Рішення

від 14.05.2015 по справі 927/610/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

13 травня 2015 року Справа № 927/610/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуртово-роздрібний комплекс "СеДаМ", вул. Інструментальна, 5, м. Чернігів, 14037

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1 , 14000

про стягнення 8614,01грн.

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: Єжова Л.М. (довіреність № б/н від 08 січня 2015 року),

відповідача: не з'явився

Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуртово-роздрібний комплекс „СеДаМ" подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8614,01грн. боргу по оплаті вартості виготовленої та поставленої металопластикової конструкції згідно рахунку-фактури № СФ-0000230 від 15 вересня 2014 року.

Ухвалою від 06 травня 2015 року розгляд справи було відкладено.

У судовому засіданні 13 травня 2015 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Зважаючи на те, що відповідач мав можливість, але не скористався правом надати суду письмовий відзив на позов, зважаючи на дотримання розумного строку вирішення господарського спору, господарський суд доходить висновку про можливість у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуртово-роздрібний комплекс "СеДаМ" було сплачено на рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 8614,01грн. за металопластикові конструкції згідно рахунку-фактури №СФ-0000230 від 15 вересня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1923 від 16 вересня 2014 року (а.с. 7,10).

Як свідчать матеріали справи, договір щодо поставки товару, як єдиний письмовий документ, підписаний сторонами та скріплений печатками, не укладався.

У вищезазначеному рахунку-фактурі визначено сторони (постачальник та одержувач), умови поставки, товар, його кількість та його ціна.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо виготовлення та поставки продукції не виконав.

Заборгованість відповідача на дату подання позову становить 8614,01грн.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначається, що цивільно-правові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, та в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку визнаються майново-господарськими. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні приписи щодо визначення зобов'язання та підстав їх виникнення містяться у ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Таким чином, однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є юридично значимі дії суб'єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов'язків сторін.

За своєю правовою природою відносини, які виникли між сторонами є відносинами з поставки, оскільки їх об'єктом є вчинення дії по передачі товару у власність другій стороні.

За змістом ч.1 ст.205, ст.639 Цивільного кодексу України правочин, різновидом якого є і договір, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого не встановлено обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами, мають застосовуватись норми закону, які регулюють правовідносини з поставки.

Відповідно до ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, рахунок-фактура є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача виготовити та поставити товар позивачу.

Відповідно до ст.. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію №750 від 11 березня 2015 року з вимогою у 5-ти денний термін з дня отримання даної претензії повернути грошові кошти в сумі 8614,01грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не повернув.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Всупереч приписам ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем, не надав.

Враховуючі вищевикладене та те, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем свого зобов'язання по поставці товару, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 16,62грн. поштових витрат позивача пов'язаних з направленням претензії та 16,62грн. поштових витрат позивача пов'язаних з направленням позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні зазначала, що підприємство понесло витрати на направлення претензії та позовної заяви, а тому на підставі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати в сумі 33,24грн. необхідно покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд вважає, що заявлені до стягнення позивачем поштові витрати не є судовими витратами в розуміння ст. 44 Господарського процесуального кодексу України. Отже, суд відмовляє позивачу у стягненні 33,24грн. поштових витрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14014, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ „Приватбанк" м. Чернігів, МФО 353586, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуртово-роздрібний комплекс "СеДаМ" , (вул. Інструментальна, 5, м. Чернігів, 14037, р/р 2600600014894 у філії ПАТ „Укрексімбанк" м. Чернігів, МФО 353649, код ЄДРПОУ 14228600) 8614,01грн. заборгованості та 1827,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В. Моцьор