Рішення

від 06.05.2015 по справі 908/1822/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/19/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2015 Справа № 908/1822/15-г

За позовом: Прокурора Приморського району міста Маріуполя Донецької області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Нахімова, 35, тел. (0629) 53-36-06, 53-36-07)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивача: Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Металургів, 25, ідентифікаційний код 23599040)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каріна" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Куйбишева, 28, ідентифікаційний код 23428427)

про стягнення 12 001, 59 грн.

Суддя Соловйов В.М.,

при секретарі Бойко Н.А.

Представники:

від прокуратури: Селезньова Т.В., прокурор відділу прокуратури Запорізької області, службове посвідчення № 030389 від 17.11.2014р.

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Прокурор Приморського району м. Маріуполя Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Департаменту міського майна Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Каріна" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на довгострокову оренду нежитлового приміщення № 793-П від 14.12.2006р. в розмірі 12 001, 59 грн.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл спав між суддями від 23.03.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Особливості визначення територіальної підсудності в районі проведення антитерористичної операції встановлено статтею 1 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Зокрема, частиною 1 цієї статті унормовано, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд:

господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

За приписами ч. 2 ст. 6 "Прикінцеві положення" Закону № 1632-VII, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 № 8-4166/14 та від 29.08.2014 № 8-4211/14, ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", ст. 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами:

господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, господарським судом Запорізької області.

Визначення територіальної підсудності в разі зміни меж району або завершення антитерористичної операції встановлено статтею 3 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції":

Державна судова адміністрація України на підставі прийнятих в установленому законом порядку рішень про зміну меж або завершення антитерористичної операції в разі відновлення належних умов діяльності місцевих судів, апеляційних судів, які знаходяться в районі, де проводилася антитерористична операція, направляє до відповідного вищого спеціалізованого суду подання про можливість відновлення роботи відповідного місцевого, апеляційного суду. Голова відповідного вищого спеціалізованого суду видає розпорядження про відновлення роботи визначеного в поданні Державної судової адміністрації України місцевого або апеляційного суду.

Визначення територіальної підсудності справ, розгляд яких розпочинається після видання головою відповідного вищого спеціалізованого суду розпорядження про відновлення роботи місцевого, апеляційного суду у зв'язку із зміною меж району або завершенням антитерористичної операції, здійснюється без урахування положень цього Закону.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 24.04.2015р. № 21-р "Про відновлення роботи господарського суду Донецької області" відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", Указу Президента України від 12.11.2014р. № 868/2014 "Про внесення змін до мережі господарських судів України" та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015р. № 8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області визначено:

1. Відновити роботу господарського суду Донецької області з 27.04.2015р. за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 5.

2. Господарському суду Запорізької області забезпечити розгляд справ (проваджень; за виключенням справ про банкрутство), підсудних господарському суду Донецької області, що надійшли на розгляд господарського суду Запорізької області до 27.04.2015р. на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції" та розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р.

Позовна заява прокурора Приморського району м. Маріуполя Донецької області надійшла до господарського суду Запорізької області 23.03.2015р.

Отже, за територіальною підсудністю справа № 908/1822/15-г підлягає розгляду у господарському суді Запорізької області.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 2, 15, 29 ГПК України, ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 324, 762 ЦК України, ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1822/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 21.04.2015р. о 12 год. 20 хв.

Ухвалою від 21.04.2015р. розгляд справи відкладений на 06.05.2015р. о 16 год. 00 хв.

В судовому засіданні 06.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 12.05.2015р.

Під час розгляду справи прокурор вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.

В судовому засіданні 06.05.2015р. прокурор підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-6), просить суд їх задовольнити повністю.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що в ході вивчення повноти та своєчасності внесення орендної плати за використання об'єктів комунального майна встановлено, що згідно укладеного договору на довгострокову оренду нежитлового приміщення № 793-П від 14.12.2006 департамент (орендодавець) здав в оренду приватній установі ТОВ "Каріна" (Орендатор) нежиле приміщення загальною площею 58,90 кв.м., основної нежитлової будівлі, розташоване за адресою: м. Маріуполь, провулок Пляжний,4а, на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: Літ. Г-1, прим.3 (кімн.1,2), окремо стояче, для використання під торгівлю. Нежитлове приміщення дійсно належить територіальний громаді м. Маріуполя згідно свідоцтва на право власності САА №313386, виданого Маріупольською міською радою 25.12.2006р., та зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно-згідно витягу про реєстрацію від 27.12.2006р., виданого Маріупольським БТІ за реєстраційним № 17293459 та витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Маріупольським БТІ від 28.12.2006р. № 13092949 під реєстраційним № 17293459.

