Ухвала

від 12.05.2015 по справі 826/1203/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року м. Київ К/800/35879/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014

у справі № 826/1203/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2014 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.07.2013 № 1272655201 та № 1582655201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платником податків ТОВ "Алген" за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, складено акт від 01.07.2013 № 31/26-55-22-01/37202012, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп. 138.1.1, п. 138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, п. 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 212 861,00 грн. за 2012 рік; пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.10 статті 201 ПК України, п. 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 202 725,00 грн. за грудень 2012 року.

На підставі висновків акта перевірки, 16.07.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 15726552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 304 088,00 грн., в тому числі основний платіж - 202 725,00 грн. та штрафні санкції - 101 363,00 грн.; № 15826552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 319 292,00 грн., в тому числі основний платіж - 212 861,00 грн. та штрафні санкції - 106 431,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Алген" (продавець), укладено Договір купівлі-продажу від 17.10.2012 №031012.

Факт здійснення господарських операцій, на виконання умов зазначеного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, копією договору, податковими накладними, видатковими накладними рахунками на оплату, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Крім того, в матеріалах справи наявні видаткові накладні, згідно яких ТОВ "Молочнік" отримувало від ТОВ "Алген" сою.

Також, в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують подальший збут позивачем сої через комісіонера ТОВ "Юнігрейн Україна груп", а саме: договір комісії з додатками до нього, митні декларації, звіти щодо руху товару, реєстри накладних на прийняття зерна з визначенням якості кожної окремої партії, виписки з банку.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП ТОВ "Алген", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акт від 15.05.2013 №174/222/34214952 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Алген" судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що на момент здійснення спірних операцій, ТОВ «Алген» мало право на складання податкових накладних, а свідоцтво № 100253310 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість було чинним.

Таким чином, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013 № 1272655201 та № 1582655201.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 залишено без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль