Рішення

від 08.05.2015 по справі 925/469/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2015 року Справа № 925/469/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Чубин О.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліос Україна" до фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності Карабань Світлани Михайлівни про стягнення 31 640,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 31 640,96 грн. з яких: 22 890,08 грн. основного боргу за товар, 1 577,84 грн. пені, 228,90 грн. неустойки, 6 042,96 грн. інфляційних, 901,18 грн. як 3 % річних на підставі договору поставки № 070п від 01 жовтня 2012 року, укладеного між сторонами.

07 травня 2015 року позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, якою частково зменшив (на суму пені) і частково збільшив позовні вимоги ( в частині інфляційних) та просить суд стягнути з відповідача 22 890,08 грн. основного боргу, 228,90 грн. неустойки, 7 256,13 грн. інфляційних, 901,18 грн. 3 % річних. Заяву надіслано відповідачу, про що суду надано відповідні докази.

Суд ухвалює прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, оскільки вона подана в порядку ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне судове засідання не направив, заперечень проти позову суду не надав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача в порядку ст. 75 ГПК України.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вважає, що уточнений позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сіколорс", яке змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліос Україна" (це узгоджено додатковою угодою до договору № 3 а.с. 13) та фізичною особою - підприємцем Карабань Світланою Михайлівною було укладено договір поставки № 070п (а.с. 9-10), предметом якого є поставка позивачем (Постачальником) лакофарбових матеріалів в асортименті, які відповідач зобов'язався прийняти та оплатити (пункт 1.1 договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пояснення позивача, ніяких інших відносин між сторонами крім поставки товару на виконання умов договору № 070п від 01.10.2012 року, не було.

За твердженням позивача, він свої зобов'язання по договору виконав, поставивши відповідачу лакофарбові матеріали на загальну суму 36 161,34 грн. за видатковими накладними :

- № К-00002481 від 27 листопада 2012 року на суму 1 839,69 грн. ( а.с. 18);

- № К-00002131 від 04 жовтня 2012 року на суму 18 864,91 грн. ( а.с. 19);

- № К-00000150 від 13 лютого 2013 року на суму 2 439,22 грн. ( а.с. 20);

- № К-00000770 від 07 травня 2013 року на суму 4 767,36 грн. ( а.с. 21);

- № К-00001370 від 03 липня 2013 року на суму 1 283,24 грн . ( а.с. 22);

- № К- 00002270 від 09 жовтня 2013 року на суму 6 966,92 грн. ( а.с. 23).

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав. Докази про існування між сторонами спору з приводу якості товару у справі відсутні.

Позивач вказав, що відповідачем було повернуто товар на суму 1 141,66 грн. згідно накладних "повернення постачальнику" № 17 від 30.04.2013 року (а.с. 56) та № 7 від 01 квітня 2014 року на суму 2 894,58 грн. (а.с. 58).

Згідно п. 2.4. договору поставки між сторонами, відповідач повинен оплатити товар протягом 30 календарних днів після його поставки.

Як вбачається із дат поставки товару за переліченими накладними, на час вирішення спору строк виконання зобов'язання по оплаті всього товару вже є таким, що настав.

Позивач доводить, що за товар відповідач сплатила в загальній сумі 9 235,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача. Оскільки, як вказує позивач, між сторонами не було інших договірних відносин, то всі кошти, отримані від відповідачки , були зараховані в погашення боргу за поставленийй товар до договору № 070п від 01.10.2012 року.

Таким чином, залишок боргу за товар у відповідача становить 22 890,10 грн. ( 36 161,34 - (1141,66 - 2894,58 повернутого товару) - 9 235,00 грн.)

Однак позивач просить стягнути з відповідача лише 22 891,08 грн. залишку основного боргу і своїх вимог в цій частині не змінив.

Доказів проведення із відповідачем повного розрахунку за товар відповідач суду не надала, строк виконання зобов'язання вже є таким, що настав, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить 22 891,08 грн. залишку основного боргу за товар.

Позивач також просить стягнути з відповідача 228,90 грн. неустойки, яка згідно уточнення позивача до позовних вимог, є встановленим за порушення договірного зобов'язання штрафом.

Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом п. 7.5.3. договору сторони визначили, що за порушення умов п. 7.5. та 7.5.1. відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 1% від вартості товару, що підлягає поверненню.

З урахуванням норми ст. 549 ЦК України, за своїм правовим змістом у п. 7.5.3. договору сторони домовилися про стягнення штрафу за порушення зобов'язання, оскільки його визначено як разовий платіж.

Згідно п. 7.5. та 7.5.1. договору, у випадку виникнення заборгованості по даному договору, поставлений але не оплачений товар підлягає поверненню в рахунок погашення заборгованості протягом 5 днів з часу виставлення письмової вимоги позивачем. Повернення товару проводиться через акт приймання-передачі.

Листом від 12.02.2015 року № 2004 (а.с. 16) позивач вимагав у відповідача повернути раніше поставлений товар на підставі п. 7.5. договору між сторонами, оскільки у відповідача виник борг по оплаті товару на суму 22 890,08 грн. Квитанції про відправлення вимоги - а.с. 16 (оборот).

Вимогу позивача відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного суд вважає правомірним нарахування відповідачу 1% штрафу від вартості неповернутого товару, який дорівнює виниклій сумі боргу в розмірі 22 890,08 грн. Існування заборгованості за отриманий товар відповідач суду не заперечила.

Суд погоджується із розрахунком позивача, що сума штрафу, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає 228,90 грн. і задовольняє позов в цій частині повністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача на користь позивача 7256,13 грн. інфляційних та 901,18 грн. як 3% річних, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для стягнення інфляційних та 3% річних встановлено трирічний строк позовної давності.

Позивач просить стягнути з відповідача 7 256,13 грн. інфляційних на суму боргу в розмірі 22 890,08 грн. за період з листопада 2013 року по лютий 2015 року.

За належним розрахунком, позивач за вказаний період має право нарахувати 8 358,10 грн. інфляційних, однак своїх вимог в цій частині позову він не змінив.

Із розрахунком 3% річних в сумі 901,18 грн. за період з 09.11.2013 року по 02.03.2015 року суд погоджується повністю.

Доказів сплати на користь позивача інфляційних та процентів річних у вказаних сумах відповідач суду не надала, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 7 256,13 грн. інфляційних та 901,18 грн. як 3% річних.

Правомірність своїх повних вимог позивач довів зібраними у справі доказами, заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідачем суду не надано, розрахунок не проведено. Тому уточнений позов підлягає до повного задоволення і з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 22 890,08 грн. залишку основного боргу за товар, 228,90 грн. штрафу, 7 256,13 грн. інфляційних втрат та 901,18 грн. як 3% річних, на підставі договору поставки № 070п від 01.10.2012 року.

На підставі ст. 49 ГПК України, враховуючи вину відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1827,00 грн. на відшкодування судового збору повністю.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності Карабань Світлани Михайлівни (ідентифікаційний номер 2808411127, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 157 кв. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліос Україна" (ідентифікаційний код 32827363, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2 неж. прим. 43) -- 22 890,08 грн. залишку основного боргу за товар, 228,90 грн. штрафу, 7 256,13 грн. інфляційних втрат, 901,18 грн. як 3% річних на підставі договору поставки № 070п від 01.10.2012 року та 1827,00 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 13 травня 2015 року

Суддя Н.М. Спаських