Рішення

від 13.05.2015 по справі 903/467/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 травня 2015 р. Справа № 903/467/15 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Мілінський І.М. (представник за дов. №б/н від 08.01.2015 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кокет" до приватного підприємства "Територія дитячої білизни" про стягнення 166 599,53 грн.

В судовому засіданні 13.05.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кокет" звернулося в суд з позовом до приватного підприємства "Територія дитячої білизни" про стягнення 166 599,53 грн.

Позов мотивувало тим, що 14.10.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кокет" та приватним підприємством "Територія дитячої білизни" укладено договір поставки №16/13-ТДБ

Відповідно до даного договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної №РН - 0000104 від 21.03.2014 р., рахунку-фактури № СФ-0000104 від 21.03.2014 р. та податкової накладної № 15 від 21.03.2014 р. на суму 141 891,72 грн.

28.03.2014 р. приватне підприємство "Територія дитячої білизни" здійснило частково оплату вартості на загальну суму 30 000,00 грн.

10.03.2015 р. на адресу відповідача була надіслана претензія про погашення заборгованості в сумі 111 891,72 грн., однак відповідь на дану претензію не надійшла.

В наслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань у відповідача рахується заборгованість на суму 111 891,72 грн.

Беручи до уваги викладене, товариство з обмеженою відповідальністю "Кокет" просило суд стягнути з приватного підприємства "Територія дитячої білизни" 166 599,53 грн. з них: 111 891,72 грн. основного боргу, 51 249,90 грн. інфляційні втрати та 3 457,91 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав на виконання вимог ухвали суду через канцелярію суду подав фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства станом на 31.03.2015 р., відомості по рахунку 361, письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору, довідку про знаходження відповідача в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день розгляду справи, розширені пояснення з приводу розрахунку ціни позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення наявним в матеріалах справи. Відповідач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відхилив подане клопотання відповідачем про відкладення розгляду справи у зв'язку із необґрунтованістю.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представника відповідача, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи 14.10.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кокет" та приватним підприємством "Територія дитячої білизни" укладено договір поставки №16/13-ТДБ (а.с.9-11).

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від № 16/13-ТДБ (а.с. 9-11).

Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору укладеного між сторонами постачальник зобов'язується передати у власність покупця трикотажне полотно в асортименті (надалі товар) партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах даного договору. Ціну договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару та які мають силу специфікації.

Згідно п.6.2. оплата за отриманий товар здійснюється покупцем за умови отримання від постачальника належно оформлених у встановленому законом порядку накладної, податкової накладної, документа, що підтверджує якість (якщо він необхідний для даного типу товару).

На виконання умов договору № 16/13-ТДБ від 14.10.2013 р. поставив відповідачу товар, що підтверджується рахунком-фактури №СФ-0000104 від 21.03.2014 р. на суму 141 891,72 грн. (а.с.11), видатковою накладною № РН-0000104 від 21.03.2014 р. на суму 141 891,72 грн. (а.с.12), податковою накладною № 15 від 21.03.2014 р. на суму 141 891,72 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно договору виконав у повному обсязі, що підтверджується вищезазначеними документами.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач оплатив частково поставку на суму 30 000,00 грн., що підтверджується випискою з банку (а.с.20).

Згідно ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач станом на день розгляду справи доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар не надав, доводи позивача не спростував.

Беручи до уваги викладене з врахуванням аналітики по рахунку 361 (а.с.29) сума основного боргу підтверджуються матеріалами справи, підставна та підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі в розмірі 111 891,72 грн.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 10.1. у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та даного договору.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст. 625 ЦК України).

У відповідності до даної норми позивач нарахував відповідачу 51 249,90 грн. інфляційних втрат та 3 457,91 грн. 3% річних. Суд провівши власний перерахунок індексу інфляції заявлені у розрахунку позивача періоди, встановив, що арифметично вірним розрахунком останніх буде сума 74 089,73 грн. Відтак вимога про стягнення інфляційних втрати в сумі 51 249,90 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Що стосується розрахунку 3% річних в сумі 3 457,91 грн. Варто зазначити, що дані суми судом перевірені, підставні та підлягають до стягнення з відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем було внесено судовий збір більшому розмірі, тому зайво сплачені 0,17 грн. судового збору підлягають поверненню останньому з держбюджету.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору сумі 3 331,99 грн. слід віднести на нього відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 611, 612, 549, 551, 536, 625 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Територія дитячої білизни" (м. Луцьк, вул. Залізнична, 9, код ЄДРПОУ 36452800) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кокет" (Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Радянська, 31, код ЄДРПОУ 34739138) 166 599,53 грн. (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень п'ятдесят три копійки) (з них: 111 891,72 грн. основного боргу, 51 249,90 грн. індексу інфляції та 3 457,91 грн. 3% річних) та витраті по сплаті судового збору в розмірі 3 331,99 грн. (три тисячі триста тридцять одна гривня дев'яносто дев'ять копійок ).

Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кокет" (Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Радянська, 31, код ЄДРПОУ 34739138) судовий збір внесений в більшому розмірі в сумі 0,17 грн., який сплачений згідно платіжного доручення № 38 від 20.04.2015 р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено

та підписано 14.05.2015 р.

Суддя І. О. Гарбар