Рішення

від 27.04.2015 по справі 911/1312/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа № 911/1312/15

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/1312/15

за позовом заступника Генерального прокурора України, місцезнаходження: 01011, м. Київ-11, вул. Різницька, 13/15, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, та Державного публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "УКРАГРОЛІЗИНГ", ідентифікаційний код: 30401456, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16 А,

до малого підприємства "ВОСТОРГ", ідентифікаційний код: 19187283, місцезнаходження: 96100, Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Проїзна, буд. 120 Б,

про стягнення,

за участю представників сторін

прокурор: Секретар В.В., службове посвідчення № 029901 від 21.10.2014 року;

від позивача 1: Юрченко Ю.Є., яка діє на підставі довіреностей від 25.12.2014 року № 9-32/2058 та від 05.01.2015 року № 7.1-25/7818;

від позивача 2: Чміль В.В., який діє на підставі довіреності від 01.07.2014 року № 14/20-158-12;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

заступник Генерального прокурора України (далі за текстом: Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі за текстом: Позивач - 1) та Державного публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "УКРАГРОЛІЗИНГ" (далі за текстом: Позивач - 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до малого підприємства "ВОСТОРГ" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 07.12.2010 року за № 1-10-601 стз-пл/997 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 199 518,64 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 64 коп.), пені у сумі 16 968,24 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 24 коп.), інфляційних нарахувань у розмірі 22 377,12 грн. (двадцять дві тисячі триста сімдесят сім гривень 12 коп.) та трьох процентів річних у сумі 3 204,82 грн. (три тисячі двісті чотири гривні 82 коп.).

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором фінансового лізингу від 07.12.2010 року за № 1-10-601 стз-пл/997, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість за Договором у вигляді основного боргу в сумі 199 518,64 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 64 коп.), пені в сумі 16 968,24 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 24 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 22 377,12 грн. (двадцять дві тисячі триста сімдесят сім гривень 12 коп.) та трьох процентів річних у сумі 3 204,82 грн. (три тисячі двісті чотири гривні 82 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015 року порушено провадження у справі № 911/1312/15, розгляд справи призначено на 27.04.2015 року.

24.04.2015 року до суду через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача - 2 надішли пояснення від 24.04.2015 року за № ЮД-437 (вх. № 9661/15 від 24.04.2015 року) з доданими документами.

27.04.2015 року до суду через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача - 2 надійшов лист від 27.04.2015 року за № ЮД-446 (вх. № 9844/15 від 27.04.2015 року) з доданими документами.

В судове засідання 27.04.2015 року з'явилися Прокурор, представники Позивача - 1 та Позивача - 2, які надали пояснення по справі. Представника Позивачів вимоги ухвали суду від 01.04.2015 року виконали частково. Прокурор вимоги ухвали суду від 01.04.2015 року виконав частково, витребувані судом документальні докази в повному обсязі не подав. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.04.2015 року не виконав.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз. 1 п. 5 Інформаційного листа № 01-06/2053/14 від 01.12.2014 року Вищого господарського суду України «Про внесення доповнень до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14).

Згідно ч. 4 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Прокурором та представниками Позивачів пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Прокурора та представників Позивачів, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 27.04.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

07.12.2010 року відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», найменування якого змінено постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 951 на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», і мале підприємство «Восторг», уклали договір фінансового лізингу від 07.12.2010 року за № 1-10-601 стз-пл/997, відповідно до п. 1. якого, лізингодавець передає лізингоодержувачу в користування на визначений строк предмет лізингу, який набуваються ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору лізингу, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами (Далі-Акт), що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.

Згідно із п. 2.4. Договору, витрати з доставки Предмета лізингу до лізингоодержувача несе лізингоодержувач.

Відповідно до п. 3.4.3 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що за користування предмету лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки Предмета лізингу; відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; одноразову комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 4.3. Договору, з моменту підписання Акту лізингоодержувач за користування Предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного Договору. Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводженням договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Згідно із п. 4.4. Договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів».

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом приймання-передачі за умови перерахування платежу в розмірі та в порядку, визначеному п. 4.2. Предмет лізингу протягом всього строку дії Договору є власністю Лізингодавця.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 8.1. Договору, договір набуває чинності від дати надходження суми попереднього платежу, сплаченого на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку згідно п. 4.1. Договору, на рахунок Лізингодавця і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмету лізингу», та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.

Згідно із п. 9.3. Договору, строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

У пункті 9.5. Договору визначено, що Додатки до договору є його невід'ємними частинами.

Згідно додатку № 1 «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу» до Договору сторони погодили найменування, модель, вартість предмету лізингу, розмір попереднього лізингового платежу, розмір одноразової комісії та строк передачі Предмета лізингу.

