Рішення

від 13.05.2015 по справі 908/1651/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 10/62/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015 Справа № 908/1651/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрексимгруп”, м. Донецьк

до відповідача: Комунального підприємства “Шляхове ремонтно-будівельне управління”, м. Донецьк

про стягнення 1 201 246,98 грн.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – не з'явився.

У судовому засіданні було винесено рішення.

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрексимгруп”, м. Донецьк із позовною заявою до Комунального підприємства “Шляхове ремонтно-будівельне управління”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 1 201 246, 98 грн.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до довідки автоматичного розподілу справи між суддями від 16.03.2015 р., справу 908/1651/15-г передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1651/15-г. Справі присвоєно номер провадження № 10/62/15, її розгляд призначено на 16.04.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2015 р. підтримав свої вимоги викладені в позові. Відповідач у судове засідання 16.04.2015 р. не з'явився, ніяких клопотань на адресу суду не надав, відзив не направив.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У зв'язку із неявкою відповідача в судове засідання, ненаданням відзиву на позовну заяву судом було відкладено розгляд справи на 13.05.2015 р. о 09:20 год.

Представник позивача у судове засідання 13.05.2015 р. не з'явився, ніяких заяв та клопотань на адресу суду не направив. Відповідач у судове засідання 13.05.2015 р. вдруге не з'явився, відзив на адресу суду не надав. Про час та місце проведення судового засідання представники сторін були повідомлені належним чином.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 13.05.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом винесено рішення.

Неявка представників сторін не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 13.05.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом було винесено рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані позивачем, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 27 червня 2014 року між Позивачем (постачальник за договором) та Відповідачем (покупець) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти (договір постачання) № 387/6, за яким постачальник зобов'язується поставити у 2014 року бітум нафтовий дорожній в'язкий 60/90 (Код 19.20.4 Продукти нафтоперероблення, інші), а покупець прийняти та оплатити його.

Ціна договору становить 30 794 400, 00 грн. (Тридцять мільйонів сімсот дев'яноста чотири тисячі чотириста гривень 00 коп.) (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно по факту поставки з відстроченням платежу на 60 календарних днів.

За п. 4.3 договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється при наявності видаткової накладної або акту приймання - передачі.

Строк поставки товару: червень - грудень 2014 року (п. 5.1 договору).

У відповідності до п. 5.4 договору товар відпускається на підставі таких документів: видаткової накладної або акту приймання - передачі, податкової накладної, сертифікату відповідності або паспорту якості товару.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості відповідно до видаткової накладної або акту приймання - передачі, а по якості - згідно наданому сертифікату відповідності. У випадку виявлення невідповідності якості поставленого товару, виклик представника постачальника обов'язків, про що складається двосторонній акт.

На підставі п. 6.1 договору замовник в тому числі зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Генпідрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (п. 6.4.3 договору).

Як слідує з п. 10.1 договору, він набуває чинності з 27 червня 2014 року і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання прийнятих сторонами на себе зобов'язань.

27 червня 2014 року по 26 червня 2014 року позивачем поставлено відповідачу товару на суму 2 577 931,20 (Два мільйони п'ятсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня 20 копійок), про що сторонами було підписано та скріплено печатками видаткову накладну № 110 від 27 червня 2014 року.

Наявність належним чином оформленої видаткової накладної підтверджує належне виконання позивачем своїх обов'язків із поставки товару.

Отже, відповідачем прийнято весь поставлений товар шляхом беззаперечного підписання та скріплення печаткою видаткової накладної.

Разом з цим, відсутні письмові докази звернення відповідача з зауваженнями до позивача стосовно якості та кількості отриманого товару.

В період з 09.10.2014 року по 16.10.2014 року Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 1 376 684,22 (Один мільйон триста сімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 22 копійки).

Актом звірки взаєморозрахунків, станом на 19.12.2014 року який з боку відповідача підписаний начальником та звірений бухгалтером, підтверджує наявність загальної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі суму 1 201 246,98 (один мільйон двісті одна тисяча двісті сорок шість гривні 98 копійок).

В зазначеному акті містяться посилання на договір від 27 червня 2014 року № 387/6 та на видаткову накладну № 110 визначенням відповідних сум за цією накладною.

Станом на дату подання позову відповідачем порушені умови укладеного договору від 27 червня 2014 року № 387/6 в частині розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 1 201 246,98 (один мільйон двісті одна тисяча двісті сорок шість гривні 98 копійок).

Листом № 01/02-2390 від 19.12.2014 року Відповідач на виконання п. 4.2 підтвердив наявність відповідного бюджетного призначення та бюджетного фінансування у повному обсязі здійсненої у Позивача закупівлі товару за Договором № 387/6 від 27 червня 2014 року.

На підставі п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з п.1 ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язаний передати в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище за текстом даної позовної заяви, визнана відповідачем та підтверджена письмовими доказами заборгованість перед позивачем складає 1 201 246,98 (один мільйон двісті одна тисяча двісті сорок шість гривні 98 копійок), яка у порушення приписів Цивільного і Господарського кодексів України та п.п. 4.1 - 4.3 договору від 27 червня 2014 року № 387/6 не сплачена, а отже наведена сума підлягає стягненню у судовому порядку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, відповідач порушив зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти (договір постачання) № 387/6 від 27.06.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, в результаті порушення умов договору про закупівлю товарів за державні кошти (договір постачання) № 387/6 від 27.06.2014 р., у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1 201 246,98 (один мільйон двісті одна тисяча двісті сорок шість гривні 98 копійок).

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Згідно розпорядження Голови Вищого господарського суду від 02.09.2014 № 28-р, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, розгляд господарських справ, підсудних господарському суді Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області.

Невиконанням своїх грошових зобов'язань Відповідач порушив вищевказані вимоги договору про закупівлю товарів за державні кошти (договір постачання) № 387/6 від 27.06.2014 р., а також норми чинного законодавства.

Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не дивлячись на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що відповідач в добровільному порядку заборгованість пов'язану зі сплатою заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти (договір постачання) № 387/6 від 27.06.2014 р., не сплатив.

Відповідач в судове засідання 13.05.2015 р. вдруге не з'явився. Відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрексимгруп”, м. Донецьк до Комунального підприємства “Шляхове ремонтно-будівельне управління”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 1 201 246, 98 грн. за договором про закупівлю товарів за державні кошти (договір постачання) № 387/6. від 27.06.2014 р.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрексимгруп”, м. Донецьк до Комунального підприємства “Шляхове ремонтно-будівельне управління”, м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ШЛЯХОВЕ РЕМОНТНО- БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ" (83086, Донецька область., місто Донецьк, вулиця 50- РІЧЧЯ СРСР, будинок 1, код ЄДРПОУ 05449153) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРЕКСИМГРУП» (83049, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Олімпієва, 222 «», код ЄДРПОУ 37254872) – суму заборгованості у розмірі 1 201 246 (Один мільйон двісті одна тисяча двісті сорок шість) гривні 98 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 24 024 (двадцять чотири тисячі двадцять чотири) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 15.05.2015 р.