Постанова

від 14.05.2015 по справі 816/1360/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1360/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Сіюж-Строй-Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2015 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Сіюж-Строй-Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 21 441,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем в 2014 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на 1 робоче місце, в зв'язку з чим він повинен був до 16 квітня 2015 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 21 250,00 грн. Оскільки зазначену суму відповідачем не сплачено, то на підставі частини другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на суму заборгованості було нараховано пеню в розмірі 191,25 грн.

14 травня 2015 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем, просили стягнути борг по адміністративно-господарським санкціям в сумі 14 250,00 грн та по пені в сумі 191,25 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною третьою статті 18 України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875 (далі - Закон № 875) передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до копії поданого відповідачем до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік форми № 10-ПІ від 27 березня 2015 року (а.с.5), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 22 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа.

Згідно статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом встановлено, що норматив для працевлаштування інвалідів для Приватного підприємства "Сіюж-Строй-Сервіс" складає 1 особу, однак фактично на підприємстві робоче місце, що призначалося для забезпечення працевлаштування інваліда зайнято не було. Позивач розцінив даний факт як невиконання нормативу та нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 21 250,00 грн, а через їх несвоєчасну сплату нарахував 191,25 грн пені за період прострочення з 16 квітня 2015 року по 24 квітня 2015 року включно.

Частиною третьою статті 19 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 вказаного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону № 875 інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу норм Закону № 875 вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статті 18 Закону.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання" (чинний) формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

У пункті 3 розділу II цього звіту вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності в пункті 4 зазначаються категорії таких громадян, зокрема "інваліди".

З листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 28 квітня 2015 року № 1360, направленого на запит позивача судом встановлено, що протягом 2014 року звіти за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", призначені для працевлаштування інвалідів Приватним підприємством "Сіюж-Строй-Сервіс" до служби зайнятості не подавались (а.с. 15).

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Таким чином, відповідач не вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не інформував інші органи про наявність вільних робочих місць для інвалідів щомісячно протягом 2014 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону № 875.

У відповідача в 2014 році працювало 22 особи, фонд оплати праці у вказаному році складав 467 500,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 467 500,00 : 22 = 21 250,00 грн.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 16 квітня 2015 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 21 250,00 * (1 - 0) = 21 250,00 грн, де (1 - 0) = 1 - кількість незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштуваннея інвалідів.

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було нараховано пеню в сумі (21 250,00 * 0,10%) х 9 дн = 191,25 грн, де 0,10% - одноденний розмір пені (30,00% - ставка НБУ * 120% річних облікової ставки НБУ / 100 % / 365 - кількість днів у поточному році).

За даними позивача, Приватне підприємство "Сіюж-Строй-Сервіс" частково сплатило кошти на погашення адміністративно-господарських санкцій в сумі 7 000,00 грн після подання адміністративного позову до суду.

Решта адміністративно-господарських санкцій в сумі 14 250,00 грн та пені в сумі 191,25 грн так і не були сплачені відповідачем, тому відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону № 875 ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в редакції заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Сіюж-Строй-Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Сіюж-Строй-Сервіс" (39601, м. Кременчук, вул. Чкалова, 1, код ЄДРПОУ 31574548, р/р 26005010012474 в ПАТ "Акцент-Банк", МФО 307770) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1; одержувач: УДКС України в м. Кременчук, код 37965850, р/р 31212230700008 в ГУДКС України в Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 14 250 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 191 (сто дев'яносто одну) гривню 25 (двадцять п'ять) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 15 травня 2015 року.

Суддя С.О. Удовіченко