Рішення

від 06.05.2015 по справі 916/975/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2015 р.Справа № 916/975/15-г

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

прокурор: Котюх С.А., посвідчення № 032130 від 11.02.2015 р.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/975/15-г:

За позовом: Прокурора Роздільнянського району Одеської області; в особі, якою є Роздільнянська районна державна лабораторія ветеринарної медицини;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМ";

про стягнення 26 650,8 грн., -

в с т а н о в и в :

Прокурор Роздільнянського району Одеської області звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ" (далі - Відповідач) із позовом в інтересах держави в особі Роздільнянської районній державній лабораторії ветеринарної медицини про стягнення 26 650,8 грн. посилаючись на наступне.

Між Роздільнянською районною державною лабораторією ветеринарної медицини (далі - Лабораторія) в особі директора Маломан Ольги Анатоліївни та Відповідачем в особі директора Іванова Олександра Вікторовича, 01.01.2013 укладено угоду №1/2013 про проведення лабораторних досліджень молочної продукції, яку випускає TOB «Агроком».

Предметом вказаної угоди, відповідно до пункту 1.1, є доручення TOB «Агроком» та прийняття Лабораторією на себе проведення лабораторних досліджень по визначенню бактеорологічних показників, антибіотиків та інгибуючих речовин молочної продукції, яку випускає TOB «Агроком».

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість робіт вказана в рахунках і визначається згідно тарифів, затверджених наказом №4 від 14.12.2012.

Згідно пункту 2.3 тарифи на ветеринарні послуги протягом року можуть змінюватись, згідно змін чинного законодавства. Про зміни тарифів Лабораторія повідомляє TOB «Агроком» письмово або каналами зв'язку.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що за не виконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором та вимогами Господарського кодексу України, збитки та штрафні санкції стягуються в повній сумі з винної сторони.

Згідно пункту 4.1, строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє на протязі одного року. Якщо за два місяці до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, угода вважається продовженою на тих же умовах і та той же строк.

На виконання умов вказаного договору, за 2013 рік Лабораторією було надано TOB «Агроком» ветеринарні послуги на загальну суму 89008, 42 грн., що вбачається з акту звірки взаємних розрахунків від 26.06.2014.

Однак, як зазначає позивач, свої договірні зобов'язання по оплаті отриманих ветеринарних послуг відповідач не виконав у повному обсязі, внаслідок чого у останнього виник борг перед Лабораторією у розмірі 25874, 56 грн. починаючи з січня 2013 року.

На заявлену Лабораторією претензію від 13.11.2014р., TOB «Агроком» не відповіло.

За Актом звірки взаєморозрахунків від 26.06.2014 сума боргу ТОВ „Агроком" складає 25874, 56 грн.

Прокурор зазначає, що у даному випадку порушення інтересів держави виражене у ненадходженні значної суми (25874, 56 грн.) до бюджету державного закладу - Лабораторії, який відповідно до пункту 8 Положення «Про Роздільнянську районну державну лабораторію ветеринарної медицини», затвердженого начальником управління ветеринарної медицини в Роздільнянському районі від 10.07.2013, фінансується за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, крім основного боргу, відповідачу нараховано пені у розмірі 776,24 грн. (довідка щодо розміру пені у матеріалах справи).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 19, 118, 121 Конституції України, ст. ст. 173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор просить позов задовольнити.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення у справі), відзив на позов та докази сплати боргу не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а в разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У відповідності до ст. 629 зазначеного кодексу Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно із абз. 1 ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчать матеріали справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами - вказаною угодою, актами виконаних робіт та наданих послуг, актом звірки взаєморозрахунків, довідкою щодо розміру пені.

Проаналізувавши надані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача та наявності у відповідача боргу перед позивача в зазначеній сумі. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Таким чином, з боку відповідача було порушені як умови договору, так і вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору або закону та забороняють односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Посилання позивача на вищенаведені норми ЦК та ГК України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК та ГК України регулюються правовідносини по даному спору.

Підсумовуючи викладене, господарський суд вважає вимоги прокурора законними, в цілому обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Прокурора Роздільнянського району Одеської області в особі, якою є Роздільнянська районна державна лабораторія ветеринарної медицини - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (67470, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка, код ЄДРПОУ 22470373) на користь Роздільнянської районної державної лабораторії ветеринарної медицини (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Шевченка, буд. 68, код ЄДРПОУ 00703061) основний борг у сумі 25874 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 56 коп. та пеню у розмірі 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 24 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (67470, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка, код ЄДРПОУ 22470373) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ - 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через Роздільнянську об'єднану ДПІ ГУ ДФС в Одеській області 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук