Постанова

від 29.04.2015 по справі 815/5836/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5836/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Кравця О.О.,

судді - Домусчі С.Д.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гніздо 20-12» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гніздо 20-12» до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гніздо 20-12» звернулося до суду з позовом до ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування рішення від 3 вересня 2014 року № 000139.

Свої позовні вимоги ТОВ «Гніздо 20-12» обґрунтувало незаконністю спірного рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Гніздо 20-12» просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку бару позивача (Миколаївська область, Березанський район, з/в Коблево, вул. Фестивальна, 1), за результатами якої було складено акт від 22 серпня 2014 року № 41/14-07/38295443 /а.с. 7-10/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 226.11 ст. 226 ПК України. Зміст порушень полягав у зберіганні та реалізації алкогольних напоїв (коньяк) у тарі (відкоркована пляшка), яка не містила на собі марки акцизного податку.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято рішення від 3 вересня 2014 року № 000139 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 8500 гривень (ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів») /а.с. 12-13/.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 11 вказаного Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 № 329/95-ВР під «маркою акцизного збору» визначає спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Отже, марка акцизного збору є спеціальним знаком, яким підтверджується, в тому числі, легальність реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Абзац четвертий пункту 20 Положення №1251, до немаркованих прирівнює алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Таким чином, серед наведеного вичерпного переліку відсутні вже відкупорені алкогольні напої для продажу на розлив.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки, зазначена пляшка знаходилася не на зберіганні, а в обігу (реалізації) на розлив, здійснювалась з відкупореної пляшки, яка на момент перевірки була неповною.

Акт перевірки не містить доказів, що алкогольні напої призначались для продажу, а не знаходились на реалізації на розлив, що не може бути порушенням вимог ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Отже, жодним нормативно-правовим актом, який регулює торгівлю алкогольними напоями на розлив, а не в роздріб, не передбачено обов'язку платника податків зберігати якимось чином акцизну марку після відкриття пляшки.

Згідно п/п.4.1.4.п.4.1. ст.4 ПК Податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Крім того, відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, із врахуванням відсутності доказів порушення вимог ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до п. 3. ч.1. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, про необхідність скасувати постанову суду, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3. ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, ч.5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гніздо 20-12» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гніздо 20-12» - задовольнити.

Рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 3 вересня 2014 року № 000139 - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Постанова у повному обсязі виготовлена 5 травня 2015 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /О.О. Кравець/

/С.Д. Домусчі/