Рішення

від 14.05.2015 по справі 917/520/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 р. Справа №917/520/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна", поштова адреса: вул.Будіндустрії, 7,Київ, 01013; юридична адреса: 03191, м. Київ, вул. В.Касіяна, 2/1

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЗЕТ", вул. Баленка, 8 кв.22, Полтава, Полтавська область,36014

про стягнення грошових коштів в сумі 13 750 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 14.05.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 13 750 грн. за договором купівлі-продажу №435 від 22.04.2013 року, з яких 12 500 грн. сума основного боргу та 1250 грн. - штраф.

В судовому засіданні 09.04.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Суд оглянув оригінали додатків до позовної заяви, надані в судовому засіданні представником позивача. Явка представника позивача в судове засідання 14.05.2015 року судом обов'язковою не визнавалась.

Відповідач вдруге повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги п. 4 ухвали суду від 18.03.2015 року про порушення провадження у справі не виконав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчився, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

22 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЗЕТ» (відповідач) та Приватним товариством «ЕЛПІС-УКРАЇНА», правонаступником якого згідно рішення власника Приватного підприємства «ЕЛПІС-УКРАЇНА» від 12 червня 2013 року № 01/2013 та статуту ( арк. справи 12-13,36-52) є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛПІС-УКРАЇНА» (позивач), укладено Договір купівлі-продажу № 435 від 22 квітня 2013 року ( арк. справи 22).

При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити в строк та на умовах, передбачених договором товар в кількості, асортименті, за ціною, узгодженою сторонами;

- днем одержання продукції вважається дата оформлення видаткової накладної ( п. 2.3 договору);

- згідно п.п. 3.1-3.2 договору, оплата продукції здійснюється покупцем (відповідач) в безготівковій формі згідно з рахунком-фактурою продавця (позивач) на його розрахунковий рахунок протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня одержання продукції;

- у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, Покупець сплачує: основну суму боргу, а також штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від несвоєчасно оплаченої суми боргу ( п.6.2 договору);

- згідно п. 9.1. договір діє 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною №484 від 14.04.2014 року ( арк. справи 25) позивач поставив відповідачу продукцію на суму 11 487,50 грн., яка оплачена відповідачем частково, залишок боргу - 5 500,00 грн.

Згідно видаткової накладної №649 від 14.05.2014 року позивач поставив відповідачу продукцію на суму 11 500,00 грн., яку відповідач не оплатив взагалі (арк. справи 26).

Отримання товару відповідачем підтверджується його печаткою на видаткових накладних, а також частковою проплатою за товар, отриманий за вказаними накладними.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату суми боргу ( арк. справи 20,23).

Після отримання претензій позивача відповідач перерахував на рахунок позивача:

- за платіжним дорученням від 02.09.2014 року 1 000,00 грн.;

- за платіжним дорученням від 17.09.2014 року 1 000,00 грн.;

- за період з 15.10.2014 року по 24 лютого 2015 року відповідач перерахував позивачу 2 500,00 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, залишок суми боргу відповідача перед позивачем за договором від 12.06.2013 року за товар, отриманий за накладними № 484 та № 649 становить 12 500 грн.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Під штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, слід розуміти господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Згідно п. 6.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, покупець сплачує: основну суму боргу, а також штраф у розмірі 10 відсотків від несвоєчасно оплаченої суми боргу.

Отже, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 1250 грн. ( 10% від суми боргу).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат.справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Сплата судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33,43,49,75,82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЗЕТ"( вул. Баленка, 8 кв.22, Полтава, Полтавська область,36014, ідентифікаційний код 13940704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна" (поштова адреса: вул.Будіндустрії, 7,Київ, 01013; юридична адреса: 03191, м. Київ, вул. В.Касіяна, 2/1, ідентифікаційний код 32956789) 12 500 грн. основного боргу, 1250 грн. - штрафу, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.05.2015 р.

Суддя Тимощенко О.М.