Рішення

від 06.05.2015 по справі 914/805/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2015 р. Справа№ 914/805/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці-пневматик-Сімферополь", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛСІМ», м. Львів

про стягнення 8 658,22 грн.

Представники:

Від позивача: Клизуб П.Я.-представник

Від відповідача: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці-пневматик-Сімферополь", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛСІМ», м. Львів про стягнення 8 658,22 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2015 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 01.04.2015 року. Ухвалою суду від 01.04.15 р. у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 06.05.15 р.

Представник позивача в судове засідання 04.03.15р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 8 658,22 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи , суд встановив наступне.

В обгрунтування позовних вимог позивач зсилається на те, що ТзОВ „Камоцці-пневматик-Сімферополь», м. Київ згідно видаткових накладних №930687181 від 05.12.12 р. та №930709928 від 11.03.13 р. на підставі рахунку фактури №1223377 від 04.12 12 р. та рахунку фактури №1257586 від 07.03.13 р. поставлено ТзОВ «ГАЛСІМ», м. Львів товар на суму 11 078, 64 грн. та на суму 5 153, 18 грн., що разом становить 16 231,82 грн.

Факт поставки товару підтверджується вантажною квитанцією АТ «ДПД Україна» №18010000531456 від 05.12.12 р. та накладною служби доставки ТНТ №1265 від 11.03.13 р.

Однак, відповідач свій обов'язок щодо оплати товару виконав частково, в результаті чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 8 194,78 грн.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 463,44 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті позову суду не надав, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи свої зобов'язання по договору позивач виконав поставивши відповідачу товар на суму 16 231,82 грн.

Натомість відповідачем, всупереч умов договору, оплату за поставлений товар здійснено частково, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем на суму 8 194,78 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу претензії від 11.12.13 р. за вих.№02-3/815К та №02-3/33К від 21.01.2014 р. з вимогою погашення заборгованості в сумі 8 194,78 грн. грн. Однак, вказані претензії, відповідачем залишено без відповіді та без задоволення.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 8 194,78 грн.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вищенаведене, відповідно до поданого розрахунку, позивачем правомірно нараховано відповідачу 463,44 грн. 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено та у встановленому законом порядку не спростовано відповідачем заборгованість перед позивачем на загальну суму 8 658,22 грн. з яких 8 194,78 грн. складає основна сума боргу та 463,44 грн. 3% річних.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 8 658,22 грн. заборгованості за поставлений товар. Натомість, відповідач своїм правом на спростування позовних вимог не скористався, письмових заперечень по суті позову суду не надав, хоча судом створено рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і є такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,15, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85,116 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛСІМ» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 149; код ЄДРПОУ 37030402 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камоцці-пневматик-Сімферополь» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 1-3; код ЄДРПОУ 14290527) основний борг в сумі 8 194,78 грн., 463,44 грн.- 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.05.2013 р.

Суддя Чорній Л.З.