Рішення

від 05.05.2015 по справі 922/1378/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2015 р.Справа № 922/1378/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармафлекс", м. Харків до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове", с. Степове про про стягнення 1 382 518,00 грн. за участю представників:

позивача - Маркової М.В. (дов. № б/н від 09.12.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармафлекс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" (надалі - Відповідач) 1382518,00 грн., з яких: 1322100,00грн. основного боргу, 47196,00 грн. пені та 13221,00 грн. інфляційних витрат. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 10.03.2015 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі № 922/1378/15 та призначив її до розгляду у судовому засіданні.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Відомості щодо належного повідомлення про день та час розгляду справи, на момент слухання, в матеріалах справи відсутні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

09.10.2014 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір купівлі продажу товару (з умовою про відстрочку) №801 (надалі - Договір).

Згідно п.1.1 договору - Позивач зобов'язується передати у власність Відповідача універсальні сільськогосподарські добрива "Аммофос" (надалі - товар) у кількості, асортименті та в строки, передбачені в додатку №1 договору (специфікації), а покупець зобов'язується прийняти товар і заплатити за нього ціну, зазначену в специфікації договору.

Відповідно до Специфікації №1 від 10.10.2014 до Договору Позивач і Відповідач уклали дану специфікацію №1, відповідно до якої товаром для продажу є універсальне сільськогосподарське добриво «Аммофос» 50 кг/мішок в кількості 226 штук на загальну суму 1322100,00 (один мільйон триста двадцять дві тисячі сто гривень 00 копійок) грн., в тому числі ПДВ - 220350,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору Відповідач зобов'язаний на протязі 10 (десяти) календарних днів після підписання даного Договору забезпечити приймання та транспортування Товару.

Відповідно до пункту 7.2 Договору відповідач зобов'язаний прийняти наданий йому Товар, за виключенням тих випадків, коли він вправі вимагати заміни Товару або повернення Товару. Товар вважається прийнятим з моменту підписання видаткової накладної.

Як вбачається з Видаткової накладної від 10.10.2014р. №РН-109, яка підписана відповідачем, Відповідач прийняв Товар відповідно до умов Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що вимоги, пов'язані з недоліками Товару, можуть бути пред'явленні Відповідачем, якщо недоліки виявлені на протязі 3 (трьох) календарних днів після відвантаження Товару.

Проте Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що ним надсилалися претензії щодо кількості та кості товару, а отже Товар ним прийнято в повному обсязі.

Відповідно до п.3.2. договору купівлі продажу покупцю надається відстрочка оплати товару строком до 10 днів після відправки товару продавцем.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, 10-денний термін, протягом якого відповідач зобов'язаний був оплатити грошові кошти за Товар сплинув 21.10.2014р., а отже відповідач допустив порушення грошового зобов'язання у розмірі 1 322 100, 00 грн.

В матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надано докази того, що відповідачем здійснено оплату за отриманий Товар відповідно до умов Договору купівлі-продажу товару (з умовою про відстрочку) від 09.10.2014р. №801, а тому на момент подання позову ним здійснено прострочку оплати Товару 49 днів.

Відповідно до пункту 8.2 Договору у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 25% від неоплаченої вартості товару за кожен день прострочення, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 40% від неоплаченої вартості товару за кожен день прострочення.

Крім цього, відповідно до часини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахована позивачем сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції становить 1 335 321 (один мільйон триста тридцять п'ять тисяч триста двадцять одна) грн. 00 коп.

Відповідно до розрахунків суми пені, зазначених у позовній заяві, Позивачем нарахована пеня з 21.10.2014р. по 08.12.2014р. у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та становить 47 196 (сорок сім тисяч сто дев'яносто шіть) грн.. 00 коп.

Таким чином загальна сума заборгованості Відповідача на момент подання позову становить 1 382 518 (один мільйон триста вісімдесят дві тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю і всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази і надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України). В свою чергу відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі ГК України), кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вже зазначалось вище пунктом 8.2 Договору встановлено пеню у розмірі 25% від неоплаченої вартості товару за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином Позивачем вірно зменшено розмір пені та розраховано її з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 1.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач належним чином, відповідно д умов договору прийняв Товар, не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за Договором купівлі продажу товару (з умовою про відстрочку) від 09.10.2014р. №801, документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 525, 526, 549, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" (93724, с. Степове, вул. Центральна, 26, Слов`яносербський район, Луганська область, Код ЄДРПОУ 30744757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармафлекс" (61052, м. Харків, вул. К. Маркса, 26, код ЄДРПОУ 36987674) суму у розмірі 1 382 518,00 (один мільйон триста тридцять п'ять тисяч триста двадцять одна гривня 00 копійок) грн. (з яких: - сума основного боргу - 1 322 100,00 (один мільйон триста двадцять дві тисячі сто гривень 00 копійок) грн.; - пеня - 47 196,00 (сорок сім тисяч сто дев'яносто шість гривень 00 копійок) грн.; - інфляційні витрати - 13 221,00 (тринадцять тисяч двісті двадцять одна гривня 00 копійок) грн.), а також суму судового збору у розмірі 27 650,37 (двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят гривень 37 копійок) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.05.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін