Рішення
від 17.03.2015 по справі 910/1652/15-г
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/1652/15-г

За позовом Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 37-Б, м. Київ, 01030)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі.Асістанс" (вул. Л. Первомайського, 11, м. Київ, 01023; вул. Б. Хмельницького, 37-Б, м. Київ, 01030)

про стягнення 26 545,37 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Шалейко Н.О. - представник, довіреність №1736 від 05.12.14 р.;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом №1822 від 30.12.14 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі.Асістанс" про стягнення 26 545,37 грн. заборгованості за договором №1690 від 01.05.10 р. про надання невідкладної медичної допомоги, в редакції укладеної до нього додаткової угоди від 01.01.14 р., а саме: 21 507,40 грн. основного боргу по сплаті вартості наданої застрахованим особам невідкладної медичної допомоги, 2 686,99 грн. пені, 2 005,33 грн. інфляційних втрат, три проценти річних в сумі 345,65 грн., а також судових витрат в розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного договору №1690 від 01.05.10 р. про надання невідкладної медичної допомоги, в редакції укладеної до нього додаткової угоди від 01.01.14 р., відповідач не сплатив суму грошових коштів за надані позивачем та прийняті відповідачем медичні послуги. В результаті неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, у останнього утворилась заборгованість в зазначеному вище розмірі, за наявності якої позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати в сумі та проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.15 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/1652/15-г та призначено справу до розгляду на 25.02.15 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.15 р. розгляд справи відкладено на 17.03.15 р.

У судове засідання 25.02.15 р. уповноважені представники сторін не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 25.02.15 р. сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №№0103032952449, 0103032952465.

У судове засідання 17.03.15 р. з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача не з"явився.

Копію ухвали Господарського суду міста Києва від 25.02.15 р. про відкладення розгляду даної справи, що направлялась судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням на належну адресу, вказану у позовній заяві, що відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та пункту 3.9.1 Постанови №18 суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду даної справи.

До початку судового засідання 25.02.15 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання №262 від 18.02.15 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату. Крім того, позивачем подано письмове підтвердження №261 від 18.02.15 р. про відсутність в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів.

Клопотання та письмове підтвердження долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 17.03.15 р. позивачем подано витребувані судом документи та додаткові докази із супровідним листом №364 від 12.03.15 р.

Також, 13.03.15 р. через канцелярію суду позивачем подано заяву №365 від 12.03.15 р. про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивачем було перераховано розмір заборгованості відповідача по сплаті вартості наданої невідкладної медичної допомоги застрахованим особам та нараховані пеня, розмір інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних. Так, за наслідками здійсненого позивачем перерахунку заборгованості, останній просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 21 507,40 грн., пеню в сумі 1 402,20 грн., інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 1 851,63 грн. та 3% річних в сумі 390,12 грн., всього 25 151,36 грн., а також судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору за позовну вимогу майнового характеру, в розмірі 1 827,00 грн. Додатково надано докази направлення відповідачу копії зазначеної заяви (опис вкладення, фіскальний чек).

Заяву разом з доданими до неї документами та додаткові докази із супровідним листом №364 від 12.03.15 р. долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Про поважність причин неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами суду від 31.01.15 р. та від 25.02.15 р., відповідачем суду не надані.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 25.02.15 р. та 17.03.15 р. до суду не надходило.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та/або будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання 17.03.15 р. клопотання щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У відповідності до пункту 3.10. постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Дослідивши зміст позовної заяви та подану позивачем до початку судового засідання 17.03.15 р. заяву №365 від 12.03.15 р., суд розцінює останню як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1 402,20 грн. та інфляційних нарахувань на суму 1 851,63 грн., атакож збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення процентів річних на суму 390,12 грн.

Враховуючи, що зменшення та збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує передбачені ст. 22 ГПК процесуальні права відповідача, а саме останньому було надано можливість надання доводів та заперечень щодо іншого розміру позовних вимог і наведенні їх у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до статей 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 17.03.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 травня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі.Асістанс" (відповідач у справі, замовник за договором) та Київською міською станцією медичної допомоги та медицини катастроф, правонаступником якого є Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва (позивач у справі, виконавець за договором) був укладений договір №1690 (далі - Договір).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. Договору виконавець надає невідкладну медичну допомогу (лікувально-діагностичні послуги, медикаменти та витратні медичні матеріали та ін.) особам, щодо яких укладено договір добровільного медичного страхування із замовником (далі - застрахованим особам), під час дії такого договору страхування. Замовник оплачує вартість наданої виконавцем невідкладної медичної допомоги застрахованим особам відповідно до умов цього Договору.

