Рішення

від 05.05.2015 по справі 910/4151/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015Справа №910/4151/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕПТУН»

про стягнення 13 496,89 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Яців О.Р.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕПТУН» про стягнення 13 496,89 грн. за договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 477/06 від 16.02.2006 р., з яких: 7 500,00 грн. - основана заборгованість, 160,84 грн. - пеня, 3 750,00 грн. - штраф, 1 653,75 грн. - інфляційні збитки та 432,30 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг наданих позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/4151/15-г призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернута до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.05.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.02.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕПТУН» (далі - депонент) укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 477/06, умовами якого передбачено, що депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по цінним паперам на викладених нижче умовах згідно положення про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР від 26.05.1998 р. № 61, внутрішньому положенню зберігача цінних паперів та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

У відповідності до п. 1.3 статуту Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", затвердженого загальними зборами акціонерів АБ "Укргазбанк" 29-30.04.2014 р., протокол № 1, банк є правонаступником відкритого акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", правонаступника акціонерного банку "Укргазбанк", створеного у вигляді відкритого акціонерного товариства, правонаступника акціонерного банку "Укргазбанк", створеного у вигляді закритого акціонерного товариства, який є правонаступником акціонерного банку "Інтергазбанк", створеного у вигляді закритого акціонерного товариства, який, в свою чергу, є правонаступником акціонерного банку "Хаджибейбанк", зареєстрованого Національним банком України 21 липня 1993 року за № 183, створеного згідно з рішенням установчих зборів (протокол №1 від 3 червня 1993 року) на умовах установчого договору, укладеного 25 травня 1993 року.

Згідно п. 2.3. договору, депонент зобов'язаний, зокрема сплачувати послуги зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками передбаченими даним договором.

Відповідно до п. 3 договору, депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності із затвердженими тарифами зберігача (додаток № 1), котрі є невід'ємною частиною даного договору та не суперечить вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України.

Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача.

Види, кількість та загальна вартість послуг наданих депоненту згідно з даним договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображається в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрі підписують сторони.

Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом, щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі може надаватися в строки за домовленістю сторін.

Згідно п. 2.2. абзацом 4-им даного договору, тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватись, про що зберігач зобов'язаний письмово сповістити депонента не пізніше як за десять робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів. У випадку, якщо сторони не дійдуть спільної згоди щодо нових тарифів, депонент має право розірвати договір в порядку зазначеному в п. 7 даного договору.

Пунктом 6 договору передбачено, що у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0, 5 % від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору, та зобов'язує депонента сплатити штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичного сплати. До моменту погашення заборгованості депонентом. Зберігач призупиняє виконання операцій по рахунку в цінних паперах депонента за що зберігач не несе будь-якої відповідальності.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору один рік. У випадку коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати договір він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно. Сторона, що виявила бажання з будь-яких причин розірвати договір повинна письмово повідомити іншу сторону за сорок п'ять днів до моменту розірвання із зазначенням причин (п. 7 договору).

Також, на виконання умов договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 477/06 від 16.02.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕПТУН» та Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" укладено додаток № 1 - "Витяг з тарифів", відповідно до якого сторони узгодили вид послуг, розмір плати (тарифів) та порядок сплати комісії.

Оскільки сторони не надали суду жодних доказів щодо направлення письмового повідомлення про розірвання договору будь-якою зі сторін, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані послуги за період з 16.02.2012 р. по 16.12.2014 р. на загальну суму 7 500, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку 357925720918.980 (копія якої міститься в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором про відкриття рахунку у цінних паперах № 477/06 від 16.02.2006 р., внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість у розмірі 7 500, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 653, 75 грн. - інфляційних збитків, 432,30 грн. - 3 % річних, 160,84 грн. - пені, та 3 750,00 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про відкриття рахунку у цінних паперах № 477/06 від 16.02.2006 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", договір про відкриття рахунку в цінних паперах - договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 7 500, 00 грн.

Однак відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивним причин неможливості виконання договірних зобов'язань не надав.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів надання послуг Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та недоведеність відповідачем їх оплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 7 500, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 653, 75 грн. - інфляційних збитків, 432,30 грн. - 3 % річних, 160,84 грн. - пені, та 3 750,00 грн. - штрафу.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати послуг за договором 477/06 від 16.02.2006 р., приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 16.01.2014 р. до 15.01.2015 р. (з урахуванням конкретних періодів) розмір пені становить - 160,84 грн.

Судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені не перевищує розрахунок суду.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних, штрафу та інфляційних збитків судом встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕПТУН» (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, буд. 15, код ЄДРПОУ 34000988), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість у розмірі 7 500,00 (сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) грн., 160,84 (сто шістдесят грн. 84 коп.) грн. - пені, 3 750,00 (три тисячі сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) грн. - 50 % штрафу, 1 653,75 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три грн. 75 коп.) грн. - інфляційних втрат, 432,30 (чотириста тридцять дві грн. 30 коп.) - 3 % річних та 1 827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.05.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.