Рішення

від 12.05.2015 по справі 753/18873/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

[2]

12 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Махлай Л.Д.,

при секретарі: Прохоровій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2014 року позивач, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_2 зобов'язання за договором, звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк»), солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 93114 грн. 20 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, мотивуючи її тим, рішення є незаконним та необґрунтованим.

Зазначила, що задовольняючи позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості з боржника та поручителя, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що зобов'язання поручителя припинилися на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки мало місце зміна кредитного зобов'язання, без згоди поручителя, в наслідок чого збільшився її обсяг заборгованості.

Крім цього вказувала на те, що судом задоволено позов, не зважаючи на те, що кредитне зобов'язання припинене шляхом належного виконання. Також судом необґрунтовано відмовлено з прийнятті зустрічної позовної заяви. Вказувала, що у суду були всі підстави для визнання договору неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди відносно такої істотної умови, як строк дії договору.

Просила рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з наведених у ній підстав.

ОСОБА_4 про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Позивач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24.06.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк», яке відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» 19.08.2009 було перейменовано на ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_2 (яка змінила призвіще на ОСОБА_2) було укладено кредитний договір № 490079671 відповідно до якого, Банк надає позичальнику 25712,45 доларів США під 17, 25 % річних до 24.06.2015, на придбання транспортного засобу згідно з Договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ТОВ «Автохаус Київ» №ФФ-2008-962 від 19.06.2008 року та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язання за Договором Предмет застави (транспортний засіб Volkswagen Cross Polo 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1).

01.09.2009 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 490079671 від 24.06.2008, яким внесено зміни до п. 2.3 розділу 1, а саме: змінено дату остаточного повернення кредиту до 24.06.2018, п.2.8 розділу 1, п.9.1 розділу 2 та викладено Додаток 1 до Кредитного договору в новій редакції. Того ж дня між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін і доповнень № 1 до Договору поруки № 490079761-ІІ від 24.06.2008 року.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Банк свої зобов'язання за договором виконав та перерахував кредитні кошти у сумі 119820 грн. на рахунок продавця ТОВ «Автохаус Київ» № 26007029518100 у АКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 30778414, що підтверджується Меморіальним ордером № 30085 та квитанцією № 30084, в свою чергу ОСОБА_2 належним чином зобов'язання за договором не виконувала у зв'язку з чим станом на 24.08.2014 в неї виникла заборгованість перед Банком по вказаному кредитному договору, у сумі 6966,81 долар США (за курсом НБУ станом на 24.08.2014 року - 93114 грн. 20 коп.), яка складається із: заборгованості за кредитом - 6421,77 доларів США, заборгованості по відсотках - 374,60 доларів США, та пені - 170,44 доларів США.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_2

Посилання апелянта на повне виконання Боржником умов договору колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачами, відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, свого розрахунку не надано та ненадано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання, а саме погашення кредиту та відсотків, відповідно до умов Кредитного договору.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для визнання договору неукладеним так як, вказані доводи не були предметом розгляду в даній справі.

За правилами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судова колегія також відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо необґрунтованої відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви. Вказане питання вирішено судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 123, 157 ЦПК України.

Разом з цим, стягнувши солідарно ОСОБА_2, ОСОБА_1 з суму заборгованості за договором, суд не урахував положень ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦПК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, належне виконання умов договору забезпечувалось Договором поруки № 490079761-ІІ від 24.06.2008, укладеним між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1

Згідно п. 2.2. Кредитного Договору номінальна процентна ставка становить 17, 25 %.

Згідно п. 5.4 Договору Поруки у разі збільшення обсягу відповідальності Боржника за Основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відсоткова ставка за користування кредитом до 01.09.2008 становила 17, 25 %, а після 01.09.2008 - 17,50 % (а.с. 22)

Разом з цим, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що з 01.09.2008 було змінено кредитне зобов'язання в наслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, а саме Позивачем в односторонньому порядку була збільшена процентна ставка з 17,25% до 17,50 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно роз'яснень викладених у пункті 22 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Матеріали справи не містять доказів надання згоди поручителя на вказану зміну кредитного зобов'язання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що зобов'язання поручителя припинилися на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки мало місце зміна кредитного зобов'язання, без згоди поручителя.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, а тому рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором - скасувати.

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/18873/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5856/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.