Ухвала

від 13.05.2015 по справі 805/6178/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Міронова Галина Михайлівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року справа №805/6178/14

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Коханюк А.Р., за участі представників сторін Давиденко В.М. та Реброва В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Лиман на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі № 805/6178/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Лиман про стягнення витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в травні 2014 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на відповідача покладений обов'язок зі своєчасного та повного відшкодування органам Пенсійного фонду пенсій, сплачених особам, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовився прийняти до відшкодування сплачені пенсійним органом пенсії по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві за наступними особами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також пенсії у зв'язку із втратою годувальника щодо ОСОБА_7, за період січень-березень 2014 року на загальну суму 1451,85 грн. Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року у розмірі 1451,85 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі № 805/6178/14 адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман задоволений частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Лиман (ідентифікаційний код: 25968843, місцезнаходження: 84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Фрунзе, 68) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області (ідентифікаційний код: 20388259, місцезнаходження: 84406, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Фрунзе, 15) суму витрат у розмірі 763 (сімсот шістдесят три) гривні 77 (сімдесят сім) копійок.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував діючи норми матеріального права, що призвело до прийняття частково хибної постанови. В апеляційній скарзі позивач вказує, що страховиком, який повинен виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі її виплати органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, має Фонд соціального страхування від нещасних випадків, тобто відповідач повинен відшкодувати витрати на виплату та доставку пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в повному обсязі. Крім того, позивач вказує, що відшкодування витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, є також обов'язком відповідача.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняту нову про відмову у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування апеляційної скарги послався на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та невірно надано правову оцінку обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що ні нормами національного ні міжнародного законодавства не передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати Пенсійному фонду пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві за межами України, на території колишніх республік СРСР (щодо ОСОБА_6.). Щодо ОСОБА_5 відповідач зазначив, що судом першої інстанції не було враховано норми ст. 9 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, згідно якої страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації є уповноважений орган Російської Федерації. Тому суд першої інстанції незаконно стягнув з відповідача витрати по виплаті пенсії ОСОБА_5

Представники сторін у судовому засіданні підтримали доводи своїх апеляційних скарг та заперечували проти доводів апеляційних скарг іншої сторони у справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Між Управлінням Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Лиман підписані акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період січень-березень 2014 року (а.с. 20, 21, 22).

Відповідно до таблиць розбіжностей до актів щомісячної звірки, відповідачем не прийнято до відшкодування суму пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період січень-березень 2014 року у загальному розмірі 1451,85 грн. (а.с. 23-31), а саме:

витрати на виплату пенсії особам у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме: ОСОБА_7 в сумі 450,00 грн.;

витрати на виплату пенсії особам, які отримали трудове каліцтво за межами України (країна СРСР) і переїхали на постійне проживання в Україну, в сумі 1001,85 грн., а саме: ОСОБА_4 - 238,08 грн.; ОСОБА_5 - 450,00 грн.; ОСОБА_6 - 313,77 грн.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і визначив коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини.

Проблемою даного спору є не питання ревізування підстав призначеної пенсії, а наявність або відсутність обов'язку відповідача щодо відшкодування Управлінню Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман виплачених сум пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також виплату допомоги на поховання.

Статтею 1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Закону № 16/98-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Пунктом 4 частиною 1 статті 25 Закону № 16/98-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) визначено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

За змістом частини 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1105 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

В апеляційній скарзі фонд соціального страхування зазначає, що відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації є уповноважений орган Російської Федерації.

Колегія суддів вважає таке обґрунтування апеляційної скарги помилковими оскільки, Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 року, не регулює питання пенсійного забезпечення (про це прямо зазначено в статті 7 Угоди), а стосуються порядку відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складові якої наведені в статті 1195 Цивільного кодексу України, статтях 28 і 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності заробіток, одноразова допомога, відшкодування моральної шкоди, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо).

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, повинен Фонд соціального страхування від нещасних випадків, з чим погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи,

ОСОБА_6 отримав травму 12.11.1979 року на підприємстві ССРЗ «Красний флот» на території Росії при виконанні своїх трудових обов'язків, про що було складений акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 13.11.1979 року. Згідно протоколу №1/64 від 14.04.1980 року йому призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 32, 33, 34, 39-42).

ОСОБА_5 згідно розпорядження № 27 від 03.03.1997 року призначена пенсія по інвалідності, яка настала внаслідок нещасного випадку 07.10.1996 року на виробництві ІПП фірма «Помічник», яке розташоване в Російській Федерації, при виконанні своїх трудових обов'язків, що підтверджується актом Форми Н-1 від 19.11.1996 року (а.с. 42, 43, 45-49, 50-51).

З огляду на викладене, витрати управління Пенсійного фонду України, пов'язані з виплатою і доставкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві, що сталися з ними на території Росії як в період її входження до складу СРСР, так і в період входження до складу СНД, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Що стосується ОСОБА_4

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія по втраті годувальника (чоловіка) ОСОБА_8 Останній отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві 03.09.1948 року, про що складений акт (рудоуправління Сулюкта тресту «Киргизуголь»). Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок тупої травми тулуба з переломами ребер та розривом селезінки (а.с. 52, 53, 55, 57-58).

Стосовно ОСОБА_4, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про наявний причинно-наслідковий зв'язок смерті її годувальника ОСОБА_8 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я чи з професійним захворюванням, як того вимагають положення абз. 2 ч. 9 ст. 34 Закону № 1105.

З огляду на що правових підстав для покладення обов'язку на відшкодування витрат на виплату пенсії ОСОБА_4 на Відділення Фонду немає.

Що стосується відшкодування витрат на виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_7

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 8 статті 36 цього Закону пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Пунктом «д» статті 21 Закону - 1105 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При цьому колегія суддів звертає увагу на той факт, що кожний страховий випадок має дату його утворення. І саме цією датою визначаються всі правові наслідки для зацікавлених осіб.

Згідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин)у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання,а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Проаналізувавши вказане, колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно розпорядження призначена пенсія по втраті годувальника (чоловіка) ОСОБА_9 Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок трудового каліцтва на виробництві, про що був складений акт від 29.12.1976 року (а.с. 59, 60, 61, 62, 64-65).

На день смерті чоловіка, ОСОБА_7 не досягла 55-річного віку, докази того, що вона була непрацездатною та перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, відсутні, отже в розумінні ст. 33 Закону № 1105 ця особа не належать до категорії осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат від Відділення Фонду.

З огляду на що правових підстав для покладення обов'язку на відшкодування витрат на виплату пенсії ОСОБА_7 на Відділення Фонду немає.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухваленого судового рішення колегія суддів не вбачає. До того є такі, що набрали законної сили судові рішення за цими ж самими особами але за попередній період (а.с. 66-68).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Лиман у справі № 805/6178/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі № 805/6178/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Лиман про стягнення витрат - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 14 травня 2015 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

А.А.Блохін