Рішення

від 12.05.2015 по справі 910/8527/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015Справа №910/8527/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до Святошинської районної в м. Києві організації Партії регіонів, м. Київ

про стягнення заборгованості на суму 9 972,32 грн

Суддя Комарова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Левченко В.І. (за довіреністю)

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 12 травня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», 06 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 93/21/2015 від 02 квітня 2015 року до відповідача, Святошинської районної в м. Києві організації Партії регіонів, про стягнення заборгованості на суму 9 972,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором про постачання електричної енергії № 73070 від 31.10.2011 року належним чином не виконав, зокрема, в передбачений відповідним договором строк в повному обсязі не здійснив оплату вартості переданого йому позивачем, як постачальником, товару - електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 08 квітня 2015 року порушено провадження у справі № 910/8527/15-г та призначено розгляд справи на 21 квітня 2015 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Отже, правами, наданими йому нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У судовому засіданні 21.04.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, до 12.05.2015 року.

Через відділ діловодства суду 22 та 30 квітня 2015 року від представника позивача надійшли додаткові документи, які було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12 травня 2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги, а також підтвердив наявність боргу в розмірі, зазначеному в позовній заяві, станом на дату судового засідання, шляхом подання відповідної заяви.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2015 року не з'явився.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України , ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», (надалі - Енергопостачальна компанія або Постачальник) та Святошинською районною в м. Києві організацією Партії регіонів (далі - Абонент або Споживач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 73070 (копія договору в справі, по тексту - Договір або Договір постачання).

Відповідно до п. 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.2. передбачено, що постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідаю до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок відповідно до Додатків "Перелік об'єктів Споживача" та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".

Як вбачається з п. 2 Додатку 2 до Договору споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Відповідно до пп. 2.1. п. 2 Додатку 2 до Договору попередня оплата здійснюється до 14 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».

З аналізу пп. 2.2. п. 2. Додатку 2 до Договору випливає, що остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Відповідно до пп. 3.1. п. 3 Додатку 2 до Договору споживач зобов'язаний вносити плату за споживання електричної енергії виключно коштами. На поточний рахунок із спеціальним режимом використання перераховують:

- кошти за спожиту активну електричну енергію;

- кошти за спожиту активну електричну енергію, які будуть надходити за визнаною претензією або рішенням суду;

- двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною електричної енергії за розрахунковий період у разі споживання електричної енергії понад договірну величину;

- двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, зафіксованою протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності у разі перевищення договірної величини потужності.

Відповідно до п. 5 Додатку 2 до Договору за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті про приймання - передавання товарної продукції», «Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії», два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Відповідно до пп. 4.2.2. п. 4.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт*год і більше.

За приписами ч.ч. 6, 7 Додатку 2 до Договору перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами Додатка «Акт про використану електричну енергію». Протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати, зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка. У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, споживач за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника підвищену (згідно із ст.26 Закону України «Про електроенергетику») вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Договором відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01.04.2014 року по 01.06.2014 року виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.04.2015 року становить 5 079,07 грн. Одночасно, відповідачу було нараховано плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за період з 01.04.2014 року по 01.05.2014 року в розмірі 3 572,34 грн. В якості доказів наявності заборгованості позивачем надано акти контрольного огляду за спірний період, рахунки-розшифровки за спірний період, акти приймання-передачі товарної продукції, а також довідку про надходження коштів за спожиту електричну енергію.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним вище Договором, також інфляційну складову боргу в розмірі - 1 186,11 грн. та 3 % річних - 134,80 грн. (копія розрахунку санкцій містяться в справі).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вже було встановлено судом, 31 жовтня 2011 року між сторонами укладено договір на постачання електричної енергії № 73070 відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 2.3.2., 2.3.3. Договору споживач зобов'язується: дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок відповідно до Додатків "Перелік об'єктів Споживача" та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"; оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії ".

У відповідності до пп. 2.1. п. 2 Додатку 2 до Договору попередня оплата здійснюється до 14 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».

З аналізу пп. 2.2. п. 2. Додатку 2 до Договору випливає, що остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу узгоджені сторонами в договорі послуги, проте, відповідачем зазначені послуги сплачені не були. Отже, на виконання умов договору в період з 01.04.2014 року по 01.06.2014 року у відповідача виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка становить 5 079,07 грн. Також, відповідачу було нараховано плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за період з 01.04.2014 року по 01.05.2014 року в розмірі 3 572,34 грн.

Зазначені факти підтверджуються актами контрольного огляду за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції, а також довідками про надходження коштів за спожиту електричну енергію (копії документів у справі).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року та від 21.04.2015 року відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позовну заяву, докази на підтвердження заперечень про позовних вимог, контррозрахунок суми, заявленої позивачем до стягнення з нього.

Всупереч виконання вимог зазначених ухвал Господарського суду міста Києва відповідачем не надано до суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум, а отже, наявність боргу не спростовано.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 5 079,07 грн. та 3 572,34 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України, відповідно до ч.1 ст.193 якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги прострочення з боку відповідача оплати наданих позивачем послуг за Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 186,11 грн. та 3% річних в розмірі 134,80 грн., нарахованих за період з квітня 2014 по березень 2015 року включно.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Святошинської районної в м. Києві організації Партії регіонів (ідентифікаційний код 26111330, адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, поточний рахунок № 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві і Київській обл., МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго»), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 8 651,41 грн. (вісім тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 41 копійка), інфляційної складової боргу - 1 186,11 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень 11 копійок), 3% річних - 134,80 грн. (сто тридцять чотири гривні 80 копійок) та судовий збір - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

3. Направити копію рішення відповідачу у справі № 910/8527/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.05.2015 року.

Суддя О.С. Комарова