Згідно ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до пункту 4.2 договору № 793-П від 14.12.2006, орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі вносити Одержувачу орендну платню, що також передбачено ст. 762 Цивільного кодексу України.

Борг по орендній платі складає 11 040, 91 грн., що не сплачується з квітня 2014р. по січень 2015р., заборгованість за послуги орендодавця 158, 34 грн., пеня у сумі 802, 34 грн.

На даний час вказана заборгованість відповідачем не сплачена.

Представник Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (позивача) в судове засідання 06.05.2015р. не з'явився.

06.05.2015р. на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення від 20.04.2015р. № 03-4/1504 та від 06.05.2015р. № 03-4/1504, в яких позивач підтримує позовні вимоги та просить справу розглянути без участі його представника.

Представник ТОВ "Каріна" (відповідача) в судове засідання 06.05.2015р. також не з'явився.

23.04.2015р. на адресу суду від директора ТОВ "Каріна" Горгулєвої В.П. надійшов лист в якому вона просить суд розглянути справу без участі представника товариства та зобов'язується погасити заборгованість до 30.06.2015р.

Питання про визнання явки учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані прокурором та позивачем матеріали свідчать про те, що неявка позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2006р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (правонаступником якого є Департамент міського майна Маріупольської міської ради) (Орендодавець) та ТОВ "Каріна" (Орендар) укладений договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення № 793-П згідно якому на підставі заяви Орендаря від 14.11.2006р. та договору купівлі-продажу свідоцтва на право довгострокової оренди № 793-П від 14.12.2006р. Орендодавець передає, а Орендар приймає у срочне платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 58, 90 кв.м., основної нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Маріуполь, пров. Пляжний, 4а, на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: Літ. Г-1, прим.3 (кімн. 1,2), окремо стояче, для використання під торгівлю. Нежитлове приміщення дійсно належить територіальній громаді м. Маріуполя згідно свідоцтва на право власності САА № 313386, виданого Маріупольською міською радою 25.12.2006р. та зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно-згідно витягу про реєстрацію від 27.12.2006р., виданого Маріупольським БТІ за реєстраційним № 17293459 та витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Маріупольським БТІ від 28.12.2006р. № 13092949 під реєстраційним № 17293459 (номер запису: 2405 у книзі: 4) (п. 1.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору, вступ Орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням наступає на підставі договору та свідоцтва на право довгострокової оренди нежитлових приміщень міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі вказаного нежитлового приміщення.

Відповідно до підпункту а пункту 4.1 Договору, Орендодавець зобов'язаний у 10-денний термін після укладання договору оренди здати приміщення згідно акту прийому - передачі.

15.02.2007р. між сторонами було підписано акт № 5099 прийому-передачі нежилого приміщення в будинку № 4а (а.с.47).

Згідно підпунктів а, б пункту 4.2 Договору, Орендар зобов'язаний:

своєчасно та в повному обсязі вносити Одержувачу орендну платню;

за послуги з обслуговування орендаря платити Орендодавцю суму у розмірі 7,66 грн. щомісячно, з розрахунку 0,13 грн. за один кв.м. орендованої площі. Зі зміною вартості витрат щодо обслуговування Орендаря, розрахункова вартість за один кв.м. буде змінюватись, про що Орендар буде повідомлений.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за вказане у п. 1.1 договору приміщення Орендар сплачує орендну плату за перший місяць у розмірі 515,96 грн. з розрахунку 8,76 грн. за 1 кв.м та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача не пізніше 20 числа поточного місяця враховуючи індекс інфляції.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, цей договір набирає сили з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 26.12.2016р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. по справі № 905/2271/14 задоволені позовні вимоги прокурора міста Маріуполя в інтересах держави в особі управління міського майна Маріупольської міської ради до ТОВ "Каріна" про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 7 664,12 грн., за послуги орендодавця у розмірі 135,79 грн. та пені у розмірі 325,06 грн.

