Рішення

від 12.05.2015 по справі 924/430/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2015 р.Справа № 924/430/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом прокурора Кам'янець-Подільського району в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ;

2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ в особі його структурного підрозділу - Хмельницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Хмельницький

до Фермерського господарства „САД І.І.", с. Рункошів, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область;

про стягнення 64 225,64 грн., з яких 50 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги, 7 010,57 грн. інфляційних втрат, 706,85 грн. процентів за користування коштами, 6 508,22 грн. пені

За участю представників сторін:

від позивача-1: не прибув;

від позивача-2: Цибулько Н.О. - за довіреністю від 12.12.2014р. №280.

від відповідача: Сіньков І.І. - голова фермерського господарства;

за участю: Якушко Н.А. - прокурор відділу облпрокуратури (згідно наказу №383к від 31.03.2015р.)

В засіданні суду 12.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: прокурор Кам'янець-Подільського району звернувся до суду із позовом про стягнення із Фермерського господарства „САД І.І.", с. Рункошів, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область 64 225,64 грн., з яких 50 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги, 7 010,57 грн. інфляційних втрат, 706,85 грн. процентів за користування коштами та 6508,22 грн. пені відповідно до договору №10 від 09.09.2009р. про надання фінансової підтримки.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що на виконання умов договору Хмельницьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 17.09.2009 перераховано кошти в розмірі 100 000,00 грн. (копія платіжного дорученнями №1 від 17 вересня 2009 року додається).

Вказує, що фінансова допомога надавалась відповідачу за рахунок коштів Державного бюджету у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про фермерське господарство" та положень Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 25.08.2004р.

Відповідно до п.13 Порядку кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними договорами на відповідні рахунки Фонду, його регіональних відділень, відкриті в органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Згідно із ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог п.3.4.3. Договору №10 від 09.09.2009р. відповідач зобов'язаний був повернути отримані кошти згідно із встановленим графіком: до 01.10.2010р. - в сумі 5000,00 грн., до 01.10.2011р. - в сумі 5 000,00 грн., до 01.12.2012 - в сумі 20 000,00 грн., до 01.10.2013р. - в сумі 20 000,00 грн., до 01.09.2014р. - в сумі 50 000,00 грн.

Вказує, що відповідач належним чином свої зобов'язання щодо повернення коштів наданої фінансової допомоги не виконав та станом на 01.03.2015р. здійснив перерахування лише 50 000,00 грн., у зв'язку з чим не оплаченою залишилась заборгованість в сумі 50 000,00 грн.

Згідно із вимогами п.5.1. Договору № 10 від „09" вересня 2009 року - у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За таких обставин, прокурор підтримав позовні вимоги та просить про їх задоволення.

Прокурор в засіданні суду 12.05.2015р. позовні вимоги підтримує, просить про задоволення позову.

Представник позивача-1 в засідання суду 12.05.2015р. не прибув, проте листом від 29.04.2015р. повідомив, що про засідання суду, призначене на 12.05.2015р., він належним чином повідомлений, проте не має можливості надати письмові пояснення по справі, оскільки позовні матеріали до Мінагрополітики не надходили.

Представник позивача-2 в засідання суду прибув, позовні вимоги прокурора підтримав та просить про задоволення позову.

Представник відповідача в засідання суду 12.05.2015р. прибув, усно повідомив суду, що вказану у позові заборгованість визнає, однак на даний момент сплатити заборгованість він не має можливості, оскільки господарство має сезонний характер робіт і на даний час знаходиться у важкому фінансовому становищі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Український державний фонд підтримки фермерських господарств, м. Київ як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР від 12.03.2015р. №20243607.

Фермерське господарство „Сад І.І." с. Рункошів Кам`янець-Подільського району як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР станом на 17.03.2015р.

„09" вересня між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) та ФГ „Сад І.І." (Фермерське господарство) укладено договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству №10, згідно якого Укрдержфонд зобов`язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству в сумі 100 000,00 грн., а Фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути кошти у визначений договором строк. (розділ І договору).

Згідно п.п.3.1 договору передбачено, що Укрдержфонд в особі Хмельницького відділення має право вимагати від фермерського господарства документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі. Вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка. Вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до його укладання підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави).

Укрдержфонд в особі Хмельницького відділення зобов'язаний: надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки на поворотній основі на рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі. Надавати фермерському господарству необхідну інформацію щодо виконання умов договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі. (п.3.2 договору).

Згідно із п.п.3.3 договору передбачено, що фермерське господарство має право: отримати в установленому порядку копію договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі у разі його втрати. На отримання інформації щодо виконання умов договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі.

Фермерське господарство зобов'язане: у місячний термін з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі. Повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) згідно з встановленим графіком, а саме: до 01.10.2010р. - в сумі 5 000,00 грн., до 01.10.2011р. - в сумі 5 000,00 грн., до 01.12.2012р. - в сумі 20 000,00 грн., до 01.10.2013р. - в сумі 20 000,00 грн., до 01.09.2014р. - в сумі 50 000,00 грн. (п.п. 3.4.3 договору).

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу кошти в сумі 100 000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №1 від 17.09.2009р.

Відповідач на виконання зобов'язань по договору від 09.09.2009р. №10 частково повернув фінансову допомогу в сумі 50 000,00 грн., що підтверджено банківськими виписками від 21.08.2011р., від 23.12.2011р., від 13.12.2012р., від 11.12.2013р. Решта фінансової допомоги в сумі 50 000,00 грн. залишилась непогашеною.

Оскільки зобов'язання по договору від 09.09.2009р. №10 в частині повернення 50 000,00 грн. не були виконані, прокурор в інтересах позивачів звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 50 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги, 7 010,57 грн. інфляційних втрат, 706,85 грн. процентів за користування коштами, 6 508,22 грн. пені.

Аналізуючи надані докази, пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з договору. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (Боржник) повинна вчинити на користь іншої особи (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено та підписано договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 09.09.2009р. №10, який за правовою природою є кредитним договором, визначивши в ньому умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що підписаним між сторонами договором, зокрема п.п.3.4.3 договору передбачено, що Фермерське господарство „Сад І.І." зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) згідно із встановленим графіком, а саме: до 01.10.2010р. - в сумі 5 000,00 грн., до 01.10.2011р. - в сумі 5 000,00 грн., до 01.12.2012р. - в сумі 20000,00 грн., до 01.10.2013р. - в сумі 20 000,00 грн., до 01.09.2014р. - в сумі 50 000,00 грн.

Натомість, відповідач частково виконав зобов'язання по поверненню коштів в сумі 50 000,00 грн., що підтверджено банківськими виписками.

Оскільки решта суми 50 000,00 грн. у встановлений термін, тобто до 01.09.2014р. відповідачем не була повернута, суд вважає правомірною вимогу прокурора в інтересах позивачів щодо їх стягнення із відповідача в судовому порядку.

Судом також приймається до уваги, що позивачем правомірно заявлено до стягнення, крім основного боргу, також пеню в сумі 6 508,22 грн. за період прострочення із 01.09.2014р. по 19.02.2015р., із врахуванням такого.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, однак при стягненні її в судовому порядку застосовуються обмеження встановлені в законі.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі .

Ч.2 ст.343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено порядок обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та обмеження її розміру, що підлягає стягненню.

Позивачем також заявлено до стягнення 706,85 грн. процентів за користування чужими коштами (3% річних) від простроченої суми за період з 01.09.2014р. по 19.02.2015р. та інфляційні втрати в сумі 7 010,57 грн. за період з вересня 2014р. по січень 2015р. згідно наявних у справі розрахунків.

Судом при перерахунку сум 3% річних та інфляційних витрат враховується таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. (п.п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14).

Із врахуванням вищевикладеного, судом при перерахунку заявлених до стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат приймається до уваги, що останні обраховані правильно та відповідають нормам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги прокурора в інтересах позивачів щодо стягнення із відповідача 50 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги, 7 010,57 грн. інфляційних втрат, 706,85 грн. процентів за користування коштами та 6508,22 грн. пені, всього в сумі 64 225,64 грн., правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищенаведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі із покладенням на відповідача судового збору згідно ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Кам'янець-Подільського району в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1. Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ; 2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ в особі його структурного підрозділу - Хмельницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Хмельницький до Фермерського господарства „САД І.І.", с. Рункошів, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область про стягнення 64 225,64 грн., з яких 50 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги, 7 010,57 грн. інфляційних втрат, 706,85 грн. процентів за користування коштами, 6 508,22 грн. пені задовольнити.

Стягнути із Фермерського господарства „САД І.І." (вул. Гагаріна, 17, с. Рункошів, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, 32382, код ЄДРПОУ 34669752) на користь Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ (вул. Олени Теліги, 8, кімната 58А, 59, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20029342), в особі Хмельницького обласного відділення Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств (вул. Свободи, 70, кв.218, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21327194, банківські реквізити для сплати: отримувач - Хмельницьке відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, р/р 35222010000071, код 211327194, банк ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013) 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) заборгованості по поверненню фінансової допомоги, 7 010,57 грн. (сім тисяч десять гривень 57 коп.) інфляційних втрат, 706,85 грн. (сімсот шість гривень 85 коп.) процентів за користування коштами, 6 508,22 грн. (шість тисяч п'ятсот вісім гривень 22 коп.) пені.

Видати наказ.

Стягнути із Фермерського господарства „САД І.І." (вул. Гагаріна, 17, с. Рункошів, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, 32382, код ЄДРПОУ 34669752) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору", символ звітності 206, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, код банку отримувача (МФО) 815013, на рахунок 31218206783002) судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 15.05.2015р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук.3 прим.:

1 - до справи;

2 - Міністерство АПП України (вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001) - прост. кореспонд.

3 - Прокуратура Хмельницької області - згідно заяви.