Згідно додатку № 2 «Графік сплати лізингових платежів» до Договору, сторони погодили терміни сплати та розмір лізингових платежів.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 10, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингодавець зобов'язаний: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору. Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору.

Судом встановлено, що 20.04.2011 року, на виконання п. 2.2 Договору, товариством з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДОН-ЛАН" та малим підприємством "ВОСТОРГ" підписано Акт приймання - передачі сільськогосподарської техніки № 3 від 20.04.2011, згідно якого товариством з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДОН-ЛАН" передало, а Відповідач прийняв у володіння та користування зернозбиральний комбайн «Дон-Лан «Акрос», зав. № 005371, власником якого є відкрите акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "УКРАГРОЛІЗИНГ", загальна вартість якого становить 1 295 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Як вказує Прокурор, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором зі сплати лізингових платежів, у Відповідача перед Позивачем 2 виникла заборгованість за договором фінансового лізингу від 07.12.2010 року за № 1-10-601 стз-пл/997 зі сплати лізингових платежів за період часу з 20.01.2014 року по 20.12.2014 року у сумі 199 518,64 грн.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що загальна сума лізингових платежів складає 1 574 315,34 грн., що підтверджується погодженим Позивачем - 2 та Відповідачем графіком платежів (додатку № 2 «Графік сплати лізингових платежів» до Договору), які відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. та ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» повинні сплачуватись Відповідачем у встановленому договором порядку.

Судом встановлено, що Відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п. 4.1. Договору, не було дотримано порядку сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 07.12.2010 року за № 1-10-601 стз-пл/997 та не сплачено лізингові платежі за період з 20.01.2014 року по 20.12.2014 року, у зв'язку з чим сума боргу станом на 20.12.2014 року склала 199 518,64 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 64 коп.). Розрахунок боргу знаходиться в матеріалах справи.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Прокурором суми боргу Відповідача за Договором у розмірі 199 518,64 грн., за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Прокурора щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми заборгованості Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Прокурор довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем - 2 наявна заборгованість за договором фінансового лізингу від 07.12.2010 року за № 1-10-601 стз-пл/997 у вигляді основного боргу в сумі 199 518,64 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 64 коп.), у зв'язку з чим вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу від 07.12.2010 року за № 1-10-601 стз-пл/997 у вигляді основного боргу в сумі 199 518,64 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 64 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Прокурор просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу від 07.12.2010 року за № 1-10-601 стз-пл/997, пеню, передбачену п. 7.1. Договору, у сумі 16 968,24 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 24 коп.).

Договір у п. 7.1. передбачає, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожен календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 7.1. Договору, Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 16 968,24 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 24 коп.).

З метою дослідження правильності визначення сум пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлений Позивачем - 2 період, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування Позивачем - 2 Відповідачу за Договором пені в сумі 16 968,24 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 24 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку пені за Договором Відповідач суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів за Договором пені в сумі 16 968,24 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 24 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Прокурор, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 3 204,82 грн. (три тисячі двісті чотири гривні 82 коп.) та інфляційні втрати в сумі 22 377,12 грн. (двадцять дві тисячі триста сімдесят сім гривень 12 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунків 3-х процентів річних та інфляційних втрат, здійснених Позивачем - 2, судом встановлено, що Позивачем - 2 здійснено розрахунок 3-х процентів річних та інфляційних втрат об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу - 2 заборгованості у вигляді трьох процентів річних у сумі 3 204,82 грн. (три тисячі двісті чотири гривні 82 коп.) та інфляційних втрат в сумі 22 377,12 грн. (двадцять дві тисячі триста сімдесят сім гривень 12 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача - 2 про стягнення 3-х процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором та Позивачами суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 49 Господарського кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

В зв'язку з викладеним, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір .

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "УКРАГРОЛІЗИНГ" до малого підприємства "ВОСТОРГ" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з малого підприємства "ВОСТОРГ", ідентифікаційний код: 19187283, місцезнаходження: 96100, Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Проїзна, буд. 120 Б, на користь Державного публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "УКРАГРОЛІЗИНГ", ідентифікаційний код: 30401456, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16 А, заборгованість за договором фінансового лізингу від 07.12.2010 року за № 1-10-601 стз-пл/997 у вигляді основного боргу в сумі 199 518,64 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 64 коп.), пені в сумі 16 968,24 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 24 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 22 377,12 грн. (двадцять дві тисячі триста сімдесят сім гривень 12 коп.) та трьох процентів річних у сумі 3 204,82 грн. (три тисячі двісті чотири гривні 82 коп.).

3. Стягнути з малого підприємства "ВОСТОРГ", ідентифікаційний код: 19187283, місцезнаходження: 96100, Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Проїзна, буд. 120 Б, в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 4 841,38 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок одна гривня 38 коп.).

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 05 травня 2015 року