встановлено, що Бородянською районною радою Київської області при прийнятті спірного розпорядження № 7 від 29.01.2010 в частині надання дозволу Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації на укладення договору оренди цегляного нежилого приміщення в Бородянській СЗОШ № 1, смт. Бородянка, вул. Леніна, 222 з ФОП Пискун С.П. для розміщення майстерні з виготовлення реклами, площею - 50,34 кв.м. було порушено вимоги чинного законодавства щодо передачі в оренду об'єктів освіти, навчальних закладів, заснованих на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих бюджетів, суд вважає вимогу про визнання останнього незаконним такою, що підлягає задоволенню частково, в частині надання такого дозволу на укладення договору оренди з ФОП Пискун С.П., позаяк правомірність передачі в оренду інших приміщень, що наведені у розпорядженні у вказаній справі не оспорюється.

Заперечення відповідачів щодо невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу та факту надходження орендної плати до бюджету не приймаються судом, оскільки не можуть бути підставою для визнання правомірним спірного розпорядження, оскільки чинними законодавством встановлена пряма заборона використання такого приміщення з іншою метою.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору про передачу майна комунальної власності спільної власності територіальних громад сіл, селищ Бородянського району, яке передається в оренду від 01.02.2010 № 14, укладеного між Бородянською районною радою, Відділом освіти Бородянської районної державної адміністрації, Фізичною особою-підприємцем Пискуном Сергієм Петровичем, та додаткових угод до нього № 1 від 22.02.2013 та № 2 від 06.03.2013 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено перелік умов дійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки, підставою для укладення спірного договору та додаткових угод до нього стало розпорядження Бородянської районної ради Київської області № 7 від 29.01.2010, яке, як вже зазначалося, було прийнято з порушенням закону і визнається судом незаконними, то спірний договір та додаткові угоди до нього підлягають визнанню недійсними у зв'язку з знаходженням їх у прямому причинно-наслідковому зв'язку з визнанням незаконним вказаного розпорядження.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, оскільки договір про передачу майна комунальної власності спільної власності територіальних громад сіл, селищ Бородянського району, яке передається в оренду від 01.02.2010 № 14 визнається судом недійсним, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу про зобов'язання фізичної особи-підприємця Пискуна Сергія Петровича звільнити та повернути частину нежитлового приміщення за адресою: смт. Бородянка, вул. Леніна, 222, площею 50,34 кв.м., вартістю 27198,12 грн з ПДВ.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним розпорядження Бородянської районної ради Київської області № 7 від 29.01.2010 в частині надання дозволу Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації на укладення договору оренди цегляного нежилого приміщення в Бородянській СЗОШ № 1, смт. Бородянка, вул. Леніна, 222 з ФОП Пискун С.П. для розміщення майстерні з виготовлення реклами, площею - 50,34 кв.м.

3. Визнати недійсними договір про передачу майна комунальної власності спільної власності територіальних громад сіл, селищ Бородянського району, яке передається в оренду від 01.02.2010 № 14, укладений між Бородянською районною радою, Відділом освіти Бородянської районної державної адміністрації, Фізичною особою-підприємцем Пискуном Сергієм Петровичем, та додаткові угоди до нього № 1 від 22.02.2013 та № 2 від 06.03.2013.

4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Пискуна Сергія Петровича (код 3028801618) звільнити та повернути частину нежитлового приміщення за адресою: смт. Бородянка, вул. Леніна, 222, площею 50,34 кв.м., вартістю 27198,12 грн з ПДВ.

5. Стягнути з Бородянської районної ради (код ЄДРПОУ 04054808) в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн судового збору.

6. Стягнути з Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02143910) в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн судового збору.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пискуна Сергія Петровича (код 3028801618) в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн судового збору.

8. Видати накази.

Повний текст рішення складено 12.05.2015.

Суддя А.Ф. Черногуз