Постанова

від 14.05.2015 по справі 826/6238/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2015 року                     № 826/6238/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Приватного підприємства "Рорус"

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду з позовом до ПП «Рорус» про стягнення заборгованості в сумі 30250,51 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у відповідач має податковий борг, який на день звернення до суду відповідачем не сплачений і існує більше 60 днів з дня надсилання податкової вимоги. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що є підставою для звернення до суду про стягнення боргу в судовому порядку.

Відповідач - ПП «Рорус» - письмових пояснень по суті позову не надав, хоча був належним чином повідомлений про відкриття скороченого провадження у справі. Направлена поштовим повідомленням за місцем реєстрації відповідача ухвала про відкриття провадження у справі повернулась до суду без вручення зі відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.           З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття скороченого провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість ПП «Рорус» з податку на додану вартість виникла на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість від 20.01.2014 №9088124043 на суму 6 767,68 грн. (погашено на суму 6 767,68 грн), від 19.02.2014 №1400013587 на суму 4 328 грн, від 22.04.2014 №9022532925 на суму 699 грн, від 19.05.2014 №9028597300 на суму 1514 грн., від 18.06.2014 №9034738678 на суму 2 854 грн., від 18.07.2014 №9041631770 на суму 2090 грн, від 20.08.2014 №9048519246 на суму 879 грн., від 22.09.2014 №9054363134 на суму 4 880 грн, від 17.10.2014 №9060086624 на суму 2 473 грн, від 19.11.2014 №9067412806 на суму 3 893 грн., від 19.12.2014 №9073824525 на суму 3016 грн від 10.01.2015 №9077193883 на суму 3 496 грн.

Крім того, податковим органом відповідно до ст. 126 ПК України нараховано пеню в сумі 7, 23 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача з податку на додану вартість становить 30129,34 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач має заборгованість по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 19,96 грн, який виник на підставі звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства від 19.12.2014 №9073808837 на суму 218 грн. (з урахуванням переплати на суму 198.04 грн.).

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України), податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Відповідно до п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів сплати вказаних вище самостійно визначених податкових зобов'язань відповідачем не надано.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2014 податковим органом було прийнято податкову вимогу №3695-25 на суму 12 472,55 грн., яка направлена податковим органом на адресу відповідача поштовим відправленням та повернулась не вручена з відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання”.

Згідно п. 58.3 ст 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З огляду на викладене, вважається, що податкова вимоги вручена відповідачу.

Оскільки податковий борг Відповідача до цього часу не переривався та не погашено в повному обсязі, то нові вимоги прийняттю не підлягали.

У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем; суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.2, 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 1832, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути з приватного підприємства «РОРУС» (код ЄДРПОУ 35415840) заборгованість в сумі 30 250 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 51 коп. на р/р 34129999700008 одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37975298) банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019.

Відповідно до п.п. 9, 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 В.І. Келеберда