Рішення

від 30.04.2015 по справі 910/5417/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2015Справа №910/5417/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Салком Плюс" до відповідачів:№1 Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" №2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" простягнення 3432919,43 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Глазков Є.С. - представник; від відповідача №1 не з'явились; від відповідача №2не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салком Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" про солідарне стягнення 1000000,00 грн. основного боргу за договором купівлі - продажу товарів № 270/13 від 11.11.2013 та договором поруки №12-01 від 01.12.2014, пені у розмірі 142031,22 грн., інфляційних втрат в розмірі 248700,00 грн., проценти за користування чужими коштами у розмірі 148406,15 грн. та 1893782,06 грн. упущеної вигоди (неотриманого прибутку).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем №2 умов договору купівлі-продажу товарів №270/13 від 11.11.2013 в частині здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача №2 утворилась заборгованість у розмірі 1000000,00 грн. За прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару позивач, крім основного боргу, просить стягнути на його користь пеню у розмірі 142031,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 248700,00 грн., проценти за користування чужими коштами у розмірі 148406,15 грн. та упущену вигоду у розмірі 1893782,06 грн.

Оскільки виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу товарів №270/13 від 11.11.2013 було забезпечено порукою за договором поруки №12-01 від 01.12.2014, позивач просить стягнути суму заборгованості з покупця (відповідача №2) та поручителя (відповідача №1) солідарно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/5417/15-г та призначено розгляд справи на 01.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 судом було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Салком Плюс" про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів, неподанням відповідачем №2 витребуваних судом документів розгляд справи було відкладено на 30.04.2015.

Представник позивача в судове засідання 30.04.2015 з'явився, позов підтримав.

Відповідач №1 повноважних представників в судове засідання не направив, подав 31.03.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що поруку по договору договором поруки №12-01 від 01.12.2014 слід вважати припинено відповідно до умов п.п. 2.2., 6.2. цього договору.

Відповідач №2 повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 84571, Донецька обл., Артемівський район, селище Опитне, вул. Київська, будинок 1, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач №2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салком Плюс" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" (покупець, відповідач №2) було укладено договір №270/13 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти м'ясні консерви «Консерви м'ясні з харчовими композиціями в желе. Птиця тушкована "Застольна" в желе", відповідно до ТУ 15.1- 31128934-012:2007 (п.1.1.), продавець передає покупцю продукцію в асортименті, кількості і по цінам, які будуть зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (п.1.2.), кількість, ціну, асортимент продукції та форми оплати продавець та покупець повинні узгодити на кожну окрему поставку продукції (п.2.2.), загальна кількість продукції за цим договором складає 846400 штук скляних банок (по 500 г.) (п.2.3.), поставка продукції здійснюється у термін з 18.11.2013 по 10.12.2013. Сторони залишають за собою право узгоджено змінювати строки поставки продукції у зв'язку з настанням непередбачуваних обставин виробничого або форс мажорного характеру, при цьому повинні негайно повідомляти сторону про настання вищезазначених обставин (п.3.4.), оплата продукції здійснюється на умовах відстрочення платежу, остаточний строк оплати до 26.12.2013 (включно) (п.6.1.), загальна сума цього договору становить 9268080,00 грн. з ПДВ (п.6.2.).

Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 11.01.2014 до договору купівлі - продажу товарів № 270/13 від 11.11.2013 та цього договору сторони (позивач та відповідач №2) домовились, що у випадку порушення покупцем розділу 6 договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, крім того покупець додатково сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10% річних від суми простроченого платежу (п.7.2.), у разі порушення покупцем строків оплати передбачених розділом 6 договору, він відшкодовує продавцю упущену вигоду (не отриманий прибуток). Упущена вигода (не отриманий прибуток) розраховується за наступною формулою : УП = (СЗ/К*НК)-СЗ, де УП - упущена вигода, СЗ - сума заборгованості, К - офіційний курс НБУ відношення гривні до доларів США станом на 26.12.2013, НК - офіційний курс НБУ відношення гривні до доларів США станом на день погашення заборгованості. У разі якщо НК менше К упущена вигода не сплачується (п. 7.8.), строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п.10.1. цього договору та закінчується 31.08.2014, а у частині грошових зобов'язань до їх повного виконання (п.10.2.).

Відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які долучені позивачем до позовної заяви, позивачем за період з 21.11.2013 по 16.12.2013 було поставлено, а відповідачем №2 було прийнято продукцію на загальну суму 77792819,35 грн. Повноваження представника відповідача №2 на отримання товару підтверджується відповідними довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідачем №2 було сплачено позивачу відповідно до платіжного доручення №725 від 11.12.2013 - 300000,00 грн., №26 від 30.12.2013 - 2410100,00 грн., №14 від 30.12.2013 - 189900,00 грн., №30 від 17.01.2014 - 2892819,35 грн., №58 від 10.04.2014 - 500000,00 грн., №74 від 24.04.2014 - 500000,00 грн., а всього на загальну суму у розмірі 6792819,35 грн.

Відповідно до підписаного між сторонами (позивач та відповідач №2) акту звірки взаєморозрахунків борг відповідача станом на 31.12.2014 склав 1000000,00 грн.

