Постанова

від 12.05.2015 по справі 918/20/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" травня 2015 р. Справа № 918/20/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мазур Р.В. (довіреність від 18.12.2015р.);

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача 1-Товариства з об-меженою відповідальністю «С-Транс» на рішення господарського суду Рівненської області від 24.02.2015р. у справі №918/20/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок

«Упаковка»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Транс»

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 286 313 грн. 80 коп. заборгованості по розрахунках,-

Представнику Позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.02.2015р. у справі №918/20/15 (суддя Бережнюк В.В.), з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок «Упаковка» (надалі в текс-ті - ТзОВ «Упаковка») до Відповідача 1-Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Транс» (на-далі в тексті - ТзОВ «С-Транс») та Відповідача 2-Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_2.) про стягнення 260 000 грн. заборгованості по розрахунках згідно укладеного договору.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що Позивач здійснив поставку товару за договором, однак Відповідач-1 не оплатив вартості товару у повному обсязі, внаслідок чого виник-ла заборгованість в сумі 260 000 грн.(арк.справи 55-56).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач-1 подав скаргу до Рівненського апе-ляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 24.02.2015р. у даній справі як таке, що прийняте до розгляду з порушенням правил те-риторіальної підсудності. Скаржник вважає, що рішення прийняте місцевим господарським судом з невірним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до невірних висновків.(арк.справи 66-67).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Відповідача-1, справу призначено до слухання на 14.04.2015р.(арк. справи 64).

Позивач подав через канцелярію суду 09.04.2015р. відзив на апеляційну скаргу, в якому за-значає, що правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.(арк.справи 82-83).

У зв'язку із тимчасовою втратою працездатності головуючим суддею Грязновим В.В. - су-дове засідання у справі №918/20/15 у призначений час 14.042015р. не відбулося, проте відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015р. №25 та погодженого наказом Державної судової адміністра-ції України 02.04.2015р. №45 - після усунення зазначених обставин, ухвалою від 21.04.2015р. спра-ву №918/20/15 було призначено до розгляду на 12.05.2015р., про що сторони були повідомлені в установленому порядку.(арк.справи 85-91).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 12.05.2015р. представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової пози-ції.

Відповідачі 1 та 2 не забезпечили явку своїх представників в призначене на 12.05.2015р. су-дове засідання, хоч про час та місце розгляду були повідомлені у встановленому порядку (арк. справи 86, 91), проте, така неявка не перешкоджає розгляду скарги, оскільки явка представників не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дозволяють вирішити справу у даному судовому за-сіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, на-явні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріаль-ного та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «С-Транс»-покупець та ТзОВ «Упаковка»-прода-вець 01.10.2014р. уклали договір поставки №22 (надалі в тексті - Договір поставки), згідно з п.1.1 якого поставки продавець зобов'язується поставляти покупцю упаковку з поліпропілену (надалі - товар) в асортименті, за ціною, що зазначені в Додатку 1 належної якості на підставі та у відповід-ності до замовлення покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вар-тість на умовах цього договору.

Відповідно до розділу 2 Договору, поставки ціна товару з ПДВ включає в себе вартість па-кування, маркування, тари та транспортування. Про зміну ціни продавець попереджає не менше ніж за 14 календарних днів. Загальна сума договору складається із сум, вказаних в накладних, з урахуванням ПДВ. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України в безготівковому порядку протягом 21 календарного дня з дати отримання товару покупцем.

Договір поставки набуває чинності з дати його укладення та діє по 31.12.2015р.(п.8.1 Дого-вору поставки). Строк дії цього Договору продовжується на один рік і так кожний наступний рік, якщо жодна сторона не повідомить про інше протилежну сторону не пізніше ніж за 30 календар-них днів до дати закінчення поточного строку дії цього договору.(арк.справи 13-15)

Додатковою угодою №1 до Договору поставки від 08.10.2014р. сторони погодили умови зді-йснення покупцем розрахунків за товар, а саме: покупець сплачує 30% суми попередньої оплати згідно з розрахунку-фактури, виписаному на підставі заявки Покупця, а решту 70% суми протягом 21 календарного дня з дати отримання товару Покупцем.(арк.справи 16).

Договір поставки та Додаткова угода №1 до нього підписані директорами товариств, скріп-лені відтисками печаток сторін.(арк.справи 15,16).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору поставки, через представника ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреностей №843 від 08.10.2014р. та №909 від 27.10.2014 року, згідно видаткових накладних №670 від 15.10.2014р. та №705 від 28.10.2014р. та товарно-транспортних накладних №P670 від 15.10.2014р. та №P705 від 28.10.2014р., ТзОВ «Упаковка» пе-редало, а ТзОВ «С-Транс» - прийняло товар на загальну суму 288 538 грн. 80 коп.(арк.справи 17, 18, 19, 20, 21, 22).

