Рішення

від 14.05.2015 по справі 914/1015/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 р. Справа №914/1015/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Білан О.Г., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Телевізійний Комітет", м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства "НТА-Незалежне телевізійне Агенство", м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 101201грн. 17коп.

За участю представників:

від позивача: Шалінська І.В. - представник;

від відповідача: Поронюк І.Б. - представник.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Телевізійний Комітет" до Приватного підприємства "НТА-Незалежне телевізійне Агенство" про стягнення основного боргу в сумі 79140грн. 00коп., неустойки у розмірі 9778грн. 67коп., інфляційних втрат у розмірі 10851грн. 48коп. та 3% річних в розмірі 1431грн. 02коп.

Ухвалою суду від 30.03.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.04.2015р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, розгляд справи відкладався до 05.05.2015р. В судовому засіданні 05.05.2015р. оголошувалась перерва до 14.05.2015р.

В судове засідання 14.05.2015р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.

В судове засідання 14.05.2015р. представник відповідача явку забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№19794/15 від 14.05.2015р.). В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що згідно доказів, наявних в матеріалах справи, сума боргу становить 79140грн. 00коп. (з ПДВ). Оплата за березень 2014 року мала бути здійснена до 10.03.2014р. Відповідач вважає, що розрахунки трьох процентів річних, пені та штрафу за час простроченого фінансового зобов'язання ПП «НТА-Незалежне телевізійне агентство» надані ТзОВ «Індустріальний телевізійний комітет» не відповідають вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. Також відповідач зазначив, що пеня нарахована з 11.02.2014р., а позов подано в 20-х числах березня 2015 року. позовна давність по стягненню пені становить 1 рік, тому відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені нарахованої до 21.03.2014р. та відмовити у стягненні останньої.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

23.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Телевізійний Комітет" (товариство) та Приватним підприємством "НТА-Незалежне телевізійне Агенство" (замовник) укладено договір №231213 про надання послуг з передачі даних ТВ панелі (надалі по тексту - договір №231213 від 23.12.2013р.).

23.12.2013р. сторони уклали додаток №1 (загальна вартість договору) до договору №231213 від 23.12.2013р., згідно якого загальна вартість договору за надання послуг з передачі даних ТВ панелі за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року становить 949650грн. 00коп. (з ПДВ), згідно помісячного графіку платежів.

У розділі 1 договору №231213 від 23.12.2013р. сторони визначили, що товариство зобов'язується у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року надати замовнику послуги із передачі даних ТВ панелі (надалі - послуги), а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги у строки та на умовах, передбачених даним договором та додатком до нього.

Відповідно до п.3.2 договору №231213 від 23.12.2013р. замовник зобов'язаний вчасно оплачувати послуги товариства відповідно до умов даного договору.

За умовами розділу 8 договору №231213 від 23.12.2013р. оплата за цим договором здійснюється відповідно до додатку №1 (загальна вартість договору) до цього договору. Сторони дійшли згоди, що оплата за цим договором здійснюється замовником наступним чином: до 10-го числа кожного поточного місяця, в якому надаються послуги товариством. Надання послуг щодо передачі даних щомісячно оформляється актом приймання-передачі послуг, який за відсутності письмово оформлених заперечень з боку замовника, повинен бути підписаний останнім у 2 (двох) екземплярах, один з яких передається товариству протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання.

Пунктом 9.1. договору №231213 від 23.12.2013р. сторони встановили, що цей договір набуває чинності з 01 січня 2014 року та діє по 31 грудня 2014 року. Припинення строку дії цього договору не звільняє сторони від завершення виконання взаємних зобов'язань за цим договором.

26.03.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №231213 від 23.12.2013р., в якій сторони дійшли взаємної згоди про припинення договору №231213 від 23.12.2013р. з 01 квітня 2014 року і зазначили, що дана угода набирає чинності з 01.04.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №231213 від 23.12.2013р. позивач надав послуги, а відповідач прийняв їх на загальну суму 237420грн. 00коп. (з ПДВ), що підтверджується рахунками на оплату: №10 від 01.01.2014р. на суму 79140грн. 00коп. (з ПДВ); №182 від 01.02.2014р. на суму 79140грн. 00коп. (з ПДВ) та №292 від 01.03.2014р. на суму 79140грн. 00коп. (з ПДВ), а також актами приймання-передачі послуг: від 31.01.2014р. на суму 79140грн. 00коп. (з ПДВ); від 28.02.2014р. на суму 79140грн. 00коп. (з ПДВ) та від 31.03.2014р. на суму 79140грн. 00коп. (з ПДВ), які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками без будь-яких застережень чи заперечень щодо якості, обсягів чи вартості наданих послуг.

На виконання своїх зобов'язань відповідач неналежним чином здійснював оплату за надані послуги, оплачуючи лише частково, що підтверджується банківськими виписками та довідками з банку №42/8-385 від 14.04.2015р., №42/8-384 від 14.04.2015р., №301.1-186/67-7302 від 14.04.2015р. та №301.1-86/67-7297 від 14.04.2015р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 79140грн. 00коп.

20.10.2014р. позивач на адресу відповідача надсилав претензію від 17.10.2014р., що підтверджується фіскальним чеком №3690 від 20.10.2014р., описом вкладення у цінний лист від 20.10.2014р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №0101409348700, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 79140грн. 00коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 10.2 договору №231213 від 23.12.2013р. передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг товариства, замовник сплачує товариству неустойку у розмір 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. Так, згідно із п.10.2. №231213 від 23.12.2013р., позивач, за період з 11.03.2014р. по 15.10.2014р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 9778грн. 67коп.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із положенням п.2.5 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивач провів нарахування за період з 11.03.2014р. по 15.10.2014р. із порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у зв'язку із тим, що пеня нарахована з 11.02.2014р., а позов подано в 20-х числах березня 2015 року, тому належить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені нарахованої до 21.03.2014р. та відмовити у стягненні останньої.

У відповідності до п.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із датою поштового штемпеля на конверті позивача, позовна заява надіслана до суду 20.03.2015р. Враховуючи дані обставини, ст.ст.258, 267 ЦК України та заяву відповідача, належить відмовити у стягненні пені, нарахованої за період з 11.03.2015р. по 19.03.2015р. Відтак, в перерахунку та із врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, підлягає до стягнення пеня в розмірі 7653грн. 81коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України, за прострочення оплати нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1431грн. 02коп. за період з 11.02.2014р. по 15.10.2014р. та інфляційні втрати у розмірі 10851грн. 48коп. за період з лютого 2014 року по вересень 2014 року. Перевіривши проведений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних за вказані періоди, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 79140грн. 00коп., пені у розмірі 7653грн. 81коп., інфляційних втрат в розмірі 10851грн. 48коп. та 3% річних у розмірі 1431грн. 02коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "НТА-Незалежне телевізійне Агенство" (79008, м.Львів, вул.Винниченка, 6, код ЄДРПОУ 30053161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Телевізійний Комітет" (04050, м.Київ, вул.Глибочицька, 40-У, код ЄДРПОУ 37553649) 79140грн. 00коп. - основний борг, 7653грн. 81коп. - пені, 10851грн. 48коп. - інфляційних втрат, 1431грн. 02коп. - 3% річних та 1981грн. 53коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 15.05.2015р.