Рішення

від 05.05.2015 по справі 910/5237/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015Справа №910/5237/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання

"Житломаркет-Інвест"

про стягнення 14 049,11 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Цурка Н.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Житломаркет-Інвест" про стягнення 14 049,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 480/06 від 22.02.06 р.

Ухвалою від 05.03.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.03.2015 р.

31.03.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою від 31.03.2015 р. розгляд справи було відкладено на 21.04.2015 р.

Судове засідання 21.04.2015 р. не відбулося.

05.05.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою від 23.04.15р. розгляд справи призначено на 05.05.15р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 05.05.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житломаркет-інвест" (надалі - відповідач, депонент) та Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" правонаступником якого є позивач (надалі - позивач, зберігач) було укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 480/60 (далі - договір).

Відповідно до п. 1. договору депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (далі - ЦП), зберігання належних депоненту ЦП, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР № 61 від 26.05.1998, внутрішньому положенню зберігача ЦП та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

Пунктами 2.3 та 3. Договору, передбачено зобов'язання Депонента оплатити послуги Зберігача у відповідності з затвердженими тарифами Зберігача (дод. №1), котрі є невід'ємною частиною даного Договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України.

Оплата послуг Зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами Зберігача.

Плата за послуги надана Зберігачем, вноситься Депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги.

Відповідно до п. 7. договору строк дії даного договору встановлений в один рік. У випадку коли строк дії договору закінчується, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати договір він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення не бажання продовжувати договірні відносини не подано.

Згідно додатку № 1 до договору встановлено такі тарифи: за зарахування/списання ЦП в розмірі не менше 50,00 грн. та не більше 300,00 грн. за операцію; за зберігання ЦП в розмірі 150,00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату послуг не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 15.01.15р. в розмірі 7 800,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 160,80 грн., штраф в розмірі 3 900,00 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 729,21 грн. та 3% річних в сумі 459,06 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті наданих послуг за договором у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить за розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем, 7 800,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач направляв на адресу відповідача вимогу, в якій просив суд погасити наявну заборгованість, проте відповідач не погасив наявну заборгованість

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7 800,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6. договору передбачено, що у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми за кожен день прострочення, що підлягає сплаті.

Також даним пунктом передбачено, якщо платіж за надані депоненту депозитні послуги прострочено більше ніж на тридцять днів та така дія зобов'язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6. договору, розмір якої, за розрахунками позивача, становить 160,80 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 160,80 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати послуг мало місце понад тридцять днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 3 900,00 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 729,21 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 459,06 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 729,21 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 459,06 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житломаркет - Інвест» (04201 м. Київ, вул..Полярна, буд.10; код ЄДРПОУ 34044627) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м.Київ, вул. Єреванська, буд. 1; код ЄДРПОУ 23697280) 7 800 (сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості, 160 (сто шістдесят) грн. 80 коп. пені, 3 900 (три тисячі дев'ятсот ) грн. 00 коп. штрафу, 1729 (одну тисячу сімсот двадцять дев'ять) грн. 21 коп. інфляційних, 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 06 коп. 3% річних, та 1827 (одну тисячу десять вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.05.2015 р.

Суддя І.О. Домнічева