Даним рішенням встановлено, що листом № 05-4/0440 від 04.02.2013р. позивач повідомив відповідача про збільшення вартості послуг з обслуговування орендаря до 0,32 гривень (без ПДВ) за один кв.м обслуговуваної площі орендаря, докази направлення якого наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відомостей про скасування чи зміну рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. по справі № 905/2271/14 господарському суду Запорізької області не надано.

Отже, позивач виконав свої зобов'язання за договором на довгострокову оренду нежитлового приміщення № 793-П від 14.12.2006р. та передав відповідачу майно, зазначене у пункті 1.1 Договору.

Проте відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за цим договором у зв'язку із чим утворилась заборгованість з орендної плати за період з квітня 2014р. по січень 2015р. у розмірі 11 040,91 грн. та заборгованість за послуги орендодавцю у розмірі 158, 34 грн.

Доказів оплати відповідачем заборгованості з орендної плати за договором № 793-П від 14.12.2006р. за період з квітня 2014р. по січень 2015р. у розмірі 11 040, 91 грн. та послуги орендодавцю у розмірі 158, 34 грн. учасниками судового процесу суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII "Про прокуратору", при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:

1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);

2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справ.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

З метою вирішення питання про наявність підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступ у розгляд справи за позовом (заявою, поданням) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором правомірно визначено Департамент міського майна Маріупольської міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення № 793-П від 14.12.2006р.

Взаємовідносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного та комунального майна регулюються нормами глави 58 ЦК України з урахуванням особливостей, зазначених у нормах параграфу 5 ГК України та Закону України від 10.04.1992р. № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом для спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.3 ст. 18 Закону України від 10.04.1992р. N 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

В даному випадку у підпункті б пункту 4.2 Договору визначено, що Орендар зобов'язаний за послуги з обслуговування орендаря платити Орендодавцю 7,66 грн. щомісячно, з розрахунку 0,13 грн. за один кв.м. орендованої площі. Зі зміною вартості витрат щодо обслуговування Орендаря, розрахункова вартість за один кв.м. буде змінюватись, про що Орендар буде повідомлений.

Листом № 05-4/0440 від 04.02.2013р. позивач повідомив відповідача про збільшення вартості послуг з обслуговування орендаря до 0,32 гривень (без ПДВ) за один кв.м обслуговуваної площі орендаря.

Згідно п.5.2 Договору, за вказане у п. 1.1 договору приміщення Орендар сплачує орендну плату за перший місяць у розмірі 515,96 грн. з розрахунку 8,76 грн. за 1 кв.м. та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача не пізніше 20 числа поточного місяця враховуючи індекс інфляції.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 202 ГК України унормовано, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором на довгострокову оренду нежитлового приміщення № 793-П від 14.12.2006р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ "Каріна" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми орендної плати за період з квітня 2014р. по січень 2015р. у розмірі 11 040, 91 грн. та заборгованості за послуги орендодавцю у розмірі 158, 34 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Детальний розрахунок заявленої до стягнення суми (а.с.11-12) перевірений судом і визнається вірним.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В пункті 7.3 договору на довгострокову оренду нежитлового приміщення № 793-П від 14.12.2006р. сторони визначили, що у разі порушення терміну сплати орендної плати з Орендаря за вимогою Орендодавця стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України за кожний день прострочення.

Заявлена прокурором до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 802, 34 грн. відповідає діючому законодавству та підтверджується розрахунком, що доданий до позовної заяви (а.с. 14).

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каріна" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Куйбишева, 28, ідентифікаційний код 23428427) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Металургів, 25, ідентифікаційний код 23599040, отримувач Маріуп. УК/Жовтнев. р.н/22080401) заборгованість з орендної плати у розмірі 11 040 (одинадцять тисяч сорок) грн. 91 коп. та 802 (вісімсот дві) грн. 34 коп. пені на рахунок № 33213871700052, ЄДРПОУ 37989721, ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каріна" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Куйбишева, 28, ідентифікаційний код 23428427) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Металургів, 25, ідентифікаційний код 23599040) заборгованість за послуги орендодавця у сумі 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 34 коп. на рахунок № 3520201041699 у ГУДКСУ в Донецькій області, ОКПО 23599040, МФО 834016.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каріна" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Куйбишева, 28, ідентифікаційний код 23428427) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

5. Повне рішення складено 12.05.2015р.

Суддя В.М. Соловйов