Рішення

від 13.05.2015 по справі 904/2967/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.15р. Справа № 904/2967/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Звенигородський сироробний комбінат", м. Звенигородка, Черкаська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ЛІНІЯ", смт. Христофорівка, Дніпропетровська область

про стягнення 56 900,90 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Теліга І.І. - представник (дов.б/№ від 02.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Звенигородський сироробний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Лінія" про стягнення заборгованості за договором про дистрибуцію № 119 від 07.08.2014 в розмірі 56 900,90 грн., з яких 48 361,46 грн. основний борг, 4 046,46 грн. пеня, 4 159,09 грн. інфляційні втрати, 333,89 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про дистрибуцію № 119 від 07.08.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 20.04.2015 на 13.05.2015.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2014 між Публічним акціонерним товариством „Звенигородський сироробний комбінат" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Лінія" (дистриб'ютор) було укладено договір про дистрибуцію № 119 (а.с.14).

Відповідно до пункту 1.1 договору підприємство зобов'язується продати, а дистриб'ютор прийняти, оплатити та провести реалізацію молочної продукції, на умовах та в строки передбачені даним договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що вид, асортимент та кількість продукції зазначається в накладних документах, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 386 313,71 грн., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.20-55).

Пунктом 4.5 договору встановлено, що розрахунок за продукцію дистриб'ютор зобов'язаний провести не пізніше 14 календарних днів з дати отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладних документах.

Відповідач частково оплатив товар на загальну суму 316 748,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.58-71).

09.09.2014 між Публічним акціонерним товариством „Звенигородський сироробний комбінат" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Лінія" (дистриб'ютор) було укладено акт виконаних робіт № 1 (а.с.72), відповідно до якого сторонами було проведено залік однорідних зустрічних вимог на суму 1 733,76 грн.

17.10.2014 між Публічним акціонерним товариством „Звенигородський сироробний комбінат" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Лінія" (дистриб'ютор) було укладено акт виконаних робіт № 2 (а.с.73), відповідно до якого сторонами було проведено залік однорідних зустрічних вимог на суму 2 333,00 грн.

Відповідачем частково було повернуто товар на загальну суму 17 137,39 грн., що підтверджується накладними на повернення № 4163 від 01.10.2014 на суму 1 584,00 грн. та № 10059 від 22.12.2014 на суму 15 553,39 грн. (а.с.56-57).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 48 361,46 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 48 361,46 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.5 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 48 361,46 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2.3 договору дистриб'ютор за порушення строків проведення розрахунку передбачених п. 4.5 договору - сплачує підприємству пеню в розмірі 1% від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення оплати, починаючи з наступного дня, що йде за днем, коли дистриб'ютор повинен був провести таку оплату.

Позивач нараховує пеню відповідно до чинного законодавства України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 23.12.2014 по 16.03.2015 у сумі 4 046,46 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.11-12), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4 046,46 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних за період з 23.12.2014 по 16.03.2015 у сумі 333,89 грн. та інфляційні втрати за період з 23.12.2014 по 16.03.2015 у сумі 4 159,09 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.11-12), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 333,89 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 159,09 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Лінія" (53052, Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Христофорівка, вул. Азарова, 5Б; ідентифікаційний код 36722000) на користь Публічного акціонерного товариства „Звенигородський сироробний комбінат" (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Карла Маркса, 35А; ідентифікаційний код 00447818) - 48 361,46 грн. основний борг, 4 046,46 грн. пеню, 4 159,09 грн. інфляційні втрати, 333,89 грн. 3% річних, 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 13.05.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова