Рішення

від 07.05.2015 по справі 914/1193/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2015 р. Справа№ 914/1193/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвелла», смт.Вишково, Закарпатська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова группа «Еко Трейд», м.Львів

про стягнення 15 247 грн. 76 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Бучок А.О., представник (довіреність №2 від 30.04.2015 р.);

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не надходило.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвелла», смт.Вишково, Закарпатська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова группа «Еко Трейд», м.Львів про стягнення 15 247 грн. 76 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 13.04.2015 р. призначив розгляд справи на 27.04.2015 р. Ухвалою суду від 27.04.2015 р. розгляд справи відкладався на 07.05.2015 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між сторонами було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було поставлено товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконав лише частково, внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідача 8906грн. 49 коп. основного боргу, 215 грн. 45 коп. 3% річних, 1 877 грн. 09коп. інфляційних втрат, 2 207 грн. 43 коп. пені, 2 041 грн. 30 коп. штрафу та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, вимог ухвали суду від 13.04.2015 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Актива Фудс енд Дрінкс», яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвелла», що підтверджується протоколом №2 загальних зборів засновників (учасників) від 29.05.2014 р. (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова группа «Еко Трейд» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №6. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передавати, а покупець приймати та оплачувати товари народного споживання (далі - товар), що вказується у накладних, на умовах даного договору.

Даний договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 31.12.2014 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. (п.11.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна конкретної партії товару визначається виходячи із замовлення покупця, накладних на товар, а також, при наявності, актів, оформлених при прийманні товару в пункті поставки, які підтверджують кількість фактично прийнятого покупцем товару, поставленого постачальником згідно даного договору.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язаний передати покупцю у власність товар на протязі п'яти календарних днів від дня його оплати.

Обов'язок постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі товару у власність покупця. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової накладної (п.5.4. договору).

Згідно з п.7.5. договору, факт отримання товару належним представником покупця підтверджується належним чином оформленою сторонами видатковою чи товарно-транспортною накладною, незалежно від наявності (відсутності) у представника покупця довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У випадку, якщо представник покупця, який підписав видаткову накладну чи товарно-транспортну накладну, не вкаже в ній своєї посади та/або прізвище й ініціали, то доказом того, що товар прийнято належним представником покупця, є відтиск на накладній основної печатки або печатки для накладних або будь-якої іншої печатки чи штампу покупця (п.7.5.2. договору).

На виконання умов вищевказаного договору позивач поставив і передав у власність відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними №76 від 26.06.2014 р. на суму 9 578 грн. 10 коп. та №78 від 26.06.2014 р. на суму 628 грн. 39 коп., які посвідчені печатками сторін та підписані їх представниками (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні, засвідчені копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до п.8.3. договору, покупець оплачує постачальнику вартість товару шляхом попередньої оплати у розмірі 100% за п'ять днів до дня поставки, але в будь-якому разі партія товару оплачується не пізніше дня її отримання покупцем.

У випадку, коли покупець при оплаті товару під час дії даного договору у графі «призначення платежу» не вкаже за який товар, згідно з якою накладною здійснюється оплата, постачальник зараховує такі платежі в рахунок оплати товару, поставленого згідно з першою неоплаченою накладною, по якій поставлявся товар під час дії даного договору, і далі по черзі - по всіх наступних неоплачених накладних в хронологічному порядку, а покупець погоджується із таким зарахуванням (п.8.4.1. договору).

Незважаючи на факт належного здійснення позивачем своїх обов'язків за договором, відповідач здійснив оплату послуг, наданих за вказаний період, частково, сплативши 02.09.2014 р. 1 100 грн. 00 коп. та 25.09.2014 р. 200 грн. 00коп., які позивач зарахував в рахунок оплати товару, поставленого за видатковою накладною №76 від 26.06.2014 р.

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений товар становила 8 906 грн. 49 коп.

Як встановлено п.9.1. договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару чи несвоєчасної поставки за вимогою однієї із сторін, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченого платежу чи суми недопоставленого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленого товару припиняється у день повної оплати простроченого платежу. Сплата пені не звільняє сторін від обов'язків виконати зобов'язання в натурі за даним договором.

Також відповідно до п.9.4. договору, у випадку прострочення оплати покупцем поставленого товару більш, ніж на тридцять календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми простроченого платежу за даним договором.

За порушення термінів розрахунків позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 27.06.2014 р. по 06.04.2015 р. включно в розмірі 2207грн. 43коп. та штраф в розмірі 2 041 грн. 30 коп.

Окрім того, позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути на його користь 215 грн. 45 коп. 3% річних, 1 877 грн. 09коп. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п.8.3. договору передбачено оплату вартості товару шляхом попередньої оплати у розмірі 100% за п'ять днів до дня поставки, але в будь-якому разі не пізніше дня отримання партії товару покупцем.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до проведеного судом розрахунку, суми 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, відповідають сумам, заявленим до стягнення позивачем, та становлять 215 грн. 45 коп. та 1 877 грн. 09 коп. відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п.9.1. договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару чи несвоєчасної поставки за вимогою однієї із сторін, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченого платежу чи суми недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що приписом ч.6 ст.232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З врахуванням цих положень, відповідно до здійсненого судом розрахунку - ((9 578 грн. 10 коп. х 19% / 365 х 20) + (9 578 грн. 10 коп. х 25% / 365 х 47) + (8 478 грн. 10 коп. х 25% / 365 х 23) + (8 278 грн. 10 коп. х 25% / 365 х 49) + (8278грн. 10 коп. х 28% / 365 х 44) + (628 грн. 39 коп. х 19% / 365 х 20) + (628грн. 39 коп. х 25% / 365 х 119) + (628 грн. 39 коп. х 28% / 365 х 44) = 99 грн. 72 коп. + 308 грн. 34 коп. + 133 грн. 56 коп. + 277 грн. 83 коп. + 279 грн. 41 коп. + 6 грн. 54 коп. + 51 грн. 22 коп. + 21 грн. 21 коп. = 1 177 грн. 83 коп.), розмір пені за прострочення виконання зобов'язання повинен становити 1 177 грн. 83коп.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», застосування штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

В п.9.4. договору вказано, що у випадку прострочення оплати покупцем поставленого товару більш, ніж на тридцять календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми простроченого платежу за даним договором.

Оскільки відповідачем прострочено оплату товару більш, ніж на тридцять календарних днів, позивачем правомірно заявлено до стягнення штраф в сумі 2041грн. 30 коп.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення складає 8 906 грн. 49 коп. основного боргу, 215 грн. 45 коп. 3% річних, 1 877 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 1 177 грн. 83 коп. пені, 2041грн. 30 коп. штрафу. В решті позовні вимоги задоволенню не підялгають.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Еко Трейд», м. Львів, вул. Зелена, 147 (ідентифікаційний код 38425301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвелла», Закарпатська обл., Хустський район, смт. Вишково, вул.Шаянська, 51А (ідентифікаційний код 32470846) 8 906 грн. 49 коп. основного боргу, 215 грн. 45коп. 3% річних, 1 877 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 1 177 грн. 83 коп. пені, 2 041 грн. 30 коп. штрафу та 1 703 грн. 63 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 07.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 08.05.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.