У свою чергу замовник зобов'язаний належним чином виконувати умови даного Договору, зокрема, відповідно до розділу 4 даного Договору оплачувати виконавцю вартість невідкладної медичної допомоги, наданої застрахованим особам (п.п. 2.4.1., 2.4.5. Договору).

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що строк дії Договору - 1 рік з моменту його укладання. Якщо за 20 днів до моменту закінчення дії Договору, жодна з сторін не виявить бажання його припинити, Договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах.

Крім того, Додатком №1 до Договору сторони погодили перелік медичних послуг та диференційовані тарифи на послуги, вартість яких встановлено відповідно до категорії складності послуг, та які вступають в силу з 01.09.10 р.

В подальшому, у зв'язку з проведенням реорганізації Київської міської станції швидкої медичної допомоги відповідно до рішення Київської міської ради від 21.02.13 р. №25/9082 «Про створення Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», шляхом злиття Київської міської станції швидкої медичної допомоги та Київського міського центру екстреної медичної допомоги служби медицини катастроф, сторони вирішили внести зміни по тексту Договору, а саме замінити найменування «Виконавець» - Київська міська станція швидкої медичної допомоги (код ЄДРПОУ 01994050) на Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва (код ЄДРПОУ 39007616), шляхом укладання Додаткової угоди від 01.01.14р. до Договору. Також, сторони додатково погодили, що всі права та зобов'язання Київської міської станції швидкої медичної допомоги є правами та зобов'язаннями Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва (п. 3. Додаткової угоди від 01.01.14 р. до Договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов п. 2.2.1. та п. 2.2.6. Договору виконавець зобов'язаний надавати застрахованим особам невідкладну медичну допомогу належного рівня, якості та у відповідності до Додатку №1 даного Договору, що є його невід'ємною частиною, та надавати замовнику необхідну для своєчасної оплати невідкладних медичних послуг документацію, зазначену у п. 4.2. даного Договору.

На виконання умов вищевказаного Договору за період квітень 2012 р. - жовтень 2014 р. позивачем було надано послуги з медичного обслуговування на загальну суму 30 080,60 грн., що підтверджується відповідними підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств Актами виконаних викликів до клієнтів ТОВ «Ел.Ай.Сі.Асістанс», а саме: акт №126/1 від 03.09.12 р. на суму 4 656,60 грн., акт №127/1 від 03.09.12 р. на суму 1 817,60 грн., акт №64 від 05.04.13 р. на суму 4 088,20 грн., акт №65/1 від 02.05.14 р. на суму 11 462,80 грн., акт №103/1 від 20.06.14 р. на суму 4 138,80 грн., акт №212/1 від 21.11.14 р. на суму 3 916,60 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Зазначений у вказаних актах перелік наданих та прийнятих послуг в повному обсязі відповідає умовам Додатку №1 до Договору.

Заперечення щодо факту отримання по кількості та якості наданих позивачем послуг з медичного обслуговування за вказаними актами в матеріалах справи не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг та/або доказів опротестування виставлених позивачем актів виконаних викликів до клієнтів відповідача та наявності письмових претензій або зауважень щодо наданих позивачем послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняте на себе зобов'язання по наданню послуг з медичного обслуговування, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийняті надані послуги без будь - яких зауважень.

Відповідно до п. 4.1. Договору виконавець виставляє рахунки за надану застрахованим особам невідкладну медичну допомогу у відповідності до Додатку №1 до даного договору.

У відповідності до умов Договору позивачем були виставлені для оплати наступні рахунки, а саме: №321 від 03.09.12 р. на суму 4 656,60 грн., №322 від 03.09.12 р. на суму 1 817,60 грн., №134 від 05.04.13 р. на суму 4 088,20 грн., №140 від 02.05.14 р. на суму 11 462,80 грн., №213 від 20.06.14 р. на суму 4 138,80 грн., №465 від 21.11.14 р. на суму 3 916,60 грн. (копії рахунків залучено до матеріалів справи).

