Рішення

від 15.05.2013 по справі 2608/11505/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а, тел. (044) 284 15 77, факс 284 15 93, www.apcourtkiev.gov.ua

Справа № 22-ц/796/5507/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Кривов 'яз А.П.

Суддя-доповідач - Мазурик О.Ф.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,

при секретарі: Мурзі М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2012 року

у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Напрям» до ОСОБА_2 про зобов'язання виконання дій за договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2012 року Приватне підприємство «Напрям» (далі ПП «Напрям», Підприємство) звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання за Підприємством права власності на нежилу будівлю Літ. «А», що знаходиться в АДРЕСА_1 та будівлю Літ. «Е», що знаходиться в АДРЕСА_2.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2012 року позов задоволено частково та визнано право власності за ПП «Напрям» на будівлю Літ. «Е», що знаходиться в АДРЕСА_2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні.

Представник прокурора в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Судова повістка надіслана на адресу відповідачки повернулася до суду без вручення за закінченням терміну зберігання. Не зважаючи на те, що судові повістки ОСОБА_2 не отримує, остання обізнана про розгляд апеляційної скарги, що вбачається з направленої нею на адресу суду телеграми про відкладення розгляду справи (а.с. 41). Доказів на підтвердження поважності неявки в судове засідання ОСОБА_2 не надано. Вказане свідчить про зловживання останньою своїми правами. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за її відсутності.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами у справі, що 30 березня 2011 року між ПП «Напрям» та ОСОБА_2 укладено Договір будівельного підряду № 30-03-2011.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на будівлю Літ. «Е», що знаходиться в АДРЕСА_2 суд першої інстанції виходив з того, що не визнання ОСОБА_2 за позивачем права власності на спірну будівлю може чинити ПП «Напрям» перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним вище нерухомим майном, тобто ПП «Напрям» не зможе повною мірою реалізувати свої права, як власника.

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За загальним правилом, при визначенні права власності на виготовлену річ перевага надається її виготовлювачу. Норма абз. 1 ч. 1 ст. 331 ЦК щодо його прав є диспозитивною, а стосовно виготовлювачів, які є власниками матеріалу, - імперативною (абз. 2 ч. 1 ст. 331 ЦК). Крім цього, права інших осіб на новостворену річ можуть передбачатись як договором, так і законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

За змістом ч. 1 ст. 875 ЦК України предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт, а не процес виконання робіт та здачі об'єкта в експлуатацію.

Виходячи зі змісту частин першої, другої статті 331 ЦК, частини першої статті 182 ЦК та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (зі змінами і доповненнями станом на 22 січня 2009 року), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК), відтак статтею 331 ЦК не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

При застосуванні ст. 876 ЦК України слід враховувати, що за загальним правилом ст. 839 ЦК України підрядник має виконувати роботу із свого матеріалу. Немає ніякого юридичного факту, який би тягнув за собою перехід права власності на такі мате ріали від підрядника до замовника. Тому підрядник залишається власником таких матеріалів аж до моменту передання та прийняття робіт, в тому числі етапів робіт (ч. 3 ст. 882 ЦК). На підрядника покладається обов'язок зберігати майно, передане йому замовником (ст. 841 ЦК). Це дає підстави для висновку про те, що матеріали, надані замовником для виконання роботи, в тому числі для будівництва, залишаються у власності замовника.

Таким чином, задовольняючи позов суд безпідставно застосував вище вказану норму, оскільки позивачем не доведено факт набуття права власності на збудоване нерухоме майно, яке згідно ст. 331 ЦК України виникає з моменту його державної реєстрації, а договір будівельного підряду від 10.03.2011 не є правовстановлюючим документом та не підтверджує факт реєстрації права власності на новостворене майно.

Матеріали справи взагалі не містять жодного дозвільного документа, необхідність яких визначена земельним та містобудівним законодавством, а також доказів того, що новозбудоване нерухоме майно було прийняте в експлуатацію та пройшло державну реєстрацію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 376 ЦК України (в редакції, яка діяла в період проведення будівельних робіт) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, положення ст. 392 ЦК України застосовуються у випадку, коли захищається існуюче право власності, набуте на законних підставах.

Постановляючи рішення, судом не надано оцінку тому факту, що будівництво спірного об'єкту здійснювалось в порушення вимог чинного земельного та містобудівного законодавства, без належних дозволів, а отже є самочинним будівництвом.

Крім того, статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до п. «а» ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста.

Згідно Указу Президента України від 08.04.11 № 439/2011 «Про Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади.

Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та у визначених законодавством випадках відмовляє в реєстрації таких декларацій.

Постановою Кабінету міністрів України №549 від 23.05.2011 утворено територіальний орган Державної архітектурно-будівельної інспекції - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Задовольняючи позов та визнаючи за позивачем право власності на вищезазначений об'єкт нерухомості, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 33, 35, 36 ЦПК Україниза відсутності спору фактично виконав функції інших органів, на які покладено обов'язок оцінити готовність об'єкта будівництва та введення його в експлуатацію, прийняв рішення, яке стосується інтересів Київської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій він знаходиться, та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, як органу, на який покладено обов'язок видавати дозвільні документи на будівництво об'єктів нерухомого майна і приймати їх в експлуатацію, не залучивши їх до участі у розгляді справи.

Крім того, вказану справу розглянуто з порушенням вимог ст. 114 ЦПК України щодо виключної підсудності, оскільки спірне нерухоме майно розташоване у Печерському районі м. Києва.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2012 року в частині задоволення позовних вимог про визнання за Приватним підприємством «Напрям» права власності на будівлю Літ. «Е», що знаходиться в АДРЕСА_2, - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді: