Рішення

від 07.05.2015 по справі 914/782/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2015 р. Справа№ 914/782/15

За позовом: Приватного підприємства «Львівкульттовари», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення», м. Львів

про стягнення 82 729 грн. 50 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Венглевський Б.Б., представник (довіреність від 12.02.2015р.);

від відповідача: не з'явився

Приватне підприємство «Львівкульттовари», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення», м. Львів про стягнення 82 729 грн. 50 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 13.03.2015р. призначив розгляд справи на 30.03.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем відповідно до транспортних замовлень було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом загальною вартістю 94900грн. 00 коп. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, станом на дату подання позову заборгованість становила 64 900 грн. 00 коп. За порушення строків сплати вартості послуг, відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 1 632 грн. 28 коп., інфляційні втрати в розмірі 16 197 грн. 22 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 82 729 грн. 50 коп. боргу та судові витрати.

06.05.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 29.04.2015 р., у якій позивач просив стягнути з відповідача 64 900 грн. 00 коп. основного боргу, 2 075 грн. 02 коп. 3% річних та 29 718 грн. 07 коп. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що заява про збільшення позовних вимог від 29.04.2015 р. відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог, зазначених у заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 13.03.2015 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

6 лютого 2014 р. між Приватним підприємством «Львівкульттовари» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення» (експедитор) було укладено транспортне замовлення №БО060214-1.

Відповідно до транспортного замовлення №БО060214-1 від 06.02.2014 р. позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Україна (Львів) - Росія (Южноуральськ).

Вартість перевезення згідно транспортного замовлення №БО060214-1 від 06.02.2014 р. становила 32 000 грн. 00 коп.,

Позивач умови, зазначені в транспортному замовленні №БО060214-1 від 06.02.2014 р., виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0656723 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу, а також підписаним сторонами актом надання послуг №444 від 15.03.2014 р.

13 лютого 2014 р. між Приватним підприємством «Львівкульттовари» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення» (експедитор) було укладено транспортне замовлення №БО130214.

Відповідно до транспортного замовлення №БО130214 від 13.02.2014 р. позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Україна (Львів) - Росія (Москва).

Вартість перевезення згідно транспортного замовлення №БО130214 від 13.02.2014 р. становила 17 000 грн. 00 коп.,

Позивач умови, зазначені в транспортному замовленні №БО130214 від 13.02.2014 р., виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №001622 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу, а також підписаним сторонами актом надання послуг №371 від 21.02.2014 р.

Також, 13 лютого 2014 р. між Приватним підприємством «Львівкульттовари» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення» (експедитор) було укладено транспортне замовлення БО130214-2.

Відповідно до транспортного замовлення БО130214-2 від 13.02.2014 р. позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Україна (Львів) - Росія (Южноуральськ).

Вартість перевезення згідно транспортного замовлення згідно транспортного замовлення БО130214-2 від 13.02.2014 р. становила 28 000 грн. 00 коп.

Позивач умови, зазначені в транспортному замовленні БО130214-2 від 13.02.2014 р., виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №ТР/080483 та з відмітками вантажоодержувача про одержання вантажу, а також підписаним сторонами актом надання послуг №388 від 25.02.2014 р.

11 березня 2014 р. між Приватним підприємством «Львівкульттовари» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення» (експедитор) було укладено транспортне замовлення №БО110314-1.

Відповідно до транспортного замовлення №БО110314-1 від 11.03.2014 р. позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Україна (Львів) - Росія (Москва).

Вартість перевезення згідно транспортного замовлення №БО110314-1 від 11.03.2014 р. становила 17 900 грн. 00 коп.,

Позивач умови, зазначені в транспортному замовленні №БО110314-1 від 11.03.2014 р., виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №001657 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу, а також підписаним сторонами актом надання послуг №527 від 15.03.2014 р.

Умовами транспортних замовлень передбачено, що оплата наданих перевізником послуг здійснюється замовником протягом двадцяти банківських днів по отриманню поштою оригіналів документів (рахунку, товарно-транспортної накладної (CMR), акту виконаних робіт).

Відповідач оплатив послуги з перевезення вантажу згідно транспортних замовлень частково в сумі 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг з перевезення вантажу на дату розгляду справи в суді виконав частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 64 900 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р. вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, з наведеного вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини з перевезення вантажу, що в сукупності підтверджується укладенням транспортних замовлень, належним чином оформленими міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), надісланими відповідачем позивачу актами надання послуг.

Факт надання послуг з перевезення підтверджується відміткою вантажоодержувача на товарно-транспортних накладних (CMR) в графі «Вантаж одержано».

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 16 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р., платежі, передбачені вантажною накладною, та всі інші витрати залишаються такими, що підлягають оплаті після видачі вантажу.

Статтею 104 Статуту автомобільного транспорту Української УРСР передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації.

Позивачем надсилалися відповідачу рахунки на оплату послуг, загальна вартість яких становила 94 900 грн. 00 коп., а також товарно-транспортні накладні (CMR) та акти виконаних робіт (послуг), проте, останнім оплату здійснено частково.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, а також беручи до уваги прострочення відповідача, позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 2 075 грн. 02 коп. та інфляційні втрати в розмірі 29 718 грн. 07 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 64900грн. 00 коп. основного боргу, 2 075 грн. 02 коп. 3% річних, 29 718 грн. 07 коп. інфляційних втрат.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні автомобільні перевезення», м. Львів, вул. Збаразька, 4 (ідентифікаційний код 38582760) на користь Приватного підприємства «Львівкульттовари», м. Львів, вул. Мазепи, 15/142 (ідентифікаційний код 33285520) 64 900 грн. 00 коп. основного боргу, 2 075 грн. 02 коп. 3% річних, 29 718 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 1 933 грн. 86 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 07.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.05.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.