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що замовник оплачує виконавцю вартість наданої застрахованій особі невідкладної медичної допомоги протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання належним чином оформлених звітних фінансових документів (рахунку-фактури та акту виконаних робіт).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За таких обставин, враховуючи прийняття відповідачем наданих позивачем послуг без зауважень та заперечень, з огляду на погоджені та застосовані сторонами умови Договору щодо обсягів та термінів оплати, суд дійшов висновку, що вказані Акти є такими, що підлягають оплаті, строк яких настав.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, за твердженнями позивача, враховуючи визнання останнім часткову сплату ТОВ "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі.Асістанс" грошових коштів за послуги з медичного обслуговування на загальну суму 8 573,20 грн., в порушення умов Договору відповідач свого грошового зобов'язання в частині вчасної та повної оплати вартості наданих позивачем послуг належним чином не виконав. Так, позивач визнає.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами, а саме претензія №1241 від 03.09.14 р. та лист №1454 від 07.10.14 р., копії яких наявні в матеріалах справи, про сплату наявної заборгованості за надані медичні послуги.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідач зазначені вимоги отримав 04.09.14 р. та 08.10.14р. відповідно. Доказів надання відповідачем обґрунтованої відповіді на зазначені претензії та/або задоволення вимог позивача та сплати заборгованості за Договором суду не надано.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та відповідачем не спростовано, свої зобов'язання щодо перерахування коштів за надані позивачем послуги з медичного обслуговування у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач належним чином та в повному обсязі не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором в розмірі 21 507,40 грн. (30 080,60 грн. - 8 573,20 грн.), яку позивач просив стягнути в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в заявленому розмірі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 507,40 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів статті 549, ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату рахунків, наданих виконавцем у відповідності до п. 4.2. даного Договору, замовник сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, від належної до сплати суми за кожен день затримки платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за виконані роботи у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 1 402,20 грн., 3% річних в сумі 390,12 грн. за період 23.04.13 р. по 15.12.14 р. та інфляційні нарахування в сумі 1 851,63 грн. за період з квітня 2013 р. по грудень 2014 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в пункті 2.5 Постанови №14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 6 статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положення пункту 9.4. Договору щодо нарахування пені, що діє у період прострочення платежу, від належної до сплати суми за кожен день затримки платежу не дає іншого (більшого або меншого) визначення тривалості періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями ст. 232 Господарського кодексу України та Постанови №14, а тому нарахування пені за Договором повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань, перерахованих судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору в межах визначеного позивачем періоду з 23.04.13 р. по 15.12.14 р., становлять 2 695,35 грн. пені, 394,65 грн. відсотків річних та 1 873,37 грн. інфляційних нарахувань, а отже є більшими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення пені в сумі 1 402,20 грн., відсотків річних в сумі 390,12 грн. та інфляційне збільшення заборгованості у сумі 1 851,63 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині нарахування процентів річних, тому позовні вимоги в частині стягнення пені, процентів річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату наданих за Договором послуг, підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем, 1 402,20 грн. пені, 3% річних в сумі 390,12 грн. та 1 851,63 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 202, 251, 525, 526, 530, 546, 547, 549-552, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 229, 230, 232. 234, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі.Асістанс" (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 11, код ЄДРПОУ 31568089) на користь Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б. Хмельницького, буд. 37-, код ЄРПОУ 39007616) 21 507,40 грн. (двадцять одну тисячу п'ятсот сім гривень сорок копійок) основного боргу, 1402,20 грн. (одну тисячу чотириста дві гривні двадцять копійок) пені, 390,12 грн. (триста дев'яносто гривень дванадцять копійок) три проценти річних, 1 851,63 грн. (одну тисячу вісімсот п'ятдесят одну гривню шістдесят три копійки) інфляційних втрат та 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2015 р.

Суддя А.М. Селівон

Дата ухвалення рішення17.03.2015
Оприлюднено19.05.2015

Судовий реєстр по справі —910/1652/15-г

Рішення від 17.03.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 31.01.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні