Рішення

від 05.05.2015 по справі 910/5096/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015Справа №910/5096/15-г

За позовом Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівекс Груп»

про розірвання договору та повернення коштів 217 614, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Шкварко А.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Обухівміськвторресурси» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівекс Груп» про розірвання договору купівлі-продажу № 04092014 від 04.09.2014 р. щодо купівлі Приватним підприємством «Обухівміськвторресурси» торгівельного обладнання згідно специфікації (додаток № 1 від 28.10.2014 р. до договору № 04092014 від 04.09.2014 р.) та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 217 614, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором щодо поставки обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/5096/15-г призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись сторонам на вказані в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреси та отримані сторонами.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.05.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2014 р. між Приватним підприємством «Обухівміськвторресурси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вівекс Груп» укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач зобов'язався продати, а позивач - купити торгівельне обладнання та/або меблі згідно специфікацій в асортименті, кількості, за ціною та за іншими ознаками, вказаними в специфікаціях.

Договір, відповідно до п. 1.3., набуває чинності х моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р. включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Відповідно до п. 2.2. розрахунок за товар здійснюється в порядку, вказаному у специфікації.

Відповідно до п. 3.2. договору відповідач зобов'язаний поставити товар у строк , вказаний у відповідній специфікації з моменту внесення передплати.

У відповідності до специфікації передоплата у сумі 145 000, 00 грн. - у строк 5 робочих днів з моменту підписання специфікації; 72 614, 00 грн. - на момент відвантаження обладнання; 24 429, 00 грн. - протягом 10 календарних днів після монтажу обладнання та підписання акту приймання-передачі. Термін поставки обладнання - 20 робочих днів з моменту передплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 04092014 від 04.09.2014 р. позивачем перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівекс Груп» грошові кошти у розмірі 217 614, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1800 від 13.11.2014 р. та № 735 від 12.12.2014 р.

Листом № 1-01 від 27.01.2015 р. відповідач просив Приватне підприємство «Обухівміськвторресурси» здійснити остаточну оплату товару позв графіком, що визначений договором.

Листом від 28.01.2015 р. Приватне підприємство «Обухівміськвторресурси» звернулось до відповідача з гарантією про оплату повної вартості обумовленого договором № 04092014 від 04.09.2014 р. товару після остаточної поставки товару та його монтажу

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення у мов договору № 04092014 від 04.09.2014 р. в частині терміну поставки повного комплекту торгівельного обладнання, що є істотним порушенням умов вищевказаного договору та підставою для його розірвання відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивач відзначає, що оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки товару у строк, визначений договором № 04092014 від 04.09.2014 р., останній зобов'язаний повернути сплачені грошові кошти.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з умов договору № 04092014 від 04.09.2014 р. граничним строком поставки обладнання є 02.12.2014 р., в той час як відповідачем до надано доказів виконання вищевказаних умов договору та не спростовано заявлені до нього вимоги.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, зважаючи що відповідачем допущено порушення умов договору № 04092014 від 04.09.2014 р., внаслідок чого позивач не отримав те, на що розраховував, укладаючи вказаний договір, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про розірвання зазначеного договору в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч.ч. ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, виходячи з вищенаведених норм, чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 р. та відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для врахування судом при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25.02.2015 р. у справі № 910/1913/14, відповідно до якого у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, однак звертає увагу, що в межах дано справі для застосування приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України є припинення підстави, за якою відповідачем були набуті грошові кошти.

Тобто, виходячи з вищенаведених норм, чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи висновки суду про розірвання договору № 04092014 від 04.09.2014 р., суд дійшов про обґрунтованість вимог позивача про стягнення грошових коштів у сумі 217 614, 00 грн.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» задовольнити.

2. Розірвати договір купівлі-продажу № 04092014 від 04.09.2014 р., укладений між Приватним підприємством «Обухівміськвторресурси» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 21, код ЄДРПОУ 32152706) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вівекс Груп» (03049, м. Київ, вул. Солом'янська, 4/2 оф. 100, код ЄДРПОУ 36158832).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівекс Груп» (03049, м. Київ, вул. Солом'янська, 4/2 оф. 100, код ЄДРПОУ 36158832), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 21, код ЄДРПОУ 32152706) грошові кошти у розмірі 217 614, 00 (двісті сімнадцять тисяч шістсот чотирнадцять грн. 00 коп.) грн. та 5 570, 28 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят грн. 28 коп.) грн. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.05.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.