Постанова

від 08.04.2015 по справі 808/743/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 808/743/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сіпаки А.В. при секретарі судових засідань Горбовій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрпромбудсервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача на суму податкової заборгованості у розмірі 34 974 грн. 12 коп., які знаходяться в установах банку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в якому також зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача суму податкової заборгованості.

Представник відповідач в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі вищевказаної норми, фіксування судового процесу не відбувалось

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Судом встановлено, що станом на 31.01.2015 за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом у розмірі 34 974 грн. 12 коп., яка виникла внаслідок наступного.

Відповідачем на виконання вимог податкового законодавства, було подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість з самостійним визначенням податкових зобов'язань, а саме: № 9071596281 від 07.11.2013 на суму 57 371,00 грн.; №9071596300 від 07.11.2013 на суму 1333,00 грн.; № 9071596239 від 07.11.2013 на суму 213,00 грн.; № 9076161556 від 26.11.2013 на суму 3090,00 грн.; №9074841949 від 20.11.2013 на суму 11305,00 грн.; №9085073383 від 30.12.2013 на суму 1962,00 грн.; №99088322659 від 20.01.2014 на суму 1237,00 грн.. Відповідачем було частково сплачено суми самостійно визначених податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 48 326,75 грн..

Крім того відповідачем було подано декларацію з податку на прибуток №9090287073 від 10.02.2014, якою відповідач самостійно визначив суми податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 2 505 грн. 00 коп. та з авансових внесків в сумі 209 грн. 00 коп. за період з березня 2014 року по грудень 2014 року, але сплатив лише частину зобов'язань у розмірі 260 грн. 73 коп..

Також співробітниками податкового органу було проведено перевірку господарської діяльності відповідача, за результатами якої складено акт №293/08-32-15-02/37906439 від 28.10.2014 на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0002091501 від 03.12.2014 з визначенням податкового зобов'язання на суму 1 575 грн. 00 коп..

Також за несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов'язань податковим органом було нараховано пеню в сумі 880 грн. 60 коп..

Всі вищевказані суми не були сплачені відповідачем та набули статусу податкового боргу, що і стало підставою для податкового органу для звернення до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У п.57.3. ст. 57 ПК України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За визначенням пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до приписів п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За правилами п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.4. ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Вищенаведеним нормативним актом не передбачено направлення податкових вимог в інших випадках.

Пунктом 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною.

Сторонами не надано доказів того, що податкова вимога від 13.08.2014 №1575-25 станом на 08.04.2014 є відкликаною. Відтак, вказана податкова вимога є чинною станом на час розгляду адміністративної справи у суді.

Згідно пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України передбачено право податкового органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими органами.

Згідно п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

За приписами пп. 89.1.1 п. 89.1, п. 89.2, п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності у день виникнення такого права.

Майно на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Судом встановлено, що відповідачем було складено Акт опису про відсутність майна, що має бути описане у податкову заставу та винесено рішення про опис майна у податкову заставу.

З наведеної норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України вбачається, що податковий орган повинен надати суду докази наявності у платника податків кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

Суд зазначає, що згідно довідки у відповідача є відкриті рахунки в банківських установах.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим частково, отже підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Накласти арешт на кошти та інші цінності в сумі податкового боргу 34 974 грн. 12 коп. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят чотири гривні дванадцять копійок) товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія» Укрпромбудсервіс» (ЄДРПОУ 37906439), які знаходяться в установах банку, обслуговуючих такого платника податків.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака