Рішення

від 12.05.2015 по справі 910/9218/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015Справа №910/9218/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗ"(відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"

(відповідач-2)

про стягнення 53 833,14 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Воробйова В.В. по довіреності № б/н від 10.03.2015р.

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" заборгованості в розмірі 53 833,14 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачами умов договорів поставки № 23-09/13 від 23.09.2013р. та договору поруки № 01-09/14-П від 01.09.2014р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року було порушено провадження по справі № 910/9218/15 та призначено її розгляд на 12.05.2015 року.

Представник позивача в даному судовому засіданні подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі письмові відзиви на позов не надали, представників в судове засідання не направили, не виконали вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 14.04.2015 р. Заяв, клопотань від відповідачів на адресу суду не надходило.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідачів, що визначені за матеріалами справи (Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.04.2015р. представник відповідача-1 отримав 24.04.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції № 0103033862257, а представник відповідача-2 отримав 20.04.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції № 0103033862265). Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідачів про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адреси визначені за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників відповідачів та їх відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.05.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23 вересня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" (наді - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фріз» було укладено договір поставки № 23-09/13.

За порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує Товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, загальна вартість якого визначена у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Розділом дев'ятим договору сторони погодили строк його дії, відповідно до якого:

9.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

9.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2013 р. Строк дії даного Договору повинен бути пролонгований в автоматичному порядку на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить в письмовій формі про свій намір припинити дію даного Договору за 30 (тридцять) календарних днів до моменту його припинення.

9.3. У випадку, якщо на момент припинення строку дії Договору Сторонами Договору не виконані будь-які зобов'язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Сторонами взаємних зобов'язань та проведення остаточних розрахунків.

Постачальник поставляє Товар Покупцю окремими партіями (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Згідно з п. 1.4. договору, постачальник підтверджує, що укладення та виконання ним цього Договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання усіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього Договору не суперечить цілям діяльності Постачальника, положенням його установчих документів чи інших локальних актів.

Пунктом 1.5. договору визначено, що ґкість та безпечність Товару повинна відповідати ТУ У 15.3-36149299-001:2011.

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця у момент фактичного передання Товару та підписання видаткової (-их) накладної (-их). Перехід права власності на Товар вважається моментом здійснення поставки (п. 1.6. договору) .

Розділом третім договору сторони погодили ціну договору та порядок розрахунків, відповідно до якого:

3.1. Ціна Договору дорівнює сумі всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснюється постачання Товару.

3.2. Ціна на Товар вказується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

3.3. Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти Товар від Постачальника та оплатити його протягом 45 к.д. з моменту здійснення поставки Товару, зазначеного в пункті 1.6. Договору.

3.4.Розрахунок за товар здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.1. договору, Товар поставляється на умовах DDP - склад Покупця (ІНКОТЕРМС - 2000), якщо інше не передбачено Сторонами в окремій угоді, Специфікації тощо.

Згідно з п. 4.2. договору, покупець здійснює приймання Товару по кількості відповідно до вимог «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 з доповненнями і змінами, внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974 р. №98).

Покупець здійснює приймання Товару по якості відповідно до вимог «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості» (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 з доповненнями і змінами, внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974 р. № 98) (п. 4.3. договору).

Пунктом 5.2. договору визначено, що Покупець за несвоєчасну оплату Товару зобов'язаний сплатити на вимогу Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки, Постачальником було поставлено Покупцю Товар за наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 7893 від 27.12.2013 року на суму 11 402,96 (одинадцять тисяч чотириста дві) гривні 96 копійок.

- видаткова накладна № 1079 від 07.02.2014 року на суму 4 777,36 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 36 копійок;

- видаткова накладна № 1301 від 14.02.2014 року на суму 5 593,32 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три) гривні 32 копійки;

- видаткова накладна № 1535 від 2.02.2014 року на суму 7 505,80 (сім тисяч п'ятсот п'ять) гривень 80 копійок;

- видаткова накладна № 2072 від 14.03.2014 року на суму 1 175,12 (одна тисяча сто сімдесят п'ять) гривень 12 копійок;

- видаткова накладна № 2091 від 17.03.2014 року на суму 780,00 (сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок;

- видаткова накладна № 2131 від 19.03.2014 року на суму 1 164,00 (одна тисяча сто шістдесят чотири) гривні 00 копійок;

- видаткова накладна № 2725 від 04.04.2014 року на суму 506,27 (п'ятсот шість) гривень 27 копійок;

- видаткова накладна № 3076 від 17.04.2014 року на суму 960,00 (дев'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі оплатив отриману продукцію, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в розмір 32 847,06 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗ" заборгованість по розрахунках за отриману поставку товару в розмірі 32 347,06 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач порушив умови договору в частині оплати прийнятої продукції відповідно до умов договору поставки № 378/12026-Ферреро від 18.11.2009р.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач-1 не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 32 347,06 грн. заборгованості відповідно до договору поставки № 23-09/13 від 23.09.2013р. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 5.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару, яка за розрахунками становить 9 458,11 грн.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що Покупець за несвоєчасну оплату Товару зобов'язаний сплатити на вимогу Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги охорони, проте враховуючи вищезазначені норми позивачем пред'явлено до стягнення розмір пені, що обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по оплаті за прийнятий товар відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, відповідно до п. 5.2 договору, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 9 458,11 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 9 458,11 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до договору поставки № 23-09/13 від 23.09.2013р. позивач просить стягнути інфляційні нарахування в розмірі 10 500,12 грн. та 3% річних в розмірі 1027,85 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Тож, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 10 500,12 грн. та 3% річних в розмірі 1027,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 01 вересня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» (кредитор) було укладено договір поруки № 01-09/14-П з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» (поручитель), фінансовою установою, внесеною до Державного реєстру фінансових установ, яка відповідно до Додатку до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи має право надавати такий вид фінансової послуги як поручительство.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки № 01-09/14-П від 01.09.2014 року, Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фріз» зобов'язань, котрі виникли у Боржника у відповідності до умов Договору поставки № 23-09/13 від « 23» вересня 2013 року.

Згідно п. 1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання Боржником своїх зобов'язань по Договору поставки солідарно з Боржником в межах суми, котра не перевищує 500,00 (п'ятсот гривень) 00 копійок.

З матеріалів справи вбачається, що 12.02.2015 року Позивачем було вручено Лист-вимогу (вих. № 12-02/2015 від 12.02.2015 року) директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», в якій міститься вимога сплатити на п/р Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» грошові кошти у межах суми, передбаченої в Договорі поруки.

Вищезазначена вимога не була виконана поручителем і, таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» складає 500,00 гривень 00 копійок.

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується звернення Позивача до Відповідача з вимогами про виконання ним обов'язку поручителя з погашення заборгованості за Кредитним договором та сплати нарахованих штрафних санкцій, однак Відповідачем зазначені вимоги залишені без відповіді та задоволення. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги повністю, в сумі 53 833,14 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі заявлених до них вимог не спростували, відсутність у них заборгованості станом на день розгляду справи не довели.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗ"(65091, Одеська область, м. Одеса, вул. Разумовська, 25, код ЄДРПОУ 30251037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" (03680, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, кім. 8, код ЄДРПОУ 36149299) 32 347 (тридцять дві тисячі триста сорок сім) грн. 06 коп. - суму основної заборгованості, 9 458 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 11 коп. - пені, 1 027 (одну тисячу двадцять сім) грн.. 85 коп. - 3% річних, 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн.. 12 коп. - інфляційних нарахувань та 1810 (одну тисячу вісімсот десять) грн.. 56 коп. - судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (03680, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, код ЄДРПОУ 32487273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" (03680, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, кім. 8, код ЄДРПОУ 36149299) 500 (п'ятсот) грн.. 00 коп. заборгованості та 16 (шістнадцять) грн.. 44 коп. - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.