Крім цього, 01.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салком Плюс" (кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" (поручитель, відповідач №1) було укладено договір поруки №12-01 (надалі - договір поруки), за умовами якого поручитель на умовах та в обсягах визначених даним договором поруки зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" перед кредитором, що виникли за договором купівлі-продажу товарів №270/13 від 11.11.2013, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салком Плюс" (п.1.1.), поручитель поручається за повне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" зобов'язань по сплаті на користь кредитора суми заборгованості за договором купівлі-продажу товарів №270/13 від 11.11.2013 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салком Плюс" (п.2.1.), поручитель поручається за виконання зобов'язань зазначених в п.2.1. цього договору з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" в строк до 26.12.2014 (п.2.2.), у разі невиконання боржником зобов'язань у встановлені в п.2.2. цього договору строки поручитель поручається за виконання з боку боржника всієї суми невиконаних зобов'язань зазначених в п.2.1. цього договору (п.2.3.), поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання (п.3.1.), порука встановлена цим договором припиняється, якщо кредитор протягом одного місяця з дня настання строку встановленого п.2.2. не пред'явить письмову вимогу к поручителю (п.6.2.)

Як стверджує позивач в своїй позовній заяві, відповідач №2 борг за отриманий товар не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів суми заборгованості солідарно.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 6.1. договору строк виконання відповідачем №2 грошового зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару станом на момент розгляду справи настав.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач №2 своїх зобов'язань по повній оплаті товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача №2 перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 1000000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем №2 належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача №2 основної заборгованості у розмірі 1000000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" (відповідача №1) суми заборгованості перед позивачем солідарно з відповідачем №2, то суд зазначає про те, що відповідно до умов договору поруки №12-01 від 01.12.2014 відповідач №1 поручався за виконання зобов'язань перед позивачем з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" в строк до 26.12.2014, згідно умов договору поруки у випадку не пред'явлення письмової вимоги к поручителю протягом одного місяця з дня настання строку встановленого п.2.2 цього договору (26.12.2014) порука встановлена цим договором припиняється.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів письмового звернення до відповідача №1 про виконання зобов'язань поручителя відповідно до умов договору поруки №12-01 від 01.12.2014, у зв'язку з чим порука є припиненою, а у суду відсутні підстави для солідарного стягнення з відповідача №1 заборгованості відповідача №2 по договору купівлі - продажу товарів №270/13 від 11.11.2013.

Також, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути пеню у розмірі 142031,22 грн., інфляційні втрати в розмірі 248700,00 грн., проценти за користування чужими коштами (10% річних від суми простроченого платежу) у розмірі 148406,15 грн. та 1893782,06 грн. упущеної вигоди (неотриманого прибутку).

Судом встановлено, що відповідач №2 у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача №2 є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу встановлено, що у випадку порушення покупцем розділу 6 договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 142031,22 грн., яка нарахована за період з 27.12.2013 по 27.06.2014.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 142031,22 грн. нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованими та задовольняються відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Щодо стягнення процентів за користування чужими коштами (10% річних від суми простроченого платежу) у розмірі 148406,15 грн., то суд зазначає наступне.

Стаття 536 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. укладеного між сторонами договору встановлено, що у випадку порушення покупцем розділу 6 договору, покупець додатково сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10% річних від суми простроченого платежу.

Як зазначено в п. 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Позивачем заявлено до стягнення суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10% річних від суми простроченого платежу у розмірі 148406,15 грн., які нараховані за період з 27.12.2013 по 09.02.2015.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення відповідачем №2 виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару, то вимога позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Щодо стягнення з відповідача №2 інфляційних втрат у розмірі 248700,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем №2 зобов'язання по оплаті переданого на підставі договору товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є обґрунтованими. Враховуючи наведене, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за період, який вказаний позивачем у розрахунку до позовної заяви, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 248695,75 грн.

Щодо стягнення з відповідача №2 на користь позивача 1893782,06 грн. упущеної вигоди (неотриманого прибутку).

Згідно п.7.8. укладеного між позивачем та відповідачем №2 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати передбачених розділом 6 договору, він відшкодовує продавцю упущену вигоду (не отриманий прибуток). Упущена вигода (не отриманий прибуток) розраховується за наступною формулою : УП = (СЗ/К*НК)-СЗ, де УП - упущена вигода, СЗ - сума заборгованості, К - офіційний курс НБУ відношення гривні до доларів США станом на 26.12.2013, НК - офіційний курс НБУ відношення гривні до доларів США станом на день погашення заборгованості. У разі якщо НК менше К упущена вигода не сплачується (п. 7.8.)

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи умови п.7.8. договору купівлі - продажу товарів №270/13 від 11.11.2013, які погоджені між позивачем та відповідачем №2, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача №2 1893782,06 грн. упущеної вигоди (неотриманого прибутку).

Таким чином, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача до відповідача №1 та про часткове задоволення позовних вимог позивача до відповідача №2.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково - по відношенню до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка".

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" (84571, Донецька обл., Артемівський район, селище Опитне, вул. Київська, будинок 1, ідентифікаційний код 34850127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салком Плюс" (86141, Донецька обл., м.Макіївка, вул. Скнарьова, 50, ідентифікаційний код 37112432) заборгованість у розмірі 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп., пеню у розмірі 142031 (сто сорок дві тисячі тридцять одна) грн. 22 коп., проценти за користування чужими коштами (10% річних від суми простроченого платежу) у розмірі 148406 (сто сорок вісім тисяч чотириста шість) грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 248695 (двісті сорок вісім тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн.75 коп., 1893782 (один мільйон вісімсот дев'яносто три тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 06 грн. упущеної вигоди (неотриманого прибутку) та судовий збір у розмірі 34329 (тридцять чотири тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 16 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Салком Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.05.2015.

Суддя Ю.М. Смирнова