Матеріалами справи також стверджено, що ТзОВ «Упаковка», діючи як кредитор та ФОП ОСОБА_2, діючи як поручитель уклали 01.10.2014р. Договір поруки, згідно якого поручи-тель зобов'язується частково відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань Товарист-вом з обмеженою відповідальністю «С-Транс» (боржник), які виникли з Договору поставки №22 (Основний договір) від 01.10.2014р. Обсяг відповідальності поручителя в разі невиконання борж-ником взятих на себе зобов'язань - 100 гривень. Відповідно до розділу « 2» Договору поруки, підс-тавою виникнення зобов'язання, забезпеченого порукою є порушення боржником умов Основного договору. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до п.3.1 Договору поруки в разі невиконання чи прострочення виконання борж-ником зобов'язання, що виникло в результаті укладення Основного договору, поручитель зобов'я-зується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором, в межах суми зазначе-ної в п.1.2 Договору. Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом строку дії Основного договору, але і будь-якому випадку до повного виконання боржником своїх зобов'язань за Основним договором.(п.6.1, арк.справи 23).

З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2014р. ТзОВ «С-Транс» надало Позивачу гарантій-ний лист №1873 щодо погашення до 05.12.2014р. заборгованості у сумі 296 313 грн., який скріп-лено підписом директора та відтиском печатки. Крім того, сторони провели звірку взаєморозра-хунків за наслідками якої склали Акт, що за період 01.09.2014р. - 03.12.2014р. у ТзОВ «С-Транс» утворилась перед ТзОВ «Упаковка» заборгованість в сумі 286 313 грн. 80 коп.(арк.справи 24, 25).

У зв'язку з частковим погашенням боргу ТзОВ «С-Транс» під час провадження у суді пер-шої інстанції, що стверджується довідкою філії АТ «Укрексімбанк» №065-04/185 від 09.02.2015р. про надходження коштів та банківською випискою про операції за 23.02.2015р. - ТзОВ «Упаковка» зменшило позовні вимоги до 269 900 грн.(арк.справи 42, 43, 46, 47).

Крім того, як стверджено матеріалами справи, суд першої інстанції задоволив заяву Пози-вача про відмову від стягнення заборгованості з солідарного Поручителя-ФОП ОСОБА_2 (арк.справи 42, 46).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача-1 безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором поставки.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських дого-ворів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбаче-них цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного вико-нання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподар-ського інтересу.

Матеріалами справи стверджено, що 01.10.2014р. з моменту укладення Договору поставки - між сторонами виникли відносини постачання, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язан-ня або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції і стверджується матеріалами справи (До-говором поставки, Додатковою угодою №1 до Договору поставки, видатковими накладними, довіре-ностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними та ак-том звірки взаєморозрахунків) - Позивач поставив товар, однак Відповідач-1 не здійснив в повно-му обсязі в передбачені строки оплату, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 286 313 грн. 80 коп. Під час розгляду справи ТзОВ «С-Транс» частково в сумі 26 313 грн. 80 коп. погасило борг. В результаті чого позовні вимоги ТзОВ «Упаковка» в частині стягнення з ТзОВ «С-Транс» були зменшенні до 259 900 грн., підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі і до-говорі, визнаються Відповідачем-1, тому підлягають задоволенню.(арк.справи 13, 16-23, 25).

Вирішуючи даний спір апеляційний суд також приймає до уваги, що поручитель, згідно ст. 553 ЦК України, поручається за договором поруки перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником частково або у повному обсязі.

Колегії суддів вбачається правомірним задоволення судом заяви Позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення 100 грн. з ФОП ОСОБА_2, позаяк така заява не супе-речить закону, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб.

Згідно з п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Обов'язок доказування і подання доказів передбачений ст.33 ГПК України.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження Скаржника про порушення місцевим су-дом правил територіальної підсудності під час порушення провадження у даній справі, оскільки згідно ч.3 ст.15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються госпо-дарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача .

У даному випадку йдеться про зобов'язання солідарних боржників, позаяк договір поруки є чинним і доказів протилежного матеріали справи не містять. Оскільки місцезнаходження одного з солідарних Відповідачів у м.Рівне - звертаючись з позовом Позивач виходив з того, що судом який має вирішувати спір є господарський суд Рівненської області.

Питання створення штучної підсудності хоча і може розглядатись в площині зловживання стороною процесуальним правом, однак не впливає на чинність розглядуваного Договору поруки, тим більше, що умови договору не мають стосунку до питання визначення підсудності. Крім того, Апелянт не вмотивував як можливість альтеративної підсудності спору порушує права та інтереси будь-кого з учасників спору, держави чи суспільства, не обґрунтував які неправомірні наслідки досягнуто неправомірною метою зміни підсудності. Такої ж позиції притримується Вищий госпо-дарський суд України, що відображено у постанові від 04.11.2014р. по справі №914/335/14.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобов'язань Відповідача-1.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи про-цесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийня-того у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Транс» на рішення гос-подарського суду Рівненської області від 24.02.2015р. у справі №918/20/15 залишити без задово-лення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №918/20/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.