Постанова

від 12.05.2015 по справі 910/778/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. Справа№ 910/778/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вєста Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2015р.

у справі № 910/778/15-г (суддя Мельник В.І.)

за позовом Приватного підприємства ,,Нарі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вєста Україна"

про стягнення 15 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ,,Нарі" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Веста Україна" (далі - відповідач) про стягнення 15 500,00 грн. заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 51/12 від 12.11.2013р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2015р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15 500 ,00 грн. боргу та 1 827 грн. судового збору.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2015р. у справі № 910/778/15-г скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував його пояснень та той факт, що позивач неналежним чином виконав своє зобов'язання за договором перевезення та не відшкодував заподіяні збитки, внаслідок чого відповідачем було призупинено виконання зобов'язання щодо часткової оплати послуг з перевезення у відповідності до вимог законодавства. За твердженням відповідача, акт наданих послуг, що відповідає заявленій до стягнення позивачем сумі, він не підписував та не отримував, оскільки дії щодо підписання акту та сплати на підставі даного документу визначеної вартості послуг, в даному випадку ставляться у залежність від належного виконання перевізником (позивачем) своїх зобов'язань в частині доставки вантажоодержувачу вантажу у заявленій комплектності. Крім того, скаржник зазначає, що ним в суді першої інстанції усно заявлялось клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк для пред'явлення позову, який встановлено ч. 5 ст. 315 ГК України, однак судом воно не було розглянуто, в зв'язку з чим заявляється в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 12.05.2015р.

В судовому засіданні 12.05.2015р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411612905770.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у відсутності позивача.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заяв про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи його належне повідомлення про час та місце розгляду скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути скасоване з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Веста Україна" (далі - експедитор, відповідач) та Приватним підприємством ,,Нарі" (далі - перевізник, позивач) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 51/12 (далі - договір, а.с. 51 - 54).

Відповідно до п.1.1 договору експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні (територією України), а також надаватиме інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а експедитор зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з п. 2.2.7 договору експедитор зобов'язується виконати всі розрахунки з перевізником у повному обсязі і у термін, який передбачений умовами даного договору.

Вартість послуг визначається в замовленні та в подальшому зазначається в актах наданих послуг (п.3.1).

В п.п. 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що вартість послуг визначається в замовленні та в подальшому зазначається в актах наданих послуг; підставою проведення розрахунків по даному договору є підписаний сторонами акт наданих послуг, оригінал ТТН з підписами та штампами вантажовідправника та вантажоодержувача, рахунок та податкова накладна (якщо перевізник є платником ПДВ), а також інші документи надання яких погоджено в замовленні. Експедитор зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг протягом 10 банківських днів з моменту отримання пакету вищевикладених документів, оформлених згідно діючого законодавства.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоотримувача. Уповноваженою особою вантажоотримувача є особа, зазначена у замовленні та товарно-транспортній накладній (ТТН). За втрату (недостачу) вантажу перевізник несе відповідальність в розмірі вартості втраченого вантажу, або в розмірі вартості вантажу якого недостає, та штрафних санкцій, які були пред'явлені експедитору вантажоотримувачем. В разі пошкодження вантажу перевізник несе відповідальність в розмірі суми, на яку зменшилась вартість вантажу та штрафних санкцій, які були пред'явлені експедитору вантажоотримувачем. При цьому доказом вини перевізника є акт, в якому відображено факт втрати (недостачі) або пошкодження вантажу.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним надано відповідачу заявки - доручення, відповідно до яких були надані послуги і виставлені для оплати рахунки - фактури, а саме:

- заявка - доручення № 129 від 09.02.2014р.;

- транспортна заявка № 131 від 12.02.2014р.;

- заявка - доручення № 134 від 16.02.2014р.;

- заявка - доручення № 141 від 18.02.2014р., після виконання яких позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: № 22 від 19.01.2014р. на суму 5 200,00 грн., № 58 від 09.02.2014р. на суму 4 000,00 грн., № 57 від 09.02.2014р. на суму 3 300,00 грн., № 80 від 16.02.2014р. на суму 3 000,00 грн., № 59 від 09.02.2014р. на суму 7 300,00 грн., № 85 від 18.02.2014р. на суму 1 900,00 грн., № 79 від 16.02.2014р. на суму 3 200,00 грн., № 83/1 від 12.02.2014р. на суму 3 000 грн.

Платіжним дорученням № 23240 відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 15 500,00 грн., залишок заборгованості залишається несплаченим, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 15 500,00 грн. заборгованості за договором.

Заперечуючи проти задоволення позову у даній справі, відповідач послався на неналежне виконання позивачем договірних зобов'язань, зазначаючи при цьому, що згідно заявки-доручення від 09.02.2014р. №129, що є додатком до договору експедитор-замовник ТОВ ,,Вєста-Україна", замовляє перевізнику ПП ,,Нарі" здійснити перевезення вантажу на наступних умовах: маршрут: с. Чайки - м. Дніпропетровськ - м. Київ; перевізник: ПП ,,Нарі"; адреса завантаження: Києва-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 1-а; відправник: ТОВ ,,Спортмастер-Україна"; дата і час завантаження: 09.02.2014р.; одержувач вантажу: згідно з ТНН ТОВ ,,Спортмастер-Україна", ТОВ ,,Остін"; дата і час доставки: 10.02.2014р. згідно ТТН 1) 08-09.00 ч 2) 10-11.00 ч 3) 12 14.00 ч 4) 17-18.00 ч 5) 19-20.00 ч; 11.02.2014 рік згідно ТТН 6) 10.00-11.00 час; вид вантажу/Вага: до 10 тон, спортивні товари; вимоги до транспорту: обов'язкова наявність металевого навісного замка кузові, ременів для кріплення продукції, наявність цілісного пломбувальної тросу; марка і номер т/з. ПІБ та тел. водія: Рено АА9358МХ, Мережевський Ю.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу згідно даного замовлення на перевезення здійснювалось по товарно-транспортній накладній від 09.02.2014р. №5719/1599 (вантажовідправник та вантажоодержувач - ТОВ ,,Спортмастер-Україна"), автомобіль Рено АА 9358 МХ, водій - Мережевський Ю.М. та товарно-транспортній накладній від 09.02.2014 року №5509/1599 (вантажовідправник та вантажоодержувач - ТОВ ,,Остін"), автомобіль Рено АА 9358 МХ, водій - Мережевський Ю.М.

10.02.2014р. при отриманні вантажів вантажоодержувачами виявлено нестачу вантажу за товарно - транспортною накладною № 5719/1599 від 09.02.2014р. в кількості 23 шт. на загальну суму 11 717,00 грн., що підтверджується актом про нестачу вантажу № 1/5719 від 10.02.2014р. за підписом водія Мережевського Ю.М. та висновком експерта № ГО-523 від 26.02.2014р.; за товарно - транспортною накладною № 5509/1599 від 09.02.2014р. виявлено нестачу вантажу в кількості 198 шт. на загальну суму 60 592,00 грн., що підтверджується записом в ТТН, актом про недостачу вантажу № 1/5509 від 10.02.2014р. та висновком експерта № ГО-522 від 26.02.2014р.

Вантаж, що перевозився було застраховано на підставі договору добровільного страхування № 1300509 від 07.10.2013р. укладеного між Приватним акціонерним товариством ,,Просто-Страхування" та ТОВ ,,Вєста Україна".

Відповідно страхового акту №94395 від 26.06.14р. ПрАТ ,,Просто-страхування" встановило вартість матеріального збитку: 72 309,00 грн.; розмір франшизи становить 12 000,00 грн.; розмір страхового відшкодування: 60 309,00 грн. Виплату страхового відшкодування здійснити наступним чином:

а) 7 120,00 грн. на користь ТОВ ,,Вєста Україна" (призначення платежу - страхове відшкодування за викрадену частину вантажу спортоварів по претензії ТОВ ,,Спортмастер-Україна" від 14.03.2014р., покривається франшизою);

б) 53 189,00 грн. на користь ТОВ ,,Остін" (призначення платежу - страхове відшкодування за вкрадену частину спортоварів).

Тобто, ТОВ ,,Спортмастер-Україна", ТОВ ,,Остін" за рахунок виплати страхового відшкодування не було отримано повного розміру відшкодування за викрадений товар, так як загальний розмір, заявлений до відшкодування згідно претензій, становить 72 309,00 грн., а фактичний розмір страхового відшкодування становить 53 189,00 грн., та ними недоотримано 19 120,00 грн. Виплата зазначеної суми перейшла до відповідача.

Відповідно до платіжних доручень від 05.08.2014р. №23395 та №23396 відповідачем було виплачено на користь ТОВ ,,Спортмастер- України" та ТОВ ,,Остін" недоотриману частку по відшкодуванню збитків, у розмірі 19 120,00 грн.

ТОВ ,,Вєста Україна" направило на адресу ПП ,,Нарі" претензію №2206 від 11.08.2014р. (а.с. 86-87), в якій запропонувало позивачеві перерахувати на користь відповідача понесені ним збитки, які виникли в результаті неналежного виконання позивачем умов договору перевезення, яку отримано останнім 18.08.2014р.

Як зазначає відповідач, у зв'язку з тим, що позивач не відшкодував на його вимогу завдані збитки, ним було призупинено виконання зобов'язання щодо оплати послуг з перевезення на підставі ч. 6 ст. 193 ГК України та ч. 3 ст. 538 ЦК України.

Також відповідач вказував на те, що ним було здійснено часткову оплату послуг за перевезення, а тому розмір утриманої оплати послуг (15 500 грн.) відповідає розміру збитків, завданих позивачем.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору перевезення вантажу, за яким відповідно ст. 909 Цивільного кодексу України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на його одержання (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг з перевезення, однак, відповідно до п. 3.2 договору перевезення, підставою для проведення розрахунків по даному договору, зокрема, є підписаний сторонами акт наданих послуг, та обов'язок відповідача сплатити вартість наданих послуг, виникає протягом 10 банківських днів з моменту отримання пакету документів. визначених п. 3.2, оформлених згідно діючого законодавства.

Матеріали справи не містять двосторонньо підписаного акту наданих послуг, як і доказів його складання та направлення на адресу відповідача та доказів направлення пакету документів погодженого п. 3.2 договору на адресу відповідача і отримання його останнім. Тобто, у даному випадку, відсутність акту наданих послуг, доказів направлення погодженого пакету документів дають підстави вважати, що у відповідача не виникло обов'язку сплати коштів за договором.

За умовами договору, оплату послуг сторони поставили у залежність від належного виконання останнім своїх зобов'язань та своєчасної доставки вантажу у належному стані та комплектності його одержувачу.

Відповідно до п. 2.4.9 договору обов'язком перевізника є забезпечення збереження вантажу в дорозі та супроводження вантажу на маршруті слідування (водій-експедитор).

Пунктом 4.6 договору закріплено, що перевізник (позивач) несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача. За втрату (недостачу) вантажу перевізник несе відповідальність в розмірі вартості втраченого вантажу, або в розмірі вартості вантажу якого недостає, та штрафних санкцій, які були пред'явлені експедитору вантажоотримувачем. В разі пошкодження вантажу перевізник несе відповідальність в розмірі суми, на яку зменшилася вартість вантажу та штрафних санкцій, які були пред'явлені експедитору вантажоотримувачем. При цьому доказом вини перевізника є акт, в якому відображено факт втрати (недостачі) або пошкодження вантажу (п. 4.7).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено неналежне виконання договірних зобов'язань, доказом чого є складені акти № 1/5509, № 1/5719 від 10.02.2014р. про нестачу вантажу, що призвело до порушення п. 2.4.9 договору перевезення, та може бути підставою для відшкодування перевізником розміру вартості втраченого вантажу.

За змістом ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі його вантажоодержувачу. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (презумпція вини перевізника).

Як зазначалось вище, ТОВ ,,Вєста Україна" направило на адресу ПП ,,Нарі" претензію №2206 від 11.08.2014р. (а.с. 86-87), в якій запропонувало позивачеві перерахувати на користь відповідача понесені ним збитки у розмірі франшизи - 12 000,00 грн., які виникли в результаті неналежного виконання позивачем умов договору перевезення, яку отримано останнім 18.08.2014р. Проте, позивач свого зобов'язання в частині відшкодування збитків не виконав.

В свою чергу, відповідач платіжним дорученням № 23240 від 21.07.2014р. частково сплатив позивачу кошти за надані послуги в сумі 15 500,00 грн.

Згідно частини 6 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до частини 3 статті 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач прийняті на себе зобов'язання з перевезення вантажу виконав неналежним чином, допустивши під час здійснення перевезення часткову втрату вантажу, та не відшкодував його вартість, дії відповідача щодо призупинення виконання зобов'язання відповідають вимогам діючого законодавства України.

Водночас, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що обставини, щодо неякісного надання послуг, що призвело до нестачі товару, який перевозив позивач, про які зазначав відповідач, є підставами для розгляду в іншому позовному провадженні, однак, припустився помилки, зазначаючи, що до даного спору, в якому розглядається питання несплати вартості наданих послуг перевезення не відноситься, з огляду на приписи ч. 6 ст. 193 ГК України та ч. 3 ст. 538 ЦК України.

Крім того, судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме, не взято до уваги, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань відповідно до п. 3.2 договору, за відсутності підписаного сторонами акту наданих послуг та доказів направлення такого акту відповідачу, який є підставою для сплати коштів.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання останнім у повному обсязі послуг з перевезення вантажу.

З огляду на викладене, позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що, в свою чергу, призвело до прийняття невірного рішення у даній справі.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими з підстав наведених вище, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк для пред'явлення позову, який встановлено ч. 5 ст. 315 ГК України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів частин 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в позові саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, проте при визнанні причини пропуску цього строку поважною, порушене право має бути захищене судом.

З огляду на встановлені судом обставини та недоведеність порушення прав позивача, підстави для застосування позовної давності у даному випадку відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 104 ГПК України, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

За наведених вище обставин, рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2015р. у справі № 910/778/15-г підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України та покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вєста Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2015р. у справі № 910/778/15-г задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2015р. у справі № 910/778/15-г скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

3. Стягнути з Приватного підприємства ,,Нарі" (код 37987565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Веста Україна" (код 35322154) 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді С.Г. Рудченко

Г.А. Жук

Повний текст складено та підписано 14